Князь Ігор Володимирович

Ігор Князь
Ім'я при народженні	Ігор Володимирович Князь
Народився	23 червня 1955(1955-06-23) (69 років) , Алупка, Кримська область, УРСР
Громадянство	СРСР →  Україна
Діяльність	У запасі
Alma mater	Чорноморське вище військово-морське училище ім. П. С. Нахімова
Посада	Командувач ВМС України (червень 2003 — березень 2006)
Військове звання	Віцеадмірал
Попередник	Єжель Михайло Броніславович
Наступник	Тенюх Ігор Йосипович
Діти	дочка та син
Нагороди

І́гор Володи́мирович Князь (*23 червня 1955, Алупка) — український воєначальник. Віце-адмірал. Головнокомандувач ВМС ЗС України (2003—2005). Командувач ВМС ЗС України (2005—2006).

Закінчив Чорноморське вище військово-морське училище ім. П. С. Нахімова, корабельний факультет (1977); Військово-морську академію (1988); Академію ЗС України, факультет підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня (1997)

1977—1997 — проходив службу на кораблях і в штабах Чорноморського флоту, з 1992 — у ВМС України

З 11 по 23 червня 2001 року контр-адмірал Ігор Князь був призначений командиром походу на великому десантному кораблі «Костянтин Ольшанський» і взяв участь у навчаннях «Кооператив партнер-2001», господарями яких виступали ВМС Грузії. А з 16 по 30 січня 2003 року очолив похід цього ж корабля з діловим візитом до грецького порту Кавала.

Цей похід став пам'ятним для ВМС завдяки тому, що контр-адмірал Ігор Князь, окрім виконання завдань походу, доставив для підводного човна «Запоріжжя» закуплені в Греції акумуляторні батареї, а також «вічний вогонь» з древньої Еллади, який був офіційно і урочисто встановлений на центральній площі Євпаторії в день її 2500 — річчя. Цей похід став походом державного значення, він значно зміцнив військове співробітництво України з Грецією.

1997—2003 — начальник оперативного управління — заступник начальника штабу ВМС України, 1-й заступник начальника штабу ВМС України, командир Південного морського району (пізніше — Південної військово-морської бази) ВМС ЗС України

05.2003-07.2005 — Головнокомандувач ВМС ЗС України

У вересні 2003 року проведено збір-похід кораблів ВМС під комдуванням І. Князя, який підтвердив високу бойову готовність українського флоту. А участь бойових кораблів у міжнародних навчаннях «Кооператив партнер», «Чорноморське партнерство» і морських піхотинців ВМС у навчаннях НАТО «Північне сяйво-2003» в Північній Шотландії продемонстрували світу високу бойову майстерність, витримку і професійний вишкіл українських моряків.

З червня 2005 року по березень 2006 року — командувач ВМС ЗС України

з 03.2006 — заступник начальника Генерального штабу ЗС України

Віце-адмірал. Аташе з питань оборони посольства України у США та в Мексиці (за сумісництвом).

• Відзнака Міністерства оборони України «Доблесть і честь»;
• Орден Богдана Хмельницького III ст. (12.2007)

• Сайт «Українське життя в Севастополі» [Архівовано 14 Травня 2017 у Wayback Machine.]

1. Кожин Б. Шануймося, панове офіцери. До 10-річчя Спілки офіцерів України 1991—2001 рр. — К.: Варта, 2001.
2. Данілов А. Український флот: біля джерел відродження. — К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2000, 2001.
3. Мамчак М. Флотоводці України. Історичні нариси, хронологія походів. — Снятин: ПрутПринт, 2005. — 400 с.; іл. — ISBN 966-8209-08-7.
4. Мамчак М. Україна: шлях до моря. Історія українського флоту. — Снятин: ПрутПринт, 2007. — 404 с.; [12] с. іл. — ISBN 978-966-8209-47-5.