Колінопреклоніння

Колінопреклоніння або Стояння на колінах — людська поза, що означає цілковиту покору перед тим, кому вклоняються: Богом, монархом, сюзереном, паном, начальником тощо.

На коліна ставав посвячуваний в лицарі. Імператор Священної Римської імперії Генріх IV біля Каносського замку на колінах в лахмітті грішника, що розкаявся, на колінах благав папу римського Григорія VII пустити його до себе^[1]. Російський імператор Микола I під час холерного бунту 1831 року в'їхав у натовп бунтівників і громовим голосом закричав: «На коліна!», після чого багатотисячний натовп, знявши шапки, впав на коліна, і бунт був придушений.

В країнах західного світу, за курутуазним звичаєм, часто схиляють коліно, запрошуючи до шлюбу наречену.

У багатьох релігіях, зокрема, в християнстві, ісламі, індуїзмі прийнято стояти на колінах під час молитви в знак покори перед Богом.

У багатьох католицьких і протестантських церквах перед лавами розташовані спеціальні підставки для колін, щоб ті, що моляться, могли вставати колінами на них, а не на підлогу. У католицькій церкві віруючі встають на коліна під час причастя, а також під час миропомазання єпископом. Під час рукоположення в священики посвячуваний також стає на коліна перед єпископом або архієпископом. Ті, що каються, також можуть ставати на коліна перед священиком під час сповіді^[2][3].

У православній церкві вставати на коліна зазвичай не прийнято. Однак посвячуваний в єпископи встає на коліна перед вівтарем, йому на голову кладуть Євангеліє і читають молитву. Також на коліна можуть ставити батьків і хрещених під час хрещення.

Дітей змушували стояти на колінах в якості покарання за проступки; найчастіше для того, щоб покарання було більш чутливим, їх змушували стояти колінами на сухому горосі, квасолі або гречці.

Під час російсько-української війни в містах і селах України на колінах зустрічали тіла загиблих воїнів, віддаючи останню шану героям^[4].

• Чолобитна