Коваль Михайло Васильович
Михайло Васильович Коваль (11 червня 1933 — 15 вересня 2001) — історик, спеціаліст з історії України періоду Другої світової війни. Доктор історичних наук, професор (1983), Заслужений діяч науки і техніки України (1996). БіографіяМихайло Коваль народився в Києві у сім'ї військовослужбовця. У 1957 році закінчив історико-філософський факультет Київського університету. Працював редактором у видавництві АН УРСР. З 1961 року — науковий співробітник Інституту історії АН УРСР. У 1964 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Українська культура у період Великої Вітчизняної війни (1941—1945 рр.)», а в 1975 — докторську дисертацію на тему «Громадсько-політична діяльність трудящих України у період Великої Вітчизняної війни». У 1983—1995 роках — професор Київського педагогічного інституту. У 1988—2000 роках — завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України.[1] У 1972—1988 роках — заступник головного редактора, у 1988—1994 роках — головний редактор «Українського історичного журналу». Його брат, Леонід Коваль (1933—2000) — правознавець, доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України. ПраціТворча спадщина Михайла Коваля налічує понад 400 праць, в тому числі 8 монографій[2]. Нові підходи у висвітленні історії України періоду Другої світової війни позначено в його працях:
Джерела
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia