Ковальов Микола Іванович (льотчик)
Ковальов Микола Іванович — радянський льотчик-винищувач, ас Другої Світової війни, полковник ВПС. Заслужений військовий льотчик СРСР (1956), нагороджений чотирма Орденами Червоного Прапора, трьома Орденами Червоної Зірки, Орденом Вітчизняної війни I ступеня і багатьма бойовими медалями. На його рахунку 21 збитий ворожий літак. Почесний громадянин міста Васильків (1980) ЖиттєписНародився 9 травня 1917 року в Скотовате (зараз Верхньоторецьке Донецької області) в родині робітника Горлівського машинобудівного заводу Івана Івановича Коваля. Українець З 1925 по 1932 рік вчився в Горлівській семирічній школі та в Ново-горлівському хіміко-технологічному робітфаку. У 1934 році поступив в Хіміко-технологічний інститут Дніпропетровська. У 1935 році був спрямований на навчання в Луганську льотну школу, яку закінчив в 1937 році. Служив молодшим льотчиком в стройових частинах Ленінградського військового округу. Освоїв техніку і тактику ведення нічного бою. У 1939 році відряджався в Монголію, де взяв участь у Боях на Халхин-Голі. В групі збив три японські винищувачі. Був нагороджений своїм першим орденом «Червоного Прапора» і медаллю «За відвагу». У 1940 році брав участь в Радянсько-фінській війні і був нагороджений орденом «Червоної Зірки». У серпні-вересні 1941 року брав участь у Іранській операціяї на півночі Ірану у складі 242 ИАП (Винищувальний Авіаційний Полк) Закавказького фронту. У 1942 році воював на Кримському фронті із завданням прикриття порту Керч і супроводи військового транспорту в Севастополь. 9 травня 1942 року при прориві німцями Кримського фронту та здачі Червоною Армією Кримського півострова капітан Ковальов на винищувачі І-153 на крилах було вивезено на Тамань два льотчики його ескадрильї Савін Л. І. та Рижий Л. К., майбутній Герой Радянського Союзу. [1]За Кримську операцію нагороджено орденом «Червоного Прапора».[2] Під час Битви за Кавказ служив у 743 ИАП у місті Грозний із завданням прикриття з повітря нафтовидобувних і нафтопереробних заводів та залізничної станції Беслан. За повітряні бої на Кавказі був нагороджений орденом «Червоної Зірки» У 1943 році було сформовано 907-й ИАП полк ПВО особливого призначення, в якому було зараховано на посаду командира авіаескадрильї.[3] У складі 907 ИАП брав участь у Битві на Курській дузіі і командиром полку Диденко Г. В. 9 червня 1943 року був представлений до нагородження званням Героя Радянського Союзу, але командувачем фронту нагорода була замінена на орден «Червоного Прапора». Звільняв Україну та Київ від німецької окупації. [4]Після участі в Корсунь-Шевченківській операції командир 907-го авіаполку Козлов Н. А. повторно подав документи до звання Герой Радянського Союзу і знову отримав відмову з невідомих причин. 1944 року працівники звільненого Васильківського району Київської області зібрали кошти, за які було вироблено десять винищувачів Ла-5, названу Васильківська ескадрилья.[5] Майора Ковальова було призначено командиром цієї ескадрильї.[6] Васильківська ескадрилья під командуванням майора Ковальова звільняла Мінськ та Варшаву. Закінчив Другу Світову війну в небі над Берліном із особисто збитим 21 літаком ворога: бомбардувальниками, винищувачами і літаками-розвидниками. З 25 квітня 1980 року — Почесний громадянин міста Васильків. Після відходу в запас за станом здоров'я у 1957 році працював на підприємствах ДОСААФ та народного господарства Орла, Вінниці та Києва. Похований у Києві на Берковецькому кладовищі. Список повітряних перемог
Літаки, на яких воював КовальовВійськові посади і звання1937—1939 молодший льотчик 1939—1941 командир ланки, лейтенант 1941—1942 заступник командира ескадрильї 1942—1944 командир ескадрильї, капитан 1944—1946 заступник командира полка, майор 1946—1948 штурман полка, підполковник 1953—1957 командир авіаційного полка, полковник РодинаБатько — Іван Іванович Ковальов (Коваль) 1893—1957 — майстер цеху парових котлів Горливського машинобудівного заводу. Мати — Ковальова (Коцубанова) Мария Максимівна 1893—1964 — домогосподарка. Брат — Ковальов Василій Иванович (1919—1943)- льотчик-винищувач, капитан. Загинув внаслідок аварії літака Bell P-39 Airacobra при перегоні трасою Алсиб в Якутії.[7][8] Брат — Ковальов Володимир Іванович — (1926—2008) -військовий, підполковник. Дружина — Ковальова Ольга Олексійовна (1914—2005) — домогосподарка. Донька — Валентина Миколївна — лікар-оториноларинголог. Примітки
L;thtkf
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
