Коефіцієнт корисної дії

Коефіціє́нт кори́сної ді́ї (ККД) — відношення виконаної роботи до загальних енергетичних затрат на її виконання. Безрозмірна величина, яка вимірюється у відсотках. Є важливою характеристикою машин та двигунів.

При виконанні будь-якої корисної роботи, частина зусиль витрачається на подолання опору й втрачається, переходячи у тепло. Будь-яка машина, будь-який пристрій із рухомими деталями повинні долати тертя. Проходження електричного струму через провідник теж супроводжується нагріванням провідника, при цьому втрачається частина корисної енергії.

Коефіцієнт корисної дії — у термодинаміці, величина для теплового двигуна, що характеризує частку теплової енергії перетворену у енергію механічну.

${\displaystyle \eta ={\Delta Q_{H}-\Delta Q_{C} \over \Delta Q_{H}}}$ ;

де ${\displaystyle \Delta Q_{H}}$ — теплота передана системі від нагрівача, ${\displaystyle \Delta Q_{C}}$ — частина теплоти системи, віддана холодильнику, чисельник — корисна робота.

Другий закон термодинаміки стверджує, що теплота жодним чином не може бути перетворена у механічну роботу повністю, обмежуючи таким чином величину коефіцієнту корисної дії.

Максимальний коефіцієнт корисної дії досягається в циклі Карно.

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Попов С. В., Бучинський М. Я., Гнітько С. М., Чернявський А. М. Теорія механізмів технологічних машин: підручник для студентів механічних спеціальностей закладів вищої освіти. Харків: НТМТ, 2019. 268 с.

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.