Кольмарська операція

Кольмарська операція Colmar Pocket
Західний фронт
Американські та французькі марокканські війська з’єдналися в Руффаші, лютий 1945. З’єднання двох сил розділило Кольмарський мішок.
48°04′50″ пн. ш. 7°21′36″ сх. д. / 48.0806° пн. ш. 7.36° сх. д. / 48.0806; 7.36
Дата: 20 січня — 9 лютого 1945 Місце: Навколо Кольмара, Ельзас Результат: Перемога союзників
Сторони
Франція  Сполучені Штати	Німеччина
Командувачі
Джейкоб Л. Деверс[1] Жан д.Л. де Тассіньї Антуан Бетуар[en] Ж д.Г. де Монсабер[en]	Пауль Гауссер Зігфрід Расп Макс Гріммайсс Еріх Абрагам
Військові формування
1-ша армія I-й корпус[en] II-й корпус[en] XXI-й корпус[en]	19-та армія LXIII-й корпус LXIV-й корпус
Військові сили
Початкові: 5 французьких піхотних дивізій 2 французькі бронетанкові дивізії 2 піхотні дивізії США Підкріплення: 1 французька бронетанкова дивізія 1 бронетанкова дивізія США 1 піхотна дивізія США	7 піхотних дивізій 1 гірська дивізія 1 Panzer бригада
Втрати
: 13,390[2] : 8,000[3]	не менше 22,000; можливо, до 38,500[4]

Кольмарська операція (фр. Poche de Colmar; нім. Brückenkopf Elsass; 20 січня — 9 лютого 1945) — стратегічна наступальна операція військ США та Франції проти німецької армії в ході Другої світової війни з метою ліквідації оточеного в районі Кольмара німецького угруповання.

В результаті Ельзасько-Лотарингської операції в оточення потрапила 19-та німецька армія — Кольмарський «мішок».

Задум операції по ліквідації «мішка» полягав у тому, щоб, використовуючи охоплююче положення, завдати удари на північних та південних фасах виступу, розгромити німців і вийти на Рейн. 1-й корпус 1-ї французької армії в складі 4 дивізій повинен був наступати від Мюлуза в загальному напрямі на Брейзах, а 2-й корпус (3 піхотні та бронетанкова) мав завдання наступати з району 20 км північніше Кольмара, щоб обійти його з півночі і сходу і вийти на Рейн на північ від Брейзаха.

• 6-та група армій (Джейкоб Деверс)
  • 7-ма американська армія (Александр Патч)
  • 1-ша французька армія (Жан Марі де Латр де Тассіньї)

• 19-та німецька армія (Герман Ферч)

20 січня 1-й французький корпус розпочав наступ з району Мюлуза в північному напрямку. Несучи значні втрати, він зміг пройти всього-навсього в глибину 4-5 км. 22 січня перейшов у наступ 20-й французький корпус, проте також не добився бажаного успіху.

Тоді Д. Ейзенхауер посилив 1-шу французьку армію американським корпусом в складі 3 піхотних і бронетанкових дивізій. 29 січня цей корпус перейшов у наступ. Після кількох діб запеклих боїв опір противника було, нарешті, подолано. 3 лютого американські війська зайняли Кольмар, а два дні потому вони з'єднались з 1-м французьким корпусом. Залишки 4 німецьких дивізій були оточені і полонені, інша половина угруповання, маючи значні втрати, відійшла на правий берег Рейна. До 9 лютого кольмарський «мішок» був ліквідований.

6-та група армій вийшла на Рейн на ділянці від швейцарського кордону до району північніше Страсбурга, і форсувала річку в кінці березня.

Далі в квітні вона наступала по південній частині Німеччини, Австрії через Альпи.

4 травня 1945 року американська 103-тя піхотна дивізія 7-ї американської армії з 6-ї групи армій — перейшла через Альпи на Бреннерському перевалі і зустрілась з наступаючою з півдня американською 88-ю піхотною дивізією 5-ї американської армії з 15-ї групи армій союзників в Північній Італії

• История второй мировой войны 1939-1945. Том 10. — М. : Воениздат, 1984. — С. 240.
• Clarke, Jeffrey J; Smith, Robert Ross (1993). Riviera to the Rhine. United States Army in World War II. Washington: Center of Military History, United States Army. ISBN 0-16-025966-5.
• De Lattre de Tassigny, Jean (1952). The History of the French First Army. London: George Allen and Unwin. OCLC 1283474.