Координаційна рада (Білорусь)
Координаційна рада із забезпечення трансферу влади (біл. Каардынацыйная рада па забеспячэнні трансферу ўлады, рос. Координационный совет по обеспечению трансфера власти) — недержавний політичний і громадський орган на території Білорусі, що виник під час протестів проти фальсифікації виборів у серпні 2020 року. Метою Координаційна рада оголосила перехід влади від Лукашенка до нового демократично вибраного уряду. Лукашенко звинуватив КР у спробі захоплення влади і почав переслідування її учасників. У жовтні 2020 року Європарламент нагородив білоруську опозицію, представлену Координаційною радою, премією імені Андрія Сахарова[1][2]. Історія9 серпня в Білорусі відбулися вибори президента. Після закриття виборчих дільниць у республіці почалися масові акції протесту проти фальсифікацій результатів. У ході протестів ОМОН і внутрішні війська застосовували проти демонстрантів сльозогінний газ, світлошумові гранати і гумові кулі[3][4]. Пізніше в країні почалися страйки на найбільших промислових підприємствах, співробітники вимагали проведення нових виборів і припинення жорстокого поводження з протестувальниками на демонстраціях[5]. Усі штаби опозиційних кандидатів заявили про невизнання офіційних результатів виборів. 14 серпня єдина опозиційна кандидатка в президенти Білорусі Світлана Тихановська заявила про створення Координаційної ради для передачі (трансферу) влади[6]. Повідомлення про її створення було опубліковано в телеграм-каналі пресслужби об'єднаного штабу опозиційних кандидатів. Формування ради почалося 15 серпня, а 17 серпня довірена особа Світлани Тихановської Ольга Ковалькова опублікувала список перших членів. 18 серпня відбулося перше засідання ради в Мінську, на якому було оголошено цілі Координаційної ради[7]. Лукашенко охарактеризував заяву про передачу влади як спробу її захоплення «зі всіма відповідними наслідками»[8]. У січні 2023 року МВС Білорусі оголосило Координаційну раду екстремістським формуванням (учасникам екстремістських формуваннях за білоруським законодавством загрожує ув'язнення)[9]. До цього у 2021—2022 роках білоруські суди визнали інтернет-ресурси ради екстремістськими матеріалами[10]. Цілі, завдання та регламент роботиЗгідно з регламентом, опублікованим на офіційному сайті, Координаційна рада є «єдиним представницьким органом білоруського суспільства» й слугує для «організації процесу передачі влади й забезпечення згоди в суспільстві, а також для захисту суверенітету й незалежності Республіки Білорусь». Основний склад Координаційної ради повинні становити 70 осіб, решта — увійти до розширеного складу. Усі члени цієї ради, згідно з регламентом, на момент засідань повинні перебувати на території Білорусі й бути її громадянами. Зі складу ради мають обрати президію з семи осіб, а президія — обрати голову. Рішення ухвалюються більшістю голосів[11]. 18 серпня на пресконференції в Мінську було оголошено основну мету ради — «проведення нових виборів президента і мирний трансфер влади»[6]. Склад ради Формування складу ради розпочалося 15 серпня, заявки приймалися довіреною особою Світлани Тихановської — Ольгою Ковальковою і адвокатом Максимом Знаком[12][6][13]. 17 серпня довірена Ольга Ковалькова опублікувала список перших членів Координаційної ради[13]. За словами Ковалькової, список укладався так, «щоб найкращим чином представляти білоруський народ». Вона зазначила, що всі, хто висловив бажання працювати, зможуть увійти в розширений склад ради та брати участь у засіданнях робочих і експертних груп. Окрім того, зараз також розглядаються заявки делегатів від найбільших заводів країни. До першого складу ради увійшли 35 осіб. Серед них — нобелівська лавреатка з літератури Світлана Алексієвич, голова правозахисного центру «Вясна» Олесь Біляцький, голова виборчого штабу Віктора Бабарика Марія Колесникова, ексміністр культури Білорусі Павло Латушко. Президія19 серпня Рада вибрала президію із 7 членів. Ними стали:
Затримання та перебуванняВлада Білорусі звинуватила учасників Координаційної ради у спробі захоплення влади й почала переслідування. До кінця вересня всі члени президії Координаційної ради опинилися або у в'язниці, або за межами Білорусі[14].
Див. такожПримітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
