Коднір Емануїл Самойлович
Емануїл Самойлович Коднір (1904, Одеса — невідомо) — український радянський та радянський архітектор. БіографіяЕмануїл Коднір народився 1904 року в Одесі у родині робітника. Єврей. Закінчив 5 класів реального училища, потім працював у студентських артілях. У артілях виконував різні пракутичні роботи і одночасно у 1921-1922 роках навчався у студії художника Гінзбурга. 1923 року вступив на архітектурний факультет Одеського художнього інституту, який закінчив 1929 року, здобувши звання художника-архітектора. Дипломний проєкт Кодніра "Інститут грязелікування в Одесі" було відзначено як найкращий. З 1925 року був членом Спілки вчителів. Того ж року був за кордоном - у Берліні. Практичну роботу за спеціальністю Коднір розпочав ще під час навчання - у 1925-1927 роках він працював техніком у банку і одночасно помічником у роботах архітектора Маврикія Рейнгарца. З 1927 по 1929 роки працював виконробом у Одесбуді. Після закінчення інституту 1929 року архітектор переїхав на Донбас. У 1929-1930 працював начальником будівництва Костянтинівського хімічного заводу, водночас спроєктував та збудував там: житловий будинок, готель, школу ФЗУ, гуртожиток, Будинок рад. 1931 року Емануїла Кодніра переведено до Харкова на посаду архітектора Правління Укрхімтресту. Та вже наприкінці того ж року трест було ліквідовано, а Кодніра переведено до Головпроєкту і призначено бригадиром проєктної групи. 1932 року створено Укрпроєктлегпром, де Кодніра призначено головним архітектором. У січні 1934 року його переведено на посаду архітектоар у Раднарком УСРР. Того ж року столицю було перенесено з Харкова до Києва, туди переїхав і Раднарком, відтак і архітектор Коднір. За цей період архітектор спорудив ряд значних будівель - як у Харкові, так і в інших містах. Його було премійовано на Всесоюзному конкурсі колгоспного клуба (за цим проєктом його споруджено у 10 точках Донбасу). 1935 року в Києві архітектор взяв участь у конкурсі на типові проєкти шкіл. Його проєект було премійовано та затверджено, архітектора було переведено у Народний комісаріат освіти і призначеного головним архітектором Шкілпроєкту, де він працював до кінця 1940 року, розробивши 12 типових проєктів шкіл. Загалом за цими проєктами споруджено в Україні (лише майже 40 шкіл - у Києві), а також у Білорусі, Казахстані загалом близько 250 шкіл. Особисту творчу роботу суміщав із керівництвом у Шкілпроєкті. Наприкінці 1940 року архітектор переїхав у місто Москва, був призначений у Анілпроєкт головним інженером майданчика. У квітні 1941 року був мобілізований і спрямований на спеціальне будівництво у Прибалтиці. Та вже у серпні 1941 року Емануїла Кодніра переведено у місто Владивосток на посаду головного міського архітектора і начальника служби маскування. 1943 року його переведено у місто Курган, де він працював Управляючим і головним інженером обласного будівельного треста. 1944 року був призначений начальником Курганського обласного відділу архітектури, того ж року його переведено на таку ж посаду в Брянськ. У березні 1946 року його призначено начальником Управління архітектури при Раді міністрів Кабардинської АРСР. Наприкінці 1947 року через хворобу його було звільнено від роботи. Він переїхав до Москви де з 1948 року працював головним архітектором Арктикпроєкту Головпівнічморшляху. Наразі відомості про подальше життя архітектора невідомі. Серійні проєкти шкіл
Споруди
Інтер'єрні роботи
Конкурсні проєкти
Публікації
Література
Примітки
|
||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
