Клаудіо Монтеверді
Кла́удіо Джова́нні Анто́ніо Монтеве́рді (італ. Claudio (Giovanni Antonio) Monteverdi; 9 травня 1567, Кремона — 29 листопада 1643, Венеція) — італійський композитор, один із основоположників жанру опери (т. зв. drama per musica), видатний майстер мадригалу. Біографія Народився в Кремоні 9 травня 1567 року (як зазначено на надгробній плиті), хоча деякі джерела вказують на 15 травня — день хрещення Монтеверді, що відбулося в церкві святих Назарія та Цельсія. Він був старшим сином із п’яти дітей Бальтазара Монтеверді — лікаря, аптекаря і хірурга — та Маддалени Зіньяні.[7][8] З дитячих років навчався у капельмейстера кафедрального собору в Кремоні М.-А. Індженьєрі[8], брав участь у виконанні літургійних піснеспівів.[9] Пізніше навчався в Університеті Кремони.[9] Перші збірки, що включали невеликі мотети й духовні мадригали, були опубліковані 1582 і 1583 року (Cantiunculae Sacrae, 1582; Madrigali Spirituali, 1583). За ними вийшли збірки триголосних канцонет (1584), а згодом — дві «книги» п’ятиголосних мадригалів (1587, 1590). З 1590 (або 1591) до 1612 року Монтеверді працював при дворі герцога Вінченцо Ґонзаґи (1562—1612) у Мантуї — спочатку як співак і гамбіст, а з 1602 року — як капельмейстер і організатор музичного життя при герцогському дворі. У 1599 році Монтеверді одружився з придворною співачкою Клаудією Каттанео[10], з якою прожив вісім років (Клаудія померла 1607 року).[10] У подружжя народилися двоє синів і донька, які померли невдовзі після народження.[11] Того ж року Монтеверді написав свою найвідомішу оперу — «Орфей». У 1613 році композитор переїхав до Венеції, де обійняв посаду капельмейстера базиліки Святого Марка. На цій посаді він швидко відновив професійний рівень хору та інструменталістів (капела перебувала в занепаді через хвороби та фінансову недбалість попередника — Джуліо Чезаре Мартіненґо). Близько 1632 року Монтеверді був висвячений на священника. В останні роки життя він створив свої найвідоміші твори: «Повернення Улісса» (Il ritorno d’Ulisse in patria, 1641) та історичну оперу «Коронація Поппеї» (L’incoronazione di Poppea, 1642), сюжет якої ґрунтується на подіях із життя імператора Нерона. ТворчістьТворчість Монтеверді представлена трьома групами творів: мадригали, опери і духовна музика. Головна особливість композиційної техніки Монтеверді — поєднання (нерідко в одному творі) імітаційної поліфонії, характерної для композиторів пізнього Відродження, і гомофонії, досягнення нової епохи бароко. Новаторство Монтеверді викликало різку критику з боку відомого теоретика музики Джованні Артузі, в полеміці з яким Монтеверді (і його брат Джуліо Чезаре) виявили свою прихильність так званій «другій практиці» музики. Згідно з декларацією братів Монтеверді, в музиці другої практики безроздільно панує поетичний текст, якому підкоряються всі елементи музичної мови, перш за все, мелодія, гармонія і ритм. Поетичний текст виправдовує будь-які нерегулярності музичних компонентів. МадригалиДо 40 років Монтеверді працював переважно в жанрі мадригала (всього 8 збірників [«книг»]; дев'ята, неавторська, збірка видана посмертно). Робота над першою книгою, що складається з 21 п'ятиголосого мадригалу, зайняла близько 4-х років.[9] Перші вісім книг мадригалів представляють величезний стрибок від поліфонії Ренесансу до монодії, характерної для музики бароко. «Коронація Поппеї»Кульмінацією всієї творчості Монтеверді вважають оперу «Коронація Поппеї». Вона поєднує трагічні, романтичні і комічні сцени (новий крок у драматургії оперного жанру), реалістичніші портретні характеристики персонажів і мелодії, що відрізняються надзвичайною теплотою і чуттєвістю. Для виконання опери потрібний невеликий оркестр, а також відводилася невелика роль хору. Протягом довгого часу опери Монтеверді розглядалися тільки як музично-історичний факт. Але починаючи з 1960-х років, «Коронація Поппеї» була відновлена в репертуарі найбільших оперних сцен світу. 2005 року Міхаель Ґрюбер зняв фільм-оперу «Коронація Поппеї». Див. також
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
