Копержинський Костянтин Олександрович
Костянти́н Олекса́ндрович Копержи́нський (23 жовтня (4 листопада) 1894, с. Глібів, Подільська губернія (тепер Новоушицький район Хмельницької області) — 18 березня 1953, Ленінград) — український і російський літературознавець, історик української літератури і театру, фольклорист, етнограф, бібліограф. Біографічні даніК. О. Копержинський народився 4 листопада 1894 року в с. Глібів Подільської губернії. В 1897 році батька перевели до Кам'янця-Подільського. У 1913 році закінчив Кам'янець-Подільську гімназію, а у 1918 році — історико-філологічний факультет Петроградського університету. В 1922—1923 роках викладав у Кам'янець-Подільському інституті народної освіти, а у 1923—1925 роках — у Петроградському університеті. Брав участь у роботі Кам'янець-Подільського наукового товариства при ВУАН, яке існувало від 1925 до 1930 року[1]. В 1925—1929 роках був професором Одеського інституту народної освіти, викладав історію літератури та російську літературу. Одночасно керував українським відділом Центральної наукової бібліотеки Одеси. З 1929 року жив у Києві і працював у Комісії давнього українського письменства. До 1930 року був дійсним членом Науково-дослідної кафедри історії України при Всеукраїнській Академії Наук, у 1931—1933 роках — науковим співробітником кафедри української етнографії при ВУАН, науковим співробітником Київської філії Інституту Тараса Шевченка. В листопаді 1928 року секретарював на зборах колективу ВУАН, скликаних з приводу викриття Спілки Визволення України. Мав виступати теж і проти Грушевського. Але й це не врятувало його від репресій. В 1934 році був заарештований і засуджений на 3 роки ув'язнення. З 1937 року був професором кафедри російської мови Іркутського педагогічного інституту. Одночасно в 1940 року став викладати історію літератури, російську літературу, слов'янські мови в Іркутському державному університеті. В 1944—1945 роках завідував кафедрою слов'янознавства історико-філологічного факультету Іркутського університету. В 1940 році був затверджений у вченому званні професора. З 1945 року обіймав посаду професора кафедри слов'янської філології Ленінградського державного університету. Член Ленінградського товариства дослідників історії, письменства та мови, Помер 18 березня 1953 року в Ленінграді. Реабілітований посмертно. Наукова діяльністьДосліджував історію українського театру, історії української та російської літератур, питання фольклору, етнографії, міжслов'янських літературних взаємин. Праці
Див. такожПримітки
Джерела та література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia