Коник блакитнокрилий
Коник блакитнокрилий[1][2] (Oedipoda caerulescens) — коник родини саранові, що поширений у Європі, Азії, Північній Африці. Задні крила блакитні, що й визначило назву. Подекуди є шкідником сільськогосподарських культур, на півночі помірної зони Європи стає рідкісним видом. ОписДовжина тіла 1,5 — 2,8 см. Тіло буре, вохряне, сіре, захисного кольору, що допомагає злитися з ґрунтом. Передня поверхня голови спрямована під прямим кутом до тіла. Посеред передньоспинки йде поздовжній гребінь, перетнутий глибокою борозенкою. На надкрилах невиразні перепаски. Задні крила яскраво блакитні, перед зовнішнім краєм мають темно-буру перепаску. Задні стегна з плямами, їх верхній край має виступ перед вершиною. Задні гомілки голубуваті.[3]  Спосіб життяКоник зустрічається на піщаних луках, скелястих схилах, плодючих степових ґрунтах. Можуть мешкати у таких змінених людиною ландшафтах як залізничні насипи чи пісочниці. Травоїдні, проте можуть живитися й трупами комах.[4] Серед переважних харчових рослин в Європі злаки (пажитниця багаторічна, грястиця збірна, пирій повзучий) та трави щавель горобиний і нечуйвітер волохатенький. Імаго трапляються з кінця липня, досягаючи масовості на початку серпня, окремі особини доживають до жовтня. Яйця зимують у піску. В Європі личинки виходять з яєць у травні або на початку червня, залежно від погодних умов. Линяють 4 чи 5 разів.[5] ПоширенняАреал охоплює широкі простори від Марокко в Північній Африці через усю Європу на північ до Данії та Південної Скандинавії, через Україну, середню й південну смугу Росії, країни Близького Сходу до Південно-Східної Азії.[5] Значення для людини Сільське господарствоВ країнах, де чисельність коника блакитнокрилого висока, він може спричиняти суттєву шкоду сільськогосподарським культурам. Зокрема в Україні личинки та імаго цього виду можуть пошкоджувати пшеницю, жито, овес, багаторічні трави, кукурудзу, тютюн, мак, ефіроносні й лікарські рослини, соняшник, деревні рослини в молодих розсадниках.[1] Є також важливим шкідником сільського господарства на Близькому Сході[6]. Для боротьби з коником використовують інсектициди[1]. Одним з природних ворогів коника є гриб Entomophaga grylli[en], що спричиняє мікоз.[2] ОхоронаВид занесений у Росії до Червоних книг Московської області та міста Москви[7]. Також є нечастим та вразливим видом у Німеччині.[4] У Швейцарії та Німеччині занесений до категорії «V» (попереджувальний список) Червоних списків, як вид, що все ще в безпеці, але певні фактори можуть призвести до загрози зникнення впродовж 10 років.[5] Втім для Баварії станом на 2016 рік вид було перенесено до 3-ї категорії — «під загрозою»[8]. Спроба реінтродукції виду в Нижній Саксонії зазнала невідачі, проте в 1995—2016 роках вдалося відновити популяцію коника блакитнокрилого в природному заповіднику «Пустище Райнах» (нім. Reinacherheide) у кантоні Базель-Ланд у Швейцарії.[5] Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
