Кніппер Лев Костянтинович

Кніппер Лев Костянтинович
Основна інформація
Дата народження	3 грудня 1898(1898-12-03)[1][2][3]
Місце народження	Тифліс, Російська імперія[4]
Дата смерті	30 липня 1974(1974-07-30)[2][3] (75 років)
Місце смерті	Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	СРСР[5]  Російська імперія
Професії	композитор, шпигун, розвідник
Освіта	Російська академія музики імені Гнесіних
Вчителі	Глієр Рейнгольд Моріцевич[6]
Інструменти	фортепіано[6]
Жанри	опера[6], симфонічна музика[6] і національна музика[6]
Magnum opus	Polyushko-polyed[6]
Членство	Спілка композиторів СРСР[6][7]
Заклад	Об'єднане державне політичне управління[5][7] і Народний комісаріат внутрішніх справ[5][7]
Нагороди
Батько	Konstantin Leonardovitsj Knipperd
У шлюбі з	Lyubov Zalesskayad
Брати, сестри	Ольга Чеховаd

Лев Костянтинович Кніппер (21 листопада (3 грудня) 1898, Тіфліс — 30 липня 1974, Москва) — радянський композитор. Народний артист РРФСР (1974). Лауреат двох Сталінських премій другого ступеня (1946, 1949)^[8].

В Громадянську війну воював у Білій армії та евакуювався у 1920 році з Криму із залишками Армії барона Врангеля.

З 1922 — в Москві. З 1923 — член Асоціації сучасної музики. Вів творчу та пропагандистську роботу в РККА.

З 1932 — інструктор з масової роботи Особливої ​​Червонопрапорної Далекосхідної армії. З 1933 виступає як диригент. З 1936 — керівник музичної частини Театру народів Сходу.

Був агентом НКВС^[9].

Автор симфонічних творів, у тому числі 4-й симфонії «Поема про бійця-комсомольці» (1934), до якої увійшла його знаменита пісня «Полюшко-поле». Крім того, автор музики опер «Північний вітер» (1930), «На Байкалі» (1948), «Маленький принц» (1964), балету «Красуня Ангара» (спільно з Бау Ямпіловим, поставлений в 1959 Бурятським театром опери та балету), понад 20 симфоній, музики до кінофільмів та театральних спектаклів (серед інших — Таїрівська «Оптимістична трагедія» в Камерному театрі).

Він також вивчав народну музику в середньоазіатських республіках: Туркменістані, Киргизстані та Таджикистані, записав таджицькі (близько 150), киргизькі, туркменські, курдські, ассирійські народні пісні — близько 80 бурятських пісень.

Племінник актриси Ольги Кніппер-Чехової та тенора Володимира Нардова, рідний брат актриси кіно і театру у Німеччині Ольги Чехової, що входила до близького оточення Єви Браун та Адольфа Гітлера.

• Сталінська премія другого ступеня (1946) — за серенаду для струнного оркестру
• Сталінська премія другого ступеня (1949) — за сюїту «Солданьські пісні» для симфонічного оркестру
• Державна премія РРФСР імені М. І. Глінки (1972) — за нову редакцію балетного спектаклю «Красуня Ангара» Л. К. Кніппера і Б. Б. Ямпілова, поставленого на сцені Бурятського ГАТОБ
• заслужений діяч мистецтв Бурятської АРСР (1958)
• заслужений діяч мистецтв РРФСР (1968)
• народний артист РРФСР (1974)
• орден «Знак Пошани» та медалі

• 1927 —I (1929)/Symphony No. 1 opus 13
• 1928 — 1932 —II, «Лірична» (1931)/Symphony No. 2 «Lyric» opus 30
• 1932 — 1933 —III, «Далекосхідна», з солістами, чоловічим хором, духовим оркестром, сл. Віктора Гусєва (1932)/Symphony No. 3 «The Far-East Army» after Geseyev for soloists, male chorus, military brass band and orchestra opus 32
• 1933 — 1934 —IV, «Поема про бійця-комсомольці», з солістами та хором, сл. Віктора Гусєва (1933);2-я ред. — 1965/Symphony No. 4 «Poem for the Komsomol Fighters» in D major after Guseyev for soloists, chorus and orchestra opus 41
• 1933 — 1934 —V (1935)/Symphony No. 5 «Lyric Poem» opus 42
• |1936 — 1938 —VI, «Червона кіннота», з солістом, слова народні (1936)/Symphony No. 6 in E major «The Red Cavalry»
• 1938 —VII, «Військова» (1937)/Symphony No. 7 D Major «Military»
• 1943 —VIII (1943)/Symphony No. 8
• 1945 —IX (1944)/Symphony No. 9
• 1946 —X, «Епізоди Великої Вітчизняної війни» (1946)/Symphony No. 10
• 1946 —XI (1949)/Symphony No. 11
• 1947 —XII (1950)/Symphony No. 12
• 1947 —XIII, «Пам'яті Миколи Мясковського» (1952)/Symphony No. 13
• 1954 — XIV (1954)/Symphony No. 14
• 1962 —XV, для струнних інструментів (1962)/Symphony No. 15 for string orchestra
• 1966 —XVI, «Драматична» (1968)/Symphony No. 16
• 1970 —XVII, «К 100-річчю з дня народження В. І. Леніна», з концертуючою віолончеллю та солістами, сл. Володимира Маяковського та Марфи Крюкової (1970)/Symphony No. 17 («Lenin») for soloists and orchestra
• 1971 —XVIII, «Камерна», з солісткою, сл. Миколи Сингаївського (1970)/Symphony No. 18 for female voices and orchestra
• 1971 —XIX (1971)/Symphony No. 19
• 1972 — 1973 —XX, з концертуючою віолончеллю (1972)/Symphony No. 20 for violin, cello and orchestra
• 1974 —XXI, «Симфонічні танці»

• 1927 — «Кандид», за повістю Вольтера

• 1930 — «північний вітер», лібрето В. М. Киршона, реж. Л. В. Баратов/Музичний театр імені К. С. Станіславського
• 1931 — «Міста та роки», за романом К. А. Федина
• 1942 — «Актриса»
• 1948 — «На Байкалі» (Улан-Уде,2 ред. — 1958)
• 1958 — «Корінь життя» (2-я ред. — «Серце тайги», Куйбишев)
• 1959 — «Мурат» (Фрунзе)
• 1965 — «Маленький принц», опера-поема, за казкою А. де Сент-Екзюпері (Москва)
• 1967 — «Андрій Соколов», опера-повість; прив. лібрето за повістю М. Шолохова

• 1951 — «Джерело щастя» (Сталінабад)
• 1959 — «Красуня Ангара», совм. з Б. Б. Ямпіловим (Улан-Уде)

• Кантати:
  • 1947 — «Весна», сл.Д. Сєдих
  • 1954 — «Дружба непорушна», сл. Г. Фере

• Для хору та оркестру:
  • «Переможна увертюра», сл. Ц. Солодар

• 1925 — сюїта «Казка гіпсового божка»
• 1932 — сюїта «Спогад», для скрипки та Симф. орк.
• Сюїти:
  • I (1933)
  • II (1933)
  • III, «Ванч» (1934)
• 1935 — «Бахи-Боло»
• Танцювальні сюїти:
  • I (1937)
  • II, — для симфоджаз-оркестру (1947)
• 1939 — «Туркменські ескізи»
• 1940 — «Образи Туркменії»
• 1942 — «Макові», на іранські теми
• 1946 — «Солданьські пісні» —Сталінська премія 1949
• 1947 — «Забайкальська Курумкан»
• 1949 — «Колгоспні пісні»
• 1951 — «Памір»
• 1959 — «Ала-Тоо»

• 1932 — «Тіль Уленшпігель»
• 1953 — «Симфонієта»

• 1940 — «На Перекопському валу»
• 1942 — «Пісня про кінноті» («Доватор»)

• 1944 — «25 років РККА»
• 1948 — «Молодіжна»
• 1961 — «Привіт космонавтам»

• 1960 — «Симфонічні оповідання про цілину»
• 1961 — «Листи друзям» [Архівовано 5 Січня 2014 у Wayback Machine.]

