Клермонський собор — церковний собор, що відбувся 8 листопада535 року в місті Арверн (сучасний Клермон-Ферран) у Франкському королівстві[1]. Собор, у якому взяли участь п'ятнадцять єпископів, видав 16 ухвал, які стосувалися правил вибору та призначення єпископів, одруження з юдеями та іншого[2].
Учасники собору
Дієцезії, єпископи яких взяли участь Клермонському соборі 535 року, позначені жовтим та зеленим кольорами
У Клермонському соборі 535 року взяли участь 15 єпископів[3]:
Друга ухвала Клермонського собору постановила, що єпископ не може обиратися внаслідок інтриг, а тільки за особисті заслуги та діяння. Ухвала постановила, що єпископ вільно обирається духовенством і народом та затверджується архієпископом[4].
13 ухвала Клермонського собору постановила, що одружений священнослужитель не може наймати собі робітницю, яка виконувала б роботу в домі, щоб ті виконали дану ними обітницю цнотливості[fr]. Встановлений канон накладає на священників обов'язок вічної стриманости[5][6].
