Комунардо Нікколаї

Комунардо Нікколаї
Особисті дані
Народження	15 грудня 1946(1946-12-15)
	Уццано, Італія
Смерть	2 липня 2024(2024-07-02)[1] (77 років)
	Пістоя, Тоскана, Італія
Зріст	174 см
Вага	72 кг
Громадянство	Італія
Позиція	захисник
Юнацькі клуби
	«Монтекатіні»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1963–1964 «Торрес» 22 (0) 1964–1976 «Кальярі» 225 (4) 1976–1977 «Перуджа» 7 (0) 1977–1978 «Прато» 4 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1970 Італія 3 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1980–1981 «Савойя» ? Італія U-16 1993–1994 Італія (жін.)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Комунардо Нікколаї у Вікісховищі

Комунардо Нікколаї (італ. Comunardo Niccolai; 15 грудня 1946, Уццано — 2 липня 2024, Пістоя) — італійський футболіст, що грав на позиції захисника^[2]. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав, зокрема, за «Кальярі», а також національну збірну Італії, у складі якої став віце-чемпіоном світу.

Народився 15 грудня 1946 року в місті Уццано. Вихованець футбольної школи клубу «Монтекатіні».

У дорослому футболі дебютував 1963 року виступами за «Торрес», в якому провів один сезон в Серії С, взявши участь у 22 матчах чемпіонату^[3].

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Кальярі», до складу якого приєднався 1964 року. Відіграв за головну команду Сардинії наступні дванадцять сезонів своєї ігрової кар'єри, проте основним гравцем став лише з сезону 1968/69. За цей час виборов титул чемпіона Італії у 1970 році^[4], перший і наразі єдиний раз в історії клубу.

Протягом сезону 1976/77 років захищав кольори «Перуджі».

Завершив професійну ігрову кар'єру в нижчоліговому клубі «Прато», за який виступав протягом 1977—1978 років.

10 травня 1970 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі проти збірної Португалії (2:1), вийшовши на другий тайм зустрічі.

Наступного місяця у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1970 року у Мексиці, де у першому ж матчі проти шведів (1:0) вийшов в основному складі, проте отримав травму і на 37 хвилині був замінений на Роберто Розато і пропустив решту турніру^[5][6], а італійці в підсумку дійшли до фіналу і здобули «срібло».

Після «мундіалю» восени 1970 року зіграв ще один товариський матч за збірну проти швейцарців (1:1), який став для нього останнім. Загалом Нікколаї провів у формі головної команди країни 3 матчі.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1980 року, очоливши тренерський штаб клубу «Савойя».

З 1982 року став працювати з Італійською федерацією футболу. Він брав участь в двох чемпіонатах Європи до 18 років (1984 і 1986), одному до — 16 років (1985) і в молодіжному чемпіонаті Європи 1996 року, як помічник Чезаре Мальдіні.

Крім того був тренером італійської збірної на юнацькому чемпіонаті світу 1987 року^[en], де зайняв з командою четверте місце, а також тренував жіночу збірну Італії.

В останні роки працював скаутом збірної Італії^[7]. Він також працював тренером команди «Кальярі» U-18^[8].

Чемпіонат			Ліга
Сезон	Клуб	Ліга	Ігри	Голи
Італія			Ліга
1963–64	«Торрес»	Серія C	22	0
1964–65	«Кальярі»	Серія А	0	0
1965–66			1	0
1966–67			5	0
1967–68			13	1
1968–69			27	0
1969–70			29	0
1970–71			28	1
1971–72			26	0
1972–73			30	0
1973–74			15	0
1974–75			25	2
1975–76			19	0
1976–77	«Перуджа»		7	0
Всього			247	4

 Статистика матчів і голів за збірну —  Італія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
10-5-1970	Лісабон	Португалія	1 – 2	Італія	товариський матч	-	46'
3-6-1970	Толука-де-Лердо	Італія	1 – 0	Швеція	ЧС 1970 - 1-й етап	-	37'
17-10-1970	Берн	Швейцарія	1 – 1	Італія	товариський матч	-
Усього		Матчів	3		Голів	0

Титули і досягнення

• Чемпіон Італії (1):

«Кальярі»: 1969-1970

• Віце-чемпіон світу: 1970

Примітки

1. ↑ ^{а б} Baroni C. Comunardo Niccolai è morto: re degli autogol, vinse lo scudetto con il Cagliari — 2024.
2. ↑ Vittore Trabucco (4 липня 2014). MOSE GALAN COME NICCOLAI Comunardo Niccolai, arcigno difensore del Cagliari (Italian) . Il Gazzettino. Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 22 листопада 2015.
3. ↑ Nanni Boi (29 травня 2003). Niccolai, autogol alla Sivori (Italian) . La Repubblica. Архів оригіналу за 9 Березня 2016. Процитовано 22 листопада 2015.
4. ↑ Federico Ventagliò (19 листопада 2012). ESCLUSIVA TC - Comunardo Niccolai: "I miei bellissimi autogol" (Italian) . Tutto Cagliari. Архів оригіналу за 30 Травня 2016. Процитовано 22 листопада 2015.
5. ↑ Niccolai, Cumunardo (Italian) . FIGC. Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 22 листопада 2015.
6. ↑ Nanni Boi (16 грудня 2013). I 5 gol veri di Niccolai che finì in nazionale per due autoreti non sue (Italian) . Tiscali. Архів оригіналу за 2 листопада 2016. Процитовано 22 листопада 2015.
7. ↑ COMUNARDO NICCOLAI. FIGC. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 листопада 2015.
8. ↑ Raffaelli, il talent scout dei giovani (Italian) . La Repubblica. 10 червня 2003. Архів оригіналу за 6 Березня 2016. Процитовано 22 листопада 2015.

Посилання

• Комунардо Нікколаї на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Комунардо Нікколаї на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)

Портал «Біографії»   Портал «Футбол»