Клічук Роман Васильович
Роман Васильович Клічук (нар. 31 жовтня 1972, Чернівці, УРСР) — український бізнесмен, політик, міський голова Чернівців з 30 листопада 2020 року[1][2]. ЖиттєписНародився 31 жовтня 1972 року в Чернівцях в родині лікарів. Закінчив Буковинський медичний університет, навчався в Києво-Могилянській бізнес-школі. До 1997 року працював медиком, далі пішов у бізнес[3]. У 1998 році з партнерами створив компанію «Рома», Клічук став її очільником. Компанія спеціалізується на гуртовому продажу алкоголю і харчових продуктів, є одним із лідерів продажу алкогольних, пиво-безалкогольних напоїв та кондитерських виробів у Чернівецькій, Хмельницькій, Тернопільській та Івано-Франківській областях[4]. Фірма «Рома» є одним з найбільших платників податків в Чернівецькій області[5]. Є засновником ТОВ «Тайстра груп» — мережі магазинів продовольчих товарів з географією покриття в Чернівецькій, Хмельницькій, Тернопільській, Івано-Франківській та Вінницькій областях[6]. З 2013 року володіє мережею ресторанів, пабів і піцерій, об'єднаних у компанію «Гойра груп»[7]. Також є співвласником компанії «Брусницька Мацеста», що займається ресторанним та готельним бізнесом. З 2020 року є членом наглядової ради Чернівецького національного університету[8]. Володіє 80,01% акцій ПАТ «Фірма Бакалія». Клічук є співзасновником громадських організацій «Надихаюче місто», «Клуб підприємців Буковини» та «Вільна Шпальта»[8]. ПолітикаУ 2006—2010 роках був депутатом Чернівецької обласної ради 5 скликання від партії «Батьківщина» та членом депутатської бюджетної комісії[3][9]. З 2016 по 2018 рік був членом виконавчого комітету Чернівецької міської ради[3]. У 2018 році перейшов до партії «Самопоміч», у 2019 році балотувався у нардепи (№ 89 у списку)[3]. 29 листопада 2020 року Клічук переміг на виборах мера Чернівців від партії «Єдина альтернатива»[2][10][11]. 30 листопада Чернівецька міська ТВК оголосила результати виборів — Роман Клічук набрав 59,5 % голосів виборців, його опонент Віталій Михайлішин отримав 40,5% голосів виборців[3]. Згідно з даними протоколу про результати голосування, кількість виборців, які взяли участь у голосуванні, становить 42 874 особи[3]. ВідзнакиУ 2016 році Роман Клічук був нагороджений муніципальною відзнакою імені Антона Кохановського у номінації «Меценат року»[12]. Громадська діяльністьРоман Клічук активно допомагає волонтерському руху, меценат культурних, спортивних та соціальних проектів[13]. Зокрема, він займається підтримкою благодійного фонду Марти Левченко, Чернівецького комунального територіального центру соціального обслуговування «Турбота»[14], Федерації панкратіону України[15], Української академії лідерства[16], Чернівецької молодіжної організації «Станиця Пласту – Національної Скаутської Організації України», благодійного фонду «Кращим Бути»[17], ГО «Всесвітній день вишиванки» та інші. Також Клічук є одним з меценатів міжнародного фестивалю «Маланка-фест»[18], фестивалю «Обнова-фест»[19]. З початку російсько-української війни, з 2014 року Роман Клічук активно допомагає Збройним Силам України, Національній поліції України, добровольчим формуванням, підтримує ініціативи з боку громадськості щодо пропагування активізації підтримки захисників України, а також постійно проводить роботу з меценатами щодо підтримки українських воїнів[20][21]. 5 листопада 2019 року в Києві відбулася прем’єра документального фільму «Соловей співає. Доки голос має», який знімався за підтримки Романа Клічука[22]. РодинаРоман Клічук одружений з 1998 року. Виховує трьох синів[23]. Критика2015 року Божену Петренко, племінницю Петренка за материнською лінією, і племінницю Клічука за батьківською, підозрювали у неправомірному придбанні двох квартир і машини на 7 млн грн[24]. Мати Божени заявила, що вона отримала гроші від Клічука, сам він спростував цю інформацію[25]. Українські журналісти виявили, що компанії, підконтрольні Клічуку, ухиляються від сплати податків, використовуючи «схему ФОПів», ці ж дані підтвердили й правоохоронці[26][27][28][4]. Клічук спершу подав позов на журналістів за ці дані, але в грудні 2020 року попросив суд не розглядати його[29]. Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia