Колабораціонізм в окупованому Німеччиною Радянському Союзі![]() Велика кількість радянських громадян різних національностей співпрацювали з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. За оцінками, кількість радянських військовослужбовців, які співпрацювали з нацистською Німеччиною, становила близько 1 мільйона. Наслідки німецького вторгнення![]() Масова колаборація почалася після німецького вторгнення до Радянського Союзу в 1941 році в ході операції «Барбаросса».[1] Дві основні форми масової колаборації на окупованих нацистами територіях мали військовий характер. За оцінками, від 600 000 до 1 400 000 радянських громадян (росіян і неросіян) приєдналися до військ Вермахту як добровольці (Hiwis або Hilfswillige) на початкових етапах «Барбаросси», в тому числі від 275 000 до 350 000 «мусульманських і кавказьких» добровольців[2] і призовників, до того, як СС почали застосовувати більш репресивні адміністративні методи. До 20 % німецької робочої сили в Радянській Росії складали колишні радянські громадяни, близько половини з яких були етнічними росіянами.[3] Українські колабораціоністські сили налічували приблизно 180 000 добровольців, які служили в підрозділах, розкиданих по всій Європі.[4] Другим типом масової колаборації було формування місцевих формувань безпеки (більшість з яких складали етнічні росіяни), чисельність яких налічувала сотні тисяч, а можливо, і понад 1 мільйон (250 000 добровольців тільки у Східних батальйонах). Військова колаборація, — пише Алекс Алексєєв, — відбувалася у справді безпрецедентних масштабах, що свідчить про те, що найчастіше неросійські громадяни Радянського Союзу сприймали німців спочатку як менше з двох зол у порівнянні з СРСР.
Російський колабораціонізм
![]() Російський визвольний рух
РОНА та Локотська автономія![]() Російська визвольна народна армія (Російська визвольна національна армія, РОНА; латиною RONA), пізніше реформована в Штурмбригаду СС «РОНА» і прозвана «Бригадою Камінського» на честь її командира, бригадефюрера СС Броніслава Камінського, була колабораціоністською силою, спочатку сформованою з ополчення під керівництвом нацистів у «Локотській республіці» (Локотській автономії), невеликому маріонетковому режимі, створеному німцями, щоб перевірити, наскільки надійним буде російський маріонетковий уряд. Камінський та лідер уряду і засновник «Народно-соціалістичної партії Росії», о. Костянтин Воскобойник, вбитий партизанами у 1942 році, сформували підрозділ, який налічував 10 000-15 000 осіб. З наступом Червоної армії війська Камінського були змушені відступити до Білорусі, а потім до Польщі у 1944 році. Там РОНА була реорганізована в бригаду СС, більшість якої складали росіяни, а решта — представники інших радянських етносів, включаючи українців, білорусів та азербайджанців. У серпні 1 700 бійців бригади під командуванням майора Юрія Фролова були відправлені до Варшави для придушення повстання. Під час повстання війська РОНА прославилися своїми звірствами, вбивствами, зґвалтуваннями та крадіжками. Повідомлялося, що деякі з них залишали зону бойових дій з возами, повними краденого. Близько 400 солдатів загинули в боях, в тому числі і Фролов. Наприкінці серпня було вбито Броніслава Камінського. Його смерть була оточена таємницею, оскільки, хоча в офіційних документах зазначено, що його вбили польські партизани, існує думка, що Камінського стратили есесівці. Причинами вважаються воєнні злочини його підрозділу та/або те, що тепер, коли Генріх Гіммлер підтримував Російську визвольну армію генерала Андрія Власова, він хотів усунути потенційного конкурента. Решта бригади була переформована у 29-ту гренадерську дивізію СС «РОНА», яка була розформована у листопаді 1944 року. Решта 3 000-4 000 її членів були відправлені до армії Власова.[6] Український колабораціонізм![]() Політичні формування
Українська поліція та військові формування![]()
Білоруський колабораціонізм
Генеральний округ Білорусі
ІншіКозакиСхідна Європа та Азія
Див. також
Подальше читання
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia