Комарів (Івано-Франківський район)
Комарі́в — село в Україні, у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до складу Галицької міської громади. Населення складає 1471 осіб - 2021 рік.[2] ГеографіяСело Комарів розташоване на лівому березі річки Луква, що впадає в Дністер та межує на півночі з селом Сокіл, на північному заході — з селом Мединя, на південному заході — з селом Сапогів і на півдні — з селом Вікторів. Розташоване на перетині доріг обласного значення О090304 (Залуква - Боднарів) і О091303 (Сілець - Мединя). АрхеологіяНа території Комарова та Сокола виявлено два поселення трипільської культури. У 1930-х роках біля села проводились археологічні дослідження могильника стародавньої культури. Було розкопано поховання доби ранньої бронзи та передскіфських часів. Тут же досліджено поселення та могильник доби середньої бронзи, що дали назву археологічній культурі «комарівська».[3] ІсторіяПершу письмову згадку про село датовано 15 квітня 1437 року.[4] У податковому реєстрі 1515 року документується 6 ланів (близько 150 га) оброблюваної землі та ще 2 лани тимчасово вільної[5]. У 1918 році село входить до складу Західно-Української Народної Республіки. Після окупації Польщею Західноукраїнської Народної республіки у 1919 році було сільською ґміною Станиславівського повіту Станиславівського воєводства, після укрупнення ґмін 1 серпня 1934 року село належало до гміни Боднарів, а від 15 липня 1935 року — підлягало поліційному відділку (пастерунку) у Боднарові. У 1921 році комарівці бойкотували перепис населення, який здійснювала польська влада. Політиці полонізації у міжвоєнний період селяни протиставили згуртування і підйом національної свідомості, бойкотували пропольських зрадників, проти чого влада кинула всі сили, станиславівський староста заборонив діяльність товариства «Сокіл», різдвяного вертепу і коляди, проведення танців у Комарові[6]. У вересні 1939 року, згідно із пактом Молотова — Ріббентропа, село захоплено СРСР. Під час німецько-радянської війни жителі села організували самооборонну боївку, якою 1942 року розгромлено фашистський загін з 20 осіб. А жителі села Г. І. Микитюк та Т. 3. Баляс допомагали радянським партизанам з'єднання С. А. Ковпака, у той час як більшість мешканців села були вояками або підтримували УПА. Організаторами боротьби були Василь Ворона «Ігор» і Семен Кузь «Залізняк». Боївка «Залізняка» відзначалася активність в боротьбі проти німецьких і радянських окупантів, зокрема в 1944 р. отримала перемоги над загонами енкаведистів під Вікторовом і Соколом. Останній свій бій тривалістю дванадцять з половиною годин вісім бійців боївки прийняли в рідному селі 14.01.1945. Боївка ж «Ігора» ще два роки вела партизанську боротьбу. 3.03.1949 поблизу Сапогова кілька годин вела свій останній бій боївка провідників «Вітра» і «Підкови» (брати Григорій та Іван Микитюки з Комарова). В русі опору взяв участь 91 житель села, з них 31 загинув у боях. У 1950 р. 9 жителів села за зв'язок з підпіллям кинуто в концтабори. 62 мешканці села як члени сімей повстанців були репресовані й вивезені в Сибір. У 1960-х роках Комарів — село, центр сільської Ради, розташоване за 10 км від районного центру та залізничної станції Галич. Через село проходить автошлях на Галич, Калуш, Івано-Франківськ. Населення — 1516 жителів. Сільській Раді підпорядковане село Сокіл. На території села існував радгосп «Галицький», який спеціалізувався на виробництві молока, вирощуванні льону, рільництві. Працював цегельний завод. В селі були середня школа, клуб, бібліотека, медпункт, поштове відділення, 2 дитячі садки. У 1960-их роках споруджено понад 230 житлових, господарських, культурно-побутових будинків. У селі радянською владою було споруджено обеліск воїнам Червоної Армії, що загинули під час захоплення села в липні 1944 р.[7] СучасністьСтаном на 2013 рік[8] в селі діють школа «Комарівська ЗОШ I—III ступенів»[9] у 2019 році Комарівську ЗОШ І-ІІІ ступенів реорганізовано у Комарівський ліцей імені Антіна Могильницького, дитсадок[10], сільська і шкільна бібліотеки, млин, стадіон, стара дерев'яна Вознесенська церква (1806 року)[11] і нова, близько десяти магазинів, амбулаторія[12][13], стоматологічний кабінет, одна забігайлівка, три кафе. Село частково забезпечене централізованим водопостачанням[14]. Підприємливими мешканцями були викуплені чи взяті в оренду приміщення, а також техніка колишнього радгоспу. Зараз там виготовляють піно- та шлакоблоки та інші будівельні матеріали. Футбольна команда «Спартак» часто перемагає у першості району. Нерегулярно по п'ятницях, у вихідні дні та свята проводяться дискотеки. Щосуботи у теплу пору року проводиться базар-ярмарок, де підприємці із сусіднього села Мединя продають різноманітний господарський дріб'язок. Мешканці села здають частину земель в оренду фірмі Даноша.[15] У 2018 році замість рідкісних неякісних ремонтів укладено нове асфальтове покриття центральною вулицею Василя Ворони — як складової автошляху О 090304.[16] ВулиціВ селі є вулиці[17]:
Видатні люди
Цікаві факти
Галерея
Примітки
Джерела та література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
