Кодекс законів про працю України

Кодекс законів про працю України
Закон України
Загальна інформація
Повна назва:	Кодекс законів про працю України
Абревіатура:	КЗпП
Номер:	322-VIII
Дати
Прийнятий:	10 грудня 1971
Діє/діяв з:	17 грудня 1971
Остання редакція:	24 грудня 2023
Статус: Чинний

Кодекс законів про працю України (скор. КЗпП) — кодекс, який регулює в Україні трудові правовідносини. Регулювання таких правовідносин фокусується на процесові оплатного виконання роботи (на відміну від регулювання оплатного виконання роботи в цивільних правовідносинах, яке фокусується передусім на її результатові), тобто КЗпП регулює час роботи і відпочинку, заохочення та стягнення з працівників, гарантії для останніх із боку роботодавця тощо.

Кодекс законів про працю України було прийнято ще в радянський період і після відновлення незалежности України він не приймався в новій редакції, було лише додано та оновлено частину статей Кодексу, внаслідок чого він у цілому вважається застарілим нормативно-правовим актом^[1].

Право на працю в Україні гарантоване статтею 43 Конституції України і КЗпП розвиває положення даної норми Основного закону. Право громадян України на працю — це право громадян України, що забезпечується державою, на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, вільний вибір професії, роду занять і роботи.

Станом на 2024 рік Міністерство економіки України в рамках дерадянізації законодавства готує новий проєкт Трудового кодексу України.^[2][3][4]

• Трудове право
• Ринок праці

• Кодекс законів про працю України [Архівовано 17 Грудня 2017 у Wayback Machine.]

• Кодекс законів про працю України [Архівовано 26 Січня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.