Кондратюк Тетяна Вікторівна
Тетя́на Ві́кторівна Кондратю́к (18 липня 1974 року, м. Харків) — кандидат наук із державного управління, заступник Міністра України у справах сім'ї, молоді та спорту (березень 2005 — грудень 2006; з грудня 2007); голова Партії Зелених України [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.] (з 24 листопада 2009 р.); голова Всеукраїнського жіночого народно-демократичного об'єднання «Дія»; співголова Всеукраїнської громадської організації «Служба захисту дітей» та Всеукраїнської благодійної організації «Дай руку дитині». Біографічні відомостіНародилася 18 липня 1974 (Харків); українка; батько Кондратюк Віктор Миколайович (1940); мати Ася Олександрівна (1941); син Микола (1995). Володіє англійською мовою. Освіта: Харківський державний університет (1993—1998), філолог-викладач англійської мови та літератури; аспірант Української академії державного управління при Президентові України; кандидатська дисертація «Формування державної політики підтримки малого бізнесу в Україні» (Українська академія державного управління при Президентові України, 2002). У 1998 році закінчила факультет романо-германської філології Харківського державного університету. У 2002 році закінчила аспірантуру Академії управління при Президентові України. Кандидат наук з державного управління. Тема наукової роботи: «Формування державної політики підтримки малого бізнесу в Україні». Переможниця Всеукраїнської акції «Золота Фортуна» в номінації «Найкращий молодий керівник підприємства». Сьогодні Тетяна Кондратюк — генеральний представник фірми «ВіДіВан». У Всеукраїнському жіночому народно-демократичному об'єднанні «Дія» — з 1997 року (одна з його організаторів). З листопада 1998 року — голова ВЖНДО «Дія». Заступник голови Національної ради жінок України (1999 р.). Ділова кар'єраТетяна Кондратюк розпочала трудову діяльність 1991 року і пройшла шлях від секретаря-референта до директора великого підприємства у 1996—2000 рр (ген. дир. ТОВ «Валді».). 03.1991 — 01.93 — секретар-друкарка, секретар-діловод, секретар-діловод з роботою на ЕОМ, СП «САБ», м. Харків. 01.1993 — 04.95 — секретар-референт, СП «Ай Пі Київ», м. Київ. 04.1995 — 02.96 — секретар-референт, ТОВ «Дарниця», м. Київ. 02. — 03.1996 — заст. директора, підприємство «Валді-Україна», м. Київ. З 03.1996 — ген. директор, ТОВ «Валді», м. Київ. З 04.2000 — ген. представник «VDone LTD» у Східній Європі, ТОВ «Відіван». Політична кар'єраЧлен Народно-демократичної партії (02.1996–2005); член Політради НДП, член політвиконкому Політради НДП (з 05.1999), заступник голови НДП. 03.1998 — кандидат у народні депутати України від НДП, № 45 в списку, виб. окр. № 213, м. Київ. З'явилися 54.9 % виборців, за 3.9 %, 7 місце з 25 претендентів. На час виборів: генеральний директор ТОВ «Валді». 04.2002 — кандидат у народні депутати України від блоку «За єдину Україну!», № 67 в списку. На час виборів: генеральний представник ТОВ «Відіван», член НДП. Член Партії Зелених України з 2005 р. 03.2006 кандидат у народні депутати України від ПЗУ, № 2 в списку. На час виборів: заступник Міністра України у справах сім'ї, молоді та спорту. З 24 листопада 2009 р. — голова Партії Зелених України [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.]. Громадська та державна кар'єраЗ березня 2005 р. по грудень 2006 р. та з грудня 2007 р. працює заступником міністра у справах сім'ї, молоді та спорту, курируючи питання державної політики у сфері сім'ї, молоді та захисту прав дитини. З березня по грудень 2007 року була заступником голови Житомирської обласної державної адміністрації. З 1997 року — голова Всеукраїнського громадського об'єднання «Дія»; з 1999 року — заступник голови, 2009—2012р — голова Національної ради жінок України, ; з 2007 року — співголова Всеукраїнської громадської організації «Служба захисту дітей» та Всеукраїнської благодійної організації «Дай руку дитині». Одна з організаторів Міжнародного фестивалю дитячої народної творчості «Золотий лелека». Співзасновник Всеукраїнської екологічної ліги. Державний службовець 5-го рангу (05.2005). ПублікаціїАвтор (співавтор) 11-ти наукових праць, зокрема монографії «Державна політика підтримки малого бізнесу». Відзнаки і нагороди
|
Portal di Ensiklopedia Dunia