Кнорринг Володимир Романович

Кнорринг Володимир Романович
Під час коронації імператора Миколи ІІ 14 (26) травня 1896 року
Народився	21 вересня 1861(1861-09-21)
Помер	20 жовтня 1938(1938-10-20) (77 років)
Поховання	Сент-Женев'єв-де-Буа
Країна	Російська імперія
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Військове звання	генерал-лейтенант
Рід	Кнорринг
Батько	Кнорринг Роман Івановичd
Нагороди

Володимир Романович Кнорринг (фон Кнорринг) (1861—1938) — генерал-лейтенант, із дворян Естляндської та Херсонської губерній, барон.

Народився 9 (21) вересня 1861 року. Віросповідання православне. Син лютеранина генерал-ад'ютанта Романа Івановича Кнорринга^[ru] та православної Юлії Андріївни (до шлюбу Різанової), брат Катерини Романівни Кнорринг (14 (2) серпня 1860)^[1], брат генерал-майора Андрія Романовича Кнорринга (10 жовтня (28 вересня) 1862— 29 березня 1918).

По батькові походив із дворян Кноррингів Естляндської губернії. По матері походив із козацького старшинського роду Гетьманщини Бутовичів-Базилевичів — син Юлії Андріївної Різанової (1837 р.н.)^[2], онук поміщика Лозуватки, майора Андрія Романовича Різанова, правнук надвірної радниці Явдохи Григорівни Різанової (до шлюбу Бутович)^[3], праправнук судді (1754—1764) Слобідського козацького полку Григорія Івановича Бутовича^[4], прапраправнук значкового товариша Івана Ільковича Бутка та прапрапраправнук сотника (1680, 1690) Зіньківської сотні Гадяцького полку Ілька Бутка († до 1695).^[5]

Баба Володимира Кнорринга, Різанова (до шлюбу Касинова) Ганна Михайлівна, відома діячка українського відродження в Єлисаветграді (нині Кропивницький).^[6]

З 1873 року виховувався у Пажеському корпусі. 7 (19) серпня 1882 року з камер-пажів підвищений у корнети Кавалергардського полку^[ru].

У 1888 році був підвищений у поручики. У 1891 році відряджений до 3-го військово-телеграфного парку для навчання телеграфної справи та фехтуванню. У 1892 році був підвищений в штабс-ротмістри і відряджений у кадр № 1 гвардійського кавалерійського запасу. У 1893 році призначений завідувачем полковою телеграфною станцією та навчальною командою.

14 травня 1896 року на коронації імператора Миколи II був одним із двох кавалергардів асистентів (у парі з бароном Карлом Маннергеймом). У процесії йшов праворуч від імператора.

Представник фірми «Люм'єр» Камілл Серф зняв на кіноплівку^[7] коронацію імператора, зокрема як Володимир Романович Кнорринг у парадній формі кавалергарда йде праворуч від Миколи ІІ.^[8]

З 9 (21) червня 1896 по 8 (21) травня 1900 командував лейб-ескадроном, а потім по 8 (21) серпня 1902 завідував розвідниками полку. У 1898 році був підвищений у ротмістри. 8 (21) серпня 1902 року спочатку призначений ординарцем, а потім (10 (23) листопада 1902) ад'ютантом до головнокомандувача військ гвардії та Санкт-Петербурзького військового округу^[ru], великого князя Володимира Олександровича. 28 березня (10 квітня) 1904 року був підвищений у полковники. 26 жовтня (8 листопада) 1905 року великий князь пішов у відставку з посади головнокомандувача, проте фон Кнорринг залишився на посаді його особистого ад'ютанта.

З 4 (17) травня 1909 р. до 10 (23) квітня 1916 р. мав звання «на посаді шталмейстера двору великої княгині Марії Павлівни». 18 квітня (1 травня) 1910 року підвищено в генерал-майори. 10 (23) квітня 1916 року за відмінність підвищений в генерал-лейтенанти^[9].

Після революції на еміграції у Франції. Жив у Російському домі^[ru] в Сент-Женев'єв-де-Буа, де й помер 20 жовтня 1938 року, похований на місцевому цвинтарі.

• Орден Святої Анни 3 ст. (1897);
• Орден Св. Станіслава 2 ст. (1901);
• Орден Святої Анни 2-ї ст. (1905);
• Орден Святого Володимира 4 ст. (1907);
• Орден Святого Володимира 3 ст. (1912);
• Орден Святого Станіслава 1 ст. (1915).

• Орден Зірки Румунії командорського хреста.

• Медаль «У пам'ять про коронацію імператора Олександра III» (1883)
• Медаль «У пам'ять про царювання імператора Олександра III» (1896)
• Медаль «У пам'ять про коронацію Імператора Миколи II» (1896)
• Медаль «У пам'ять про 300-річчя царювання дому Романових» (1913)
• Знак Пажеського корпусу
• Знак у пам'ять про 200-річчя Царського Села.

• Сборник биографий кавалергардов. [1724-1899]: По случаю столет. юбилея Кавалергардского ея величества государыни имп. Марии Федоровны полка / Сост. под ред. С. Панчулидзева. — Т. 4. — 1908. — С. 332—333.
• Список генералам по старшинству на 1914 год. [Составлен по 15-е апреля 1914 года]. — СПб. — 1914. — XXXII, 980 с. табл. — С. 608.
• Волков С. В. Генералитет Российской империи. Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II. — М., 2009. — Т. 1 (А—К). — С. 658.

• Кнорринг, Владимир Романович. // Проект «Русская армия в Великой войне».
• Российское зарубежье во Франции 1919—2000. Л. Мнухин, М. Авриль, В. Лосская. Москва. Наука; Дом-музей Марины Цветаевой. 2008.
• Биография
• Knorring, Vladimir (Romanovič) v. (1861—1938) (нім.). // Baltisches Biographisches Lexikon Digital.