Коефіцієнт екстинкції

Коефіцієнт екстинкції — показник швидкості затухання світлової хвилі в середовищі.

Термін коефіцієнт екстинкції має різне значення в фізиці й хімії.

У фізиці коефіцієнтом екстинкції називають уявну частину комплексного показника заломлення й зазвичай позначають літерою κ. Коефіцієнт екстинкції можна визначити за формулою

${\displaystyle \varepsilon =(n+i\kappa )^{2}}$,

де ${\displaystyle \varepsilon }$ — комплексна діелектрична проникність, n — дійсний показник заломлення, i — уявна одиниця.

У хімії коефіцієнт екстинкції визначається як характеристика поглинання світла залежно від концентрації певної речовини у розчині. Він позначається зазвичай літерою ${\displaystyle \varepsilon }$.

Оптична густина ${\displaystyle OD_{\lambda }}$ розчину може бути вираженою формулою

${\displaystyle OD_{\lambda }=\sum _{i}\varepsilon _{i}C_{i}L}$,

де ${\displaystyle C_{i}}$ — концентрація і-ї речовини в розчині, L — товщина середовища, через яке проходить світло. Тоді ${\displaystyle \varepsilon _{i}}$ — коефіцієнт екстинкції даної речовини.

Розрізняють молярний коефіцієнт екстинкції і масовий коефіцієнт екстинкції залежно від того, як розраховується концентрація: у молях чи на одиницю густини речовини.

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.