Концентраційні табори в КНДР

Згідно з повідомленнями різних джерел, у Північній Кореї існує мережа концентраційних таборів, в яких перебувають затримані — як кримінальні, так і політичні^{[1][2][3][4][5][6][7][8][9]}. Загальна кількість осіб, що перебувають в системі концентраційних таборів КНДР достеменно невідома. За інформацією уряду США та правозахисних організацій, кількість ув'язнених коливається від 150,000 до 200,000 осіб.^[10]

Уряд КНДР категорично відкидає такі повідомлення, називаючи їх фабрикацією, підготовленою «південнокорейськими маріонетками» та «правими японськими реакціонерами»^[11].

За оцінками Amnesty International, в Північній Кореї в таборах для політв'язнів сидять близько 200 тисяч осіб.

У Північній Кореї табори для кримінальних злочинців називаються Центри перевиховання (кор. 교화소, Кехвасо), а табори для політичних в'язнів — Центри зосередження (кор. 관리소, Кванлісо). Кожен табір має свій номер, проте часто називається не за номером, а за назвою повіту, в якому він розташований.

Політичні в'язні, за винятком ув'язнених «зони революціонізації» табору Йодок, відбувають свій термін довічно, проте можуть бути відпущені на свободу. Серед кримінальних злочинців є особи, засуджені на різні терміни.

20 серпня 2013 р. в сеульському університеті Йонсей почалися засідання спеціальної Комісії ООН з прав людини в Північній Кореї^[13].

Як свідки виступили перебіжчики, що втекли з північнокорейського «Табору 14^[en]» — Сін Тон Хек (Shin Dong-hyuk), Чі Хон А (Jee Heon-a) та Кім Йон Сун (Kim Young-Soon).

Вони засвідчили:

В трудовому таборі містилося близько 20-30 тисяч осіб, які працювали на вугільних шахтах, різних фабриках і в сільському господарстві. Кари, катування і голод — пересічні явища в подібних колоніях. За найменші порушення внутрішнього розпорядку передбачені найжорстокіші покарання. Наприклад, наглядачі відрізали Сін Тон Хеку частину середнього пальця за те, що він зламав швейну машинку. Згідно з північнокорейськими законами, діти, народжені у трудовій колонії, спокутують провину своїх батьків разом з ними, тому на свободу їх не відпускають. Вчителі в табірних школах носять пістолети. Дивитися їм у вічі заборонено. Присутність на уроках у будь-якому стані обов'язкова, тому хворого учня повинні приносити на уроки однокласники. На перервах дітям дозволяється грати в «камінь, ножиці, папір». По суботах школярі звільнялися на один-два уроки раніше, ніж у будні, і їм дозволяється ловити один у одного вошей. За успішне навчання школярів заохочують шматком мила. Мешканці табору їдять суп з підлоги, їдять солоних жаб, змій, ящірок, щурів, звикли благати наглядачів про прощення, зраджувати інших заради їжі. Одного разу Чі Хон А стала свідком того, як одну з ув'язнених змусили вбити її новонароджене немовля.

• Концтабір Йодок
• Права людини в КНДР

• David Hawk. Інформація про концтабори КНДР (англійською) . Архів оригіналу за 12 квітня 2006. Процитовано 24 грудня 2009.

• Blaine Harden. Escape from Camp 14: One Man's Remarkable Odyssey from North Korea to Freedom in the West [Архівовано 25 серпня 2013 у Wayback Machine.] ISBN 978-0670023325