Коломан МозерКоломан Мозер (нім. Koloman Moser; 30 березня 1868 — 18 жовтня 1918) — австрійський художник, графік, проєктант декоративно-ужиткових виробів — біжутерії, меблів, рисунків тканин тощо. ЖиттєписНародився у сім'ї директора престижної приватної гімназії Терезіанум. Без згоди батьків після школи, у 1885 році, поступив до віденської Академії образотворчих мистецтв, де навчався у Франца Румплера, Християна Гріпенкерля, Матіаса фон Тренквальда. Після смерті батька 1888 року для оплати навчання виконував ілюстрації для журналів «Wiener Mode», сатиричного «Meggendorfer-Blätter». По рекомендації викладачів був вчителем малювання дітей эрцгерцога Карла Людвига в замку Вартхольц (1892—1893). З цього часу розпочалась його дружба з художником Карлом Отто Чешка. Був членом клубу Сімох (нім. Siebener-Club) (1892—1897), з якого згодом виросла Віденська сецесія. 3 квітня 1897 року був одним з співзасновників спілки митців Віденської сецесії, для журналу якого «Ver Sacrum» виконав близько 140 ілюстрацій. Навчався у Віденському університеті прикладних мистецтв (1893—1895), де згодом викладав (1899). На межі століть він багато подорожує по Австро-Уорщині, Німеччині, Франції, Британії, Італії, Швейцарії, відвідуючи мистецькі центри, вивчаючи прикладні ремесла. Його цікавить творчість шотландських модерністів Чарльза Ренні Макінтоша і Маргарет Макдональд Макінтош, мистецька течія «Рух мистецтв і ремесел». За їхнім прикладом 1902 року він засновує разом з художником Йозефом Гофманом і підприємцем Фріцем Верндорфером[8] підприємство «Віденські майстерні» для виготовлення виробів промислового дизайну. Разом з художником Густавом Клімтом він вийшов з Віденського сецесіону (1905), потім з «Віденських майстерень» (1907) через протиріччя з Верндорфером, приділяючи більше уваги живопису. Він почав брати участь у міжнародних виставках модерну в Австро-Угорщині, Німеччині, Римі. Одним з найвизначніших творів стали вітражі і мозаїки до модерніської церкви покровителя Австрії — Св. Леопольда,так звана Ам-Штайнгоф (1903—1907).[9] Виконані ним 18 вітражів вважають вершиною мистецтва скла Югендштилю. Одружився 1 липня 1905 року з донькою промисловця Діті Маутнер Маркгоф, у шлюбі з якою народилось два сини Карл (1906) і Дітріх (1909). У 1916 році зхворів на рак горла, від чого помер 1918 року. Похований на цвинтарі Гітцінгер. ТвориЗа ескізами Коло Мозера виготовляли сервізи «Bakalowits»[10], меблі серії Der reiche Fischzug, лампи «Wiener Werkstätte», вітражі для будівель Wiener Secession «Мистецтво» (знищене 1945), 18 вівтарів костелу Ам Штайнгоф, словенського «Народного дому» в Трієсті (спалений 1920), майолікові декорації будинків у Відні, декорації для драм, опер, австрійські поштові марки для Боснії і Герцеговинаи (1906, 1912), перші поштові марки Ліхтенштейну (1912/18), ювілейна марка до 75-річчя Франца Йосифа I 1905), австро-угорські поштові марки (1915), макет 100-кронової банкноти (1910), книжкові ілюстрації, плакати, живопис. Галерея
Джерела
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