• 1943 —I
• 1965 —II
• 1967 —III
• Для віолончелі, хору та симфонічного оркестру:
  • «Сказ», посв. творцям космічних кораблів (1964)
• Для струнного квартету та симфонічного оркестру:
  • Концерт (1967)
• Для труби, фагота та симфонічного оркестр:
  • Подвійний концерт (1968)
• Для кларнета та симфонічного оркестру:
  • Концерт (1964)
• Для фагота та симфонічного оркестру
  • Концерт (1970)
• Для валторни та симфонічного оркестру:
  • 4 імпровізації та коду
• Для голосу та оркестру:
  • «Подвиг», сл. А. Красовського (1955)
• Для струнного оркестру:
  • симфонієти:
    • I (1934)
    • II (1944)
    • III (1971)
  • 1945 — «Гірська серенада»
• Для струнного квартету та струнного оркестру:
  • «Радіф» (1944)
• Для віолончелі, 7 духових інструментів та литавр:
  • «Концерт-монолог» (1962)
• Для віолончелі, струнних та ударних інструментів:
  • «Концерт-поема» (1969)
• Для скрипки, віолончелі та 7 духових інструментів:
  • «Подвійний концерт» (1966)
• Для гобоя, струнного квінтету та ударних інструментів:
  • «Концерт-сюїта» (1966)
• Для 12 духових інструментів:
  • Варіації у формі симфонії (1966)
• Струнні квартети:
  • I (1942)
  • II (1965)
  • III (1973)
• Для гобоя та фортепіано:
  • 1946 — 12 прелюдій
• Для кларнета та фортепіано:
  • 1946 — 12 прелюдій
• Для фортепіано:
  • 1936 — 5 п'єс на таджицьку тему
  • 1951 — 3 п'єси («Сангяр»)
  • Фортепіанні тріо:
    • I (1967)
    • II (1972)

• 1925 — Два романси на сл. О. О. Блока
• 1935 — цикл «Про любов»: 8 пісень на сл. A. С. Пушкіна
• 1945 — «П'ять масових пісень», сл. армійських поетів
• 1945 — балада «Біла хата», сл. армійських поетів

• 1934 — «Полюшко-поле», сл. В. М. Гусєва
• 1934 — «Почесна варта», сл. М. А. Свєтлова
• 1942 — «Бойова пісня», сл. О. Количева
• 1942 — «Помстимося», сл.А. Висотіна
• «Рукавиці» (дитяча), сл. Е. А. Долматовского
• «Чому ведмідь зимою спить ?» (детская), сл. А. Коваленкова

• 1936 — Три козачі пісні, сл. народні
• 1938 — Три пісні на сл. Тараса Шевченка
• 1969 — «Леніну», слова Володимира Маяковського

• 1925,29 грудня — «Загмук», трагедія в 5 д. (про повстання рабів у Вавилоні) А. Г. Глебова, реж. Микола Волконський, худ. Іван Федотов/Малий театр
• 1932 — «П'ятий горизонт», за п'єсою ' ' Переца Маркиша, реж. Йосип Толчанов, худ. Йосип Рабинович/Театр ім. Вахтангова
• 1933,18 грудня — «Оптимістична трагедія», за п'єсою нД Вишневського; реж. Олександр Таїров, худ. Вадим Риндін/Камерний театр
• 1950 — «Казка»

• 1934 — «Приватне життя Петра Виноградова»
• 1935 — «Червона кіннота»
• 1964 — «Сторінки безсмертя»

• Гайдамовіч Т. А. Лев Кніппер. Роки життя/РедакторН. Перишкіна. — М.: Композитор, 2005. — 216 з. — ISBN 5-85285-834-X. — Содержание ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

• Лев Кніппер на сайті IMDb (англ.)
• Кніппер Лев Костянтинович. Кіно-театр. Архів оригіналу за 5 січня 2014. Процитовано 20100128.
• Матвєєв, Олег. Капкан для вермахту: На випадок здачі столиці НКВД готував «Московський план» // Червона зірка. 2005. 29 березня.
• Клейн Б. Кніппер-Чехова: Нежданий поворот сюжету [Архівовано 5 Січня 2014 у Wayback Machine.] // Російський Глобус: Міжнародний інтернет-журнал. 2009. № 1, січень.