Конвенція про кіберзлочинність

Конвенція про кіберзлочинність
Конвенція про кіберзлочинність
	; Країни, які ратифікували договір (червоним), та країни, які підписали, але не ратифікували його (помаранчевим)
Тип	договір Ради Європиd і міжнародний договір
Підготовлено	1 липня 2004
Підписано	23 листопада 2001
Місце	Угорщина, Будапешт
Чинність	1 липня 2004
Умови	Ратифікація договору трьома державами Ради Європи
Підписанти	ПАР, Канада, Японія, Філіппіни, США, Австралія, Домініканська Республіка, Ізраїль, Маврикій, Панама, Шрі-Ланка і Колумбія
Сторони	68
Зберігається	Генеральний секретар Ради Європи
Мови	англійська і французька

Конвенція про кіберзлочинність (англ. Convention on Cybercrime), також відома як Будапештська конвенція — перший міжнародний договір, спрямований на боротьбу з інтернет-злочинністю та комп'ютерною злочинністю (кіберзлочинністю) шляхом гармонізації національних законів, удосконалення методів розслідування та розширення співпраці між державами^[1]. Він був розроблений Радою Європи в Страсбурзі, Франція, за активної участі держав-спостерігачів Ради Європи: Канади, Японії, Філіппін, Південної Африки та США.

Конвенція та Пояснювальна доповідь були прийняті Комітетом міністрів Ради Європи на 109-й сесії 8 листопада 2001 року. Вона була підписана в Будапешті 23 листопада 2001 року та набула чинності 1 липня 2004 року. Станом на квітень 2023 року 68 держав ратифікували конвенцію, тоді як ще дві держави (Ірландія та Південна Африка) підписали конвенцію, але не ратифікували її^[1].

Відколи вона набула чинності, такі важливі країни, як Індія, відмовилися прийняти Конвенцію на тій підставі, що вони не брали участі в її розробці. Росія виступає проти Конвенції, і зазвичай відмовляється співпрацювати з правоохоронними органами у розслідуванні кіберзлочинів. Це перший багатосторонній юридично обов'язковий інструмент для регулювання кіберзлочинності. З 2018 року Індія переглядає свою позицію щодо Конвенції після сплеску кіберзлочинності, хоча побоювання щодо обміну даними з іноземними агентствами залишаються^[2].

1 березня 2006 року набув чинності Додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність. Ті держави, які ратифікували додатковий протокол, зобов'язані криміналізувати поширення расистських і ксенофобських матеріалів через комп'ютерні системи, а також погрози та образи на ґрунті расизму чи ксенофобії^[3].

ООН розробляє альтернативний договір про кіберзлочинність^[4].