Кольцов Микола Костянтинович

Микола Костянтинович Кольцо́в
Микола Костянтинович Кольцо́в
рос. Никола́й Константинович Кольцо́в
Народився	15 (3) червня 1872; Москва, Російська імперія
Помер	2 грудня 1940 (68 років); Ленінград, СРСР; ·отрути
Поховання	Введенське кладовище
Місце проживання	СРСР
Країна	Російська імперія; СРСР; Російська СФРР
Національність	росіянин
Діяльність	біолог, генетик, викладач університету
Alma mater	Московський державний університет (1899)
Галузь	біологія
Заклад	Московський державний університет, Москва; Інститут експериментальної біології АН СРСР, Москва;
Вчене звання	академік ВАСГНІЛ, член-кореспондент АН СРСР
Науковий ступінь	доктор наук
Науковий керівник	Михайло Мензбір
Відомі учні	Микола Тимофеєв-Ресовський
Аспіранти, докторанти	Nikolay Dubinind; Рапопорт Йосип Абрамович; Скадовський Сергій Миколайович; G. G. Vinbergd; Vladimir Sakharovd; Q23656168?; Тимофєєв-Ресовський Микола Володимирович
Членство	Російська академія наук; ВАСГНІЛ
Відомий завдяки:	генетика
У шлюбі з	Q130463179?
Нагороди

Микола Костянтинович Кольцо́в (нар. 15 (3) червня 1872(18720603), Москва, Російська імперія — 2 грудня 1940, Ленінград, СРСР) — російський генетик, засновник Інституту експериментальної біології, дослідник клітинної біофізики і генетики. Академік ВАСГНІЛ, член-кореспондент АН СРСР. Передбачив принцип матричного синтезу молекул спадковості.

Біографія

Народився в родині купця. Навчався в Московському університеті, який закінчив у 1895 році та здав іспити на ступінь магістра. Далі працював у лабораторії Вальтера Флеммінга в Кілі й на біологічних станціях в Неаполі, Роскові та Вілла-Франке^[en]. З 1899 працював на посаді приват-доцента в Московському університеті.

У 1901 захистив магістрську дисертацію «Розвиток голови міноги». З 1903 також викладав на Вищих московських жіночих курсах і в Народному університеті ім. А. Л. Шанявського^[ru]. Під час студентських заворушень 1905-06 років підтримує студентів, відмовляється захищати написану докторську дисертацію. За це підлягає переслідуванням з боку адміністрації, включно зі своїм вчителем Михайлом Мензбіром. Але вже у 1911, коли Мензбір сам звільнився з університету на знак протесту проти політики міністерства народної освіти щодо університетської автономії, приймає його на Вищих жіночих курсах.

У 1907 одружується з Марією Садовниковою.

Член-кореспондент Петербурзької та Російської академій наук з 1916 року, академік ВАСГНІЛ з 1929 року.

Заснував та керував Інститутом експериментальної біології (1917—1939). У 1920 році заарештований та засуджений до смертної кари, проте звільнений наказом Леніна за заступництва Максима Горького і Луначарського. Голова Російського євгенічного товариства. У кінці 1930-х піддавався переслідуванням.

Помер у грудні 1940 року.

Науковий внесок

Вперше описав внутрішньоклітинний цитоскелет.^[3] Вивчав хімічні основи спадковості. Передбачив вплив іонізуючої радіації на мутагенез та принцип матричного синтезу хромосом (хоча помилково вважав гени білковими структурами).