Ковальова Олександра Прокопівна

Ковальова Олександра Прокопівна
Народилася	28 листопада 1948(1948-11-28)  с. Бондареве Старобільського району Луганської області
Померла	24 вересня 2024(2024-09-24) (75 років)  Харків
Країна	Україна
Національність	українка
Діяльність	поетеса, перекладачка
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Науковий ступінь	кандидат філологічних наук
Заклад	Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Членство	Національна спілка письменників України

Ковальова Олександра Прокопівна (нар. 28 листопада 1948, с. Бондареве Старобільського району Луганської області — пом. 24 вересня 2024, Харків) — українська поетеса, перекладачка та літературознавиця. Член Національної спілки письменників України (1983). Кандидат філологічних наук (1980). Писала під псевдонімами: Олеся Шепітько, Алекс Шмідт, Сандра Флюстерлінґ.

Народилася 28 листопада 1948 року у селі Бондареве Старобільського району Луганської області. Закінчила факультет іноземних мов Харківського державного університету (1971). Після закінчення навчання вчителювала; від 1988 року обіймала посаду доцента кафедри німецької філології Харківського педагогічного університету^[1].

Авторка праць з теорії перекладу та літературної творчості. Очолювала Харківського культурологічне товариство «Спадщина» (1988—1994). Дебютувала у 1973 році добіркою віршів у журналі «Прапор»^[2].

Поезії О. Ковальової публікувались у перекладах англійською, білоруською, молдовською, німецькою та російською мовами. Основна тематика творчості — історичне минуле України, передусім Слобожанщини, природа рідного краю.

Член НСПУ з 1983 року.

Померла 24 вересня 2024 року у Харкові^[3].

Донька — Соловйова Юлія Олександрівна — кандидат педагогічних наук, доцент кафедри мистецтвознавства факультету аудіовізуального мистецтва Харківської державної академії культури^[4].

Тітка Сергія Жадана — українського письменника, перекладача, громадського діяча та музиканта, який часто гостював у неї в юності в Харкові. Олександра Прокопівна познайомила його з письменниками, політиками, музикантами, журналістами, які «виступали за українську незалежність», а також із забороненою на той час рухівською літературою^[5].

Автор поетичних збірок: «Степові озера» (1982), «Обрії» (1988), «Осіння проща» (2006), «Незглибиме літо Батьківщини» (2018), «Квіти ностальгії» (2021) та книги для дітей «Абетка доброти» (2005).

Авторка 2 книг прози «Триблаженне дерево» (2008), «Овлур та інші повісті» (2014), повісті «Пісні з колиски лихоліть»: ч. «Харків» (2017), № 7-8.

Перекладацький доробок: 15 книг (в тому числі книги: «Потік» (2011), «Блакить» (2014), «Демони міст» (2016), «Мій німецький канон» (2017).

Переклад романів Міхаеля Целлера «Кропп. Звіт», ч. «Харків» (2016), № 5-6; «Kastanien von Charkiv» (2020).

Переклад книги новел «Ундини» Райнгарда Кнодта  (Харків: «Факт», 2020); роману Даніеля Кельмана «Тіль» (Харків: «Фабула», 2021).

Упорядник та перекладач антологій харківської та нюрнберзької поезії: «Два міста»; «Понад час і простір»; «Мости поезії».

Автор понад 50 статей з питань літератури в періодиці та літературно-художніх збірках. Упорядник та перекладач 10 поетичних антологій (в тому числі харківської та нюрнберзької поезії). Чисельні публікації в німецьких часописах (в тому числі: Wortlaut, Dullnraamer, Straßenkreuzer).

• Стипендія міста Нюрнберга (2000),
• Премія ім. Костя Гордієнка (2008, Харків);
• Харківська обласна премія ім. О. Масельського (2010);
• Журналу «Березіль» (1996, 2008, 2011),
• Премія  міжнародного конкурсу «Бути людиною» (2018).     

• Олександра КОВАЛЬОВА: «ПИСЬМЕННИК — ЦЕ ПЕРЕДУСІМ НЕВСИТИМЕ ЗАЦІКАВЛЕННЯ СВІТОМ» [Архівовано 20 Квітня 2015 у Wayback Machine.]
• [1] [Архівовано 17 Червня 2015 у Wayback Machine.]
• [2] [Архівовано 19 Квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Олександра Ковальова [Архівовано 20 Квітня 2015 у Wayback Machine.]