Клем Євгенія Лазарівна
Євгенія Лазарівна Клем (20 грудня 1898, Белград — 3 вересня 1953, Одеса) — український радянський педагог, керівник групи опору в концентраційному таборі «Равенсбрюк»[1]. БіографіяЄвгенія Лазарівна Клем народилася 20 грудня 1898 року в Белграді у родині серба Лазаря Радаковича та росіянки. У 1903 році родина переїхала до Одеси. У 1917 році закінчила гімназію[1]. Учасниця громадянської війни в Росії. Під час Громадянської війни познайомилася і вийшла заміж за литовського бійця Роберта Клема, який згодом загинув. Після війни повернулася до Одеси, закінчила Одеський інститут народної освіти і поїхала добровольцем працювати шкільним вчителем на Далекий Схід. У 1930-х роках повернулася до Одеси, вела курс методики викладання історії в Одеському педагогічному інституті. Розпочала роботу над кандидатською дисертацією «Бесіда як метод педагогіки». Під час нацистської навали у 1941—1945 роках служила військовим фельдшером та перекладачем у Приморській армії, брала участь в обороні Одеси та Севастополя, була керівником однієї з груп опору в концентраційному таборі «Равенсбрюк». У 1946—1953 роках викладала на історичному факультеті Одеського державного педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського[2]. Пішла з життя 3 вересня 1953 року. Похована на 2 християнському кладовищі в Одесі[3] (ділянка № 66, ряд 12, могила 15). У 1964 році на могилі встановлений пам'ятник, виготовлений на кошти колишніх ув'язнених концтабору «Равенсбрюк» та колег з педінституту.[1]. Вислови
Примітки
Джерела та література
Посилання
|
||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
