Конституція Італії

Конституція Італійської Республіки (Costituzione della Repubblica Italiana) — основний закон Республіки Італія.

Ухвалена 1947 року Установчими зборами, набула чинності 1 січня 1948 року. Складається з основних положень (статті 1-12) і двох частин. В цілому налічує 134 статті (спочатку 139, 5 виключені). Також до конституції включені перехідні та заключні положення. Змінювалася 15 разів. Встановлює парламентську республіку, визнає Латеранські угоди як основу особливих відносин з римо-католицькою церквою.

Поправки до Конституції можуть бути прийняті при голосуванні обох палат Парламенту. Якщо поправки хоча б в одній палаті приймаються більшістю менше двох третин, поправки можуть бути винесені для затвердження на референдум. Не підлягає зміні республіканський устрій держави.

• Конституція Італії [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Основи конституційного права Італії // Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / За заг. ред. В. О. Ріяки. — Київ : Юрінком Інтер, 2006. — С. 360-378.
• Текст конституції на сайті Сенату Італії [Архівовано 20 травня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
• Італійська Конституція (італ.)