Коновалов Дмитро Петрович

Коновалов Дмитро Петрович
Коновалов Дмитрий Петрович
Народився	10 (22) березня 1856(1856-03-22) село Іванівці Єкатеринославської губернії (зараз Дніпропетровська область)
Помер	6 січня 1928(1928-01-06) (71 рік) Ленінград
Поховання	Новодівочий цвинтар (Санкт-Петербург)
Країна	Російська імперія, РРФСР,  СРСР
Діяльність	хімік
Alma mater	Санкт-Петербурзький Гірничий інститут, Санкт-Петербурзький державний університет
Галузь	хімія, метрологія, фізична хімія
Заклад	Санкт-Петербурзький Імператорський університет[1]
Вчене звання	академік
Науковий керівник	О. М. Бутлеров, Д. І. Менделеєв
Вчителі	Менделєєв Дмитро Іванович і Бутлеров Олександр Михайлович
Відомі учні	Є. В. Бірон, М. С. Вревский, О. О. Байков, В. І. Вернадський, І. І. Жуков, В. Я. Курбатов
Аспіранти, докторанти	Жуковський Григорій Юлійович
Членство	Російська академія наук[2]
Відомий завдяки:	створенням Законів Коновалова
Коновалов Дмитро Петрович у Вікісховищі

Дмитро Петрович Конова́лов (10 (22) березня 1856(18560322) — 6 січня 1928) — російський, радянський науковець. Працював в галузях: хімія, метрологія, фізична хімія, термохімія, калориметрія, здійснив великий вплив на розвиток хімічної науки в цілому, — на становлення і розвиток промисловості в Росії, є одним з основоположників вчення про розчини, хімічної термодинаміки, суспільний і державний діяч, дійсний член АН СРСР (1923).

Наукова діяльність Д. П. Коновалова надзвичайно багатогранна. Йому належать численні дослідження в галузі фізичної хімії, органічної хімії, технічної хімії, метрології. Однак центральне місце в науковій творчості Д. П. Коновалова все-таки займають його роботи по різним питанням саме фізичної хімії. Досягнення науковця в цій галузі складають основне ядро його наукової спадщини — тут круг його інтересів дуже широкий: дослідження Д. П. Коновалова відносяться до таких найважливіших її розділів як теорія розчинів, хімічна рівновага, хімічна кінетика і каталіз та ін.

• Сторонкин А. В. Д. П. Коновалов — выдающийся русский физикохимик (К 25-летию со дня смерти). Вестник ЛГУ. 1954. № 2. С.53 (рос.)
• Соловьев Ю. И., Кипнис А. Я. Дмитрий Петрович Коновалов. 1856—1929. — М. 1964 (рос.)

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ Бубырева В. А., Гельтман Д. В. В.Л. Комаров и Санкт-Петербургский университет, Vladimir L. Komarov and St. Petersburg University // Историко-биологические исследования — 2020. — Т. 12, вып. 4. — С. 68–94. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2020-14004
   d:Track:Q130068621d:Track:Q126725109
2. ↑ «Тюремная автобиография» Николая Александровича Максимова, The “Prison Autobiography” by Nikolay Alexandrovich Maximov // Историко-биологические исследования — 2016. — Т. 8, вып. 4. — С. 69–89. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
   d:Track:Q130542830d:Track:Q126725109