Кльосов Леонід Мусійович
Кльосов Леонід Мусійович (18 жовтня 1930 року, Возсіятське, Єланецький район Миколаївська область — 4 листопада 2003 року, Баштанка, Миколаївська область) — краєзнавець, музейник, поет, громадський діяч. БіографіяНародився в селянській багатодітній сім'ї Мусія Петровича Кльосова та Ганни Феофанівни Ришкової. До війни навчався в Маловозсіятській навчальній школі. З кінця 1944 року, з п'ятого класу Малоукраїнської СШ пішов на навчання до школи ФЗУ № 10 в місті Миколаєві. По його закінченні 1945 року працював на відбудові залізничних об'єктів м. Синельнікове. В кінці того ж року повернувся в своє село, влаштувався у колгоспі чабаном, був обраний комсоргом колгоспу. Як згадує сам Леонід Мусійович: «дивлячись на несправедливість з боку керівництва колгоспу по відношенні до односельців в час голоду та пам'ятаючи хто був хто в роки війни, комсомольці поставили викриваючу п'єсу. З цього і почалися гоніння на комсорга Леоніда, заведено сфабриковану справу по факту крадіжки кількох мішків жита та борошна. Тож після виїзного судового засідання отримав 15 років виправних таборів і 5 років позбавлення прав — відкайловував на автотрасі майбутнього БАМу та працював на заводі на станції Хурмулі. По смерті Сталіна 1953 року, ув'язненому Амурлагу та іншим строк перебування вкоротили вдвічі, тож відбув шість з половиною років». З 1955 року проживав в місті Баштанка Миколаївської області. 1958—1961 рр. — працював вчителем праці в Баштанській восьмирічній школі. 1968—1971 рр. — майстер виробничого навчання Баштанського ПТУ-9. Потім два роки працював кореспондентом в Баштанській районній газеті «Шляхом Леніна».  1974 року коли постало питання про створення на базі Баштанського селищного музею вже Баштанського районного історико-краєзнавчого музею (нині Баштанський краєзнавчий музей) Леоніда Мусійовича було призначено його директором (пропрацював до 1990 року). Ці роки життя віддавалися краєзнавчій роботі, пошуку експонатів, популяризації музейної справи. З його ініціативи з 1987 року в стінах Баштанського народного краєзнавчого музею розпочав діяльність фольклорний ансамбль «Бабусина пісня» під художнім керуванням Галини Іванівни Ніколаєнко. Того ж року виступив ініціатором створення літературного об'єднання «Веселий баштан». До 70-річчя Баштанської республіки на шпальтах районної газети «Шляхом Леніна» впродовж 1989 року виходить краєзнавчий нарис «Витоки» — краєзнавча розвідка про людей та події на Баштанщині, що відображенні в експозиції та експонатах музею. З 1990 року вийшов на пенсію, працював над поетичними збірками. На кошти автора та спонсорів вийшло всього три збірки: «Біля храму каяття» (2000 р.), «Час юрби» (2001 р.), «Веселка у долонях» (2002 р.). Мав надію на видання інших своїх збірок поетичних творів, серед них: «Шлюб з тайгою», «Амурський зошит» та драматичних творів «Фатою рану перев'язала» (про Баштанське повстання 1919 року). Товаришував з Валерієм Бойченком, Дмитро Кремінь, Сергієм Костко, Олексієм Ластовецьким, Олександром Басенком. За політичними переконаннями Л. Кльосов був націонал-патріотом. Спершу входив до місцевого осередку Конгресу українських націоналістів, згодом до Народний Рух. Помер 4 листопада 2003 року. Похований у м.Баштанка на новому кладовищі. Публікації
Джерела
|
||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
