Коломієць Петро Леонтійович

Петро Леонтійович Коломієць
Народження18 вересня 1917(1917-09-18)
Жавинка
Смерть24 грудня 1974(1974-12-24) (57 років)
Київ
ПохованняБайкове кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВМФ СРСР ВМФ СРСР
Рід військ Морська авіація
Роки служби19361954
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Звання Підполковник авіації
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки

Петро́ Лео́нтійович Коломі́єць (18 вересня 1917, Жавинка — 24 грудня 1974, Київ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир ескадрильї 2-го гвардійського винищувального авіаційного полку 6-ї винищувальної авіаційної дивізії Військово-повітряних сил Північного флоту, гвардії капітан. Також на честь його імені зробили нагороду (після закінчення існування СРСР — скасована).

Його ім'я присвоєно далекому перехоплювачу МіГ-31 із 174-го Гвардійського Червонопрапорного винищувального авіаційного Печенгського полку імені двічі Героя Радянського Союзу Б. Ф. Сафонова .

Біографія

Народився 18 вересня 1917 року в селі Жавинці (тепер Чернігівського району Чернігівської області) в селянській родині [1] , [2] .

У Військово-Морському Флоті з 1936 року. Закінчив Єйське військово-морське авіаційне училище. У боях німецько-радянської війни з січня 1942 року.

До середини жовтня 1944 року гвардії капітан П. Л. Коломієць здійснив 118 бойових вильотів, у 38 повітряних боях збив 13 ворожих літаків, брав участь в 6 бомбардуваннях і 11 штурмівках військ і кораблів противника.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені мужність і героїзм гвардії капітану Петру Леонтійовичу Коломійцю присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5061).

Могила Петра Коломійця

Після закінчення війни П. Л. Коломієць продовжив службу у Збройних силах СРСР. У 1949 році закінчив Військово-повітряну академію. З 1954 року підполковник П. Л. Коломієць — в запасі. Жив у Києві.

Помер 24 грудня 1974 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

Нагороди, пам'ять

Нагороджений двому орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями.

Бюст П. Л. Коломійця, в числі 53-х льотчиків-північноморців, удостоєних звання Героя Радянського Союзу, встановлений на Алеї героїв-авіаторів Північного флоту, відкритій 29 жовтня 1968 року на вулиці Преображенського в селищі Сафоново Мурманської області (автор Е. І. Китайчук). У селі Ковпиті Чернігівського району Чернігівської області на Алеї Героїв встановлено пам'ятний стенд П. Л. Коломійцю.

Примітки

  1. Коломієць Петро Леонтійович. Архів оригіналу за 10 січня 2025. Процитовано 10 січня 2025.
  2. Коломиец Пётр Леонтьевич (рос.). Архів оригіналу за 22 липня 2024. Процитовано 10 січня 2025.

Література

  • Герасименко Д. Я., и др. Славен героями Северный флот. Мурманск, 1982
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
  • Церковный М. Ф., Шиганов А. Д.,Юрьев Б. Ф. Героев подвиги бессмертны.- Киев:1982
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya