Клепіков Олександр Сергійович
Олекса́ндр Сергі́йович Кле́піков (нар. 10 травня 1993, Сімферополь, Україна — пом. 5 квітня 2022, поблизу селищ Межиріч та Новоселівка, Пологівський район, Запорізька область, Україна) — український військовик, учасник російсько-української війни, активний учасник Революції гідності і кримського супротиву 2013—2014 років. ЖиттєписРаннє життяНародився 10 травня 1993 року в місті Сімферополь. Навчався у місцевій середній школі № 23, після її закінчення проходив навчання у технікумі інформаційних технологій. З дитинства захоплювався подорожами, історією і спортом, зокрема футболом, під час гри в який отримав свій майбутній позивний «Борян», на честь улюбленого воротаря Фаб'єна Бартеза[1]. Був одним із лідерів ультрас сімферопольського футбольного клубу «Таврія»[2][3][4]. Впродовж життя в Криму був активним учасником проукраїнських рухів і різноманітних акцій, спрямованих на боротьбу проти «Руського блоку» та інших проросійських організацій півострова. У 2013 році, під час Революції гідності, був одним з лідерів руху та активно просував підписання «фанатського перемир'я». Активний учасник кримського супротиву 2013—2014 років, а також революційних подій на Майдані. Брав участь в акціях перед військовою частиною в Сімферополі та в Севастополі і сутичках з проросійськими силами[5]. 9 березня 2014 року, після проукраїнської акції біля пам'ятника Тарасові Шевченку у Севастополі і зіткнень із місцевою «самообороною», затриманий спецпідрозділом «Беркут». Вже наступного дня під загрозою арешту був змушений виїхати в Київ[2][3]. Російсько-українська війнаУ травні того ж 2014 року долучився до першого складу батальйону «Азов», разом з яким брав участь в операціях зі звільнення Маріуполя, першої та другої операцій в Широкино, боях за населені пункти Мар'їнка[3][4], Гранітне, Новий Світ, Водяне, Гнутове, Талаківка та Піски[6][7]. У 2014—2018 роках військовослужбовець 1-го окремого Феодосійського батальйону морської піхоти[3][4]. Учасник всіх навчань і заходів ВМСУ. Заступник командира розвідувального взводу, учасник боїв на сході України. Згодом отримав звання сержанта ГУР МО. Майстер-парашутист, мав більше ніж 80 стрибків з різними парашутними системами[7]. Будучи гравцем та великим шанувальником регбі, разом з футбольними фанатами Миколаєва виступав за місцевий регбійний клуб «Корабел», займався бразильським джіу-джитсу[4][8]. У 2021 році закінчив Чорноморський національний університет імені Петра Могили за спеціальністю «Історія та археологія», захистивши кваліфікаційну роботу магістра на тему «Дипломатична діяльність Гетьманату Павла Скоропадського»[9][10]. Був суддею міжнародної асоціації стрільби з пістолета і часто судив змагання силових структур[11][7]. На початку 2022 року разом з побратимами займався питанням оборони Миколаєва. Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну брав участь у обороні міста, організовував роботу інженерних споруд[5][12]. Разом з підрозділами територіальної оборони брав участь у боях та диверсійних діях в області. В березні прибув до Києва, аби долучитися до оборони столиці[4]. Брав участь у засадних і диверсійних діях в тилу ворога. В тому ж році боєць 10-го загону Головного управління розвідки Міністерства оборони України[13]. Брав участь у виконанні завдань з доставки підкріплення, медикаментів, засобів зв'язку, озброєння та евакуації поранених з оточеної «Азовсталі»[3][5][6]. 5 квітня 2022 року об 05:20 борт Армійської авіації КСВ Збройних сил України Мі-8 з чотирма офіцерами ГУР МО на борту вилетів на пошук і допомогу підбитому перед цим вертольоту. На підльоті до місця був також підбитий в правий бік[7]. Олександр Клепіков загинув між селами Межиріч та Новоселівка Пологівського району Запорізької області. 27 липня 2023 року у Михайлівському Золотоверхому соборі відбулася церемонія прощання[14]. Похований того ж дня на Лісовому кладовищі в Києві[4][5]. Нагороди
Увічнення пам'яті
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
