Кластерна політика

Кластерна політика — це система стратегічних, організаційних та інституційних заходів, спрямованих на підтримку створення, розвитку та ефективного функціонування кластерів. Така політика реалізується на національному, регіональному або місцевому рівнях і є важливим інструментом економічного розвитку, підвищення конкурентоспроможності та інноваційного потенціалу економіки.

Кластерна політика ґрунтується на концепції кластерів — географічно сконцентрованих груп взаємопов'язаних підприємств, науково-дослідних установ, навчальних закладів, органів влади та інших організацій, які взаємодіють між собою з метою посилення спільних конкурентних переваг.

Основні цілі кластерної політики:

• підтримка інноваційної діяльності;
• підвищення продуктивності та конкурентоспроможності підприємств;
• розвиток малого і середнього бізнесу;
• стимулювання співпраці між бізнесом, наукою та освітою;
• сприяння регіональному розвитку.
• підвищення конкурентоспроможності економіки;
• зменшення регіональних диспропорцій

У межах кластерної політики застосовуються такі інструменти:

• фінансова підтримка (гранти, субсидії, податкові стимули);
• розвиток інфраструктури (створення індустріальних парків, технопарків, інноваційних хабів);
• інституційна підтримка (створення кластерних агентств, центрів компетенцій);
• освітні програми та наукові ініціативи (підготовка кадрів, трансфер технологій);
• сприяння участі кластерів у міжнародній співпраці.

• Європейський Союз активно впроваджує кластерну політику через програми COSME, Horizon Europe та Smart Specialisation.
• Німеччина реалізує програму go-cluster та має численні галузеві кластери на регіональному рівні.
• США використовують інструменти підтримки кластерів через Economic Development Administration.
• Південна Корея відома своїми технопарками й інноваційними кластерами, які сприяли розвитку ІТ та електроніки.

Європейський Союз активно підтримує розвиток кластерів як інструмент реалізації регіональної та інноваційної політики. В межах програм Horizon Europe, COSME, Європейської платформи співпраці кластерів (ECCP) реалізуються проєкти, спрямовані на транснаціональну кластерну співпрацю та цифровізацію економіки.

В Україні кластерна політика розвивається з початку 2000-х років, однак активізація відбулася після 2014 року в межах процесів децентралізації та євроінтеграції. У 2021 році Міністерство економіки України представило Стратегію розвитку індустріальних парків і кластерів, а також започаткувало створення національної кластерної мережі. Приклади діючих кластерів — IT Cluster Lviv, Кластер легкої промисловості у Хмельницькому, Агропромисловий кластер «Слобожанщина».

Кластерна політика є однією з провідних сучасних парадигм економічного розвитку, що визнається Європейською комісією, Організацією економічного співробітництва та розвитку (OECD), Світовим банком та іншими міжнародними інституціями. У науковій літературі, зокрема працях М. Портера, кластерна політика розглядається як ключовий інструмент інноваційної та регіональної політики. Її значущість підтверджується впровадженням у політику багатьох країн, а також включенням у стратегічні документи України. Тема широко висвітлена в академічних дослідженнях, міжнародних звітах та офіційних документах.

Кластерна політика потребує зваженого підходу, оскільки її успіх залежить від:

• ефективної міжсекторальної співпраці;
• наявності інституційної спроможності;
• належного фінансування;
• адаптації до потреб конкретного регіону чи галузі.

• Кластер (економіка)
• Інноваційна політика
• Промислова політика
• Регіональна політика

• Porter, M. E. (1998). Clusters and the New Economics of Competition. Harvard Business Review.
• European Cluster Collaboration Platform— https://clustercollaboration.eu
• Міністерство економіки України. Стратегія розвитку кластерів. www.me.gov.ua
• Porter M.E. The Competitive Advantage of Nations. Free Press, 1990.
• European Commission. Smart Guide to Cluster Policy, 2016.
• OECD. Clusters and Innovation: The Role of Government Policy, 2007.
• Кабінет Міністрів України. Національна економічна стратегія до 2030 року.