Коренегриз звичайний[1] (Rhizotrogus aestivus Ol.) — жук з підродини хрущів родини пластинчастовусих. Рослинноїдний, личинка розвивається в ґрунті.
Опис
Жуки мають світло-жовте забарвлення. Завдовжки вони 13-17 міліметрів.
Антени з листуватою булавою, з 10 члеників, булава самця довша й досягає в довжину розмірів джгутика антен. Голова гладенька, вкрита волосками та крапками.[2]
Спосіб життя
Виліт відбувається у квітні — травні. При цьому імаго не живляться, а живуть за рахунок накопичених личинкою запасів. Самка відкладає яйця в ґрунт на глибину до 10 сантиметрів. Дорослі личинки досягають 42-45 міліметрів завдовжки. На останньому сегменті черевця личинка має два ряди голкоподібних шипиків. Заляльковування відбувається в серпні. Зимують жуки в ґрунті. Коренегриз має трирічну генерацію.
На дорослих жуках паразитують нематоди ряду Mermithida[3]
Ареал
Згідно з базою «Fauna Europaea» коренегриз звичайний поширений лише в Західній Європі: в Іспанії, Франції, Австрії[4]. Утім інші джерела описують його наявність і в інших країнах, зокрема в Швейцарії[5], Україні[6], Росії[7], Болгарії[8], Сербії[9], Туреччині[10].
В Україні поширений на більшій частині території, окрім західних Волинської, Рівненської, Івано-Франківської областей[6].
Економічне значення
Шкідник сільського та лісового господарств, пошкоджує коріння. Від нього потерпають дерева плодових, лісових і технічних порід.
У Іспанії дорослі жуки в квітні пошкоджують молоді листки й квітки олив[11].
Примітки
↑Природа острова Хортиця. Колективна монографія / Охріменко С. Г., Шелегеда О. Р., Козодавов С. В., Бусел В. А., Петроченко В. І., Жаков О. В., Муленко М. А., Карпенко Г. О., Василенко С. В., Головаха Р. В. — Запоріжжя: Національний заповідник «Хортиця», 2016. — вип. 2. — С. 117
↑Cosandey, Vivien; Sanchez, Andreas; Chittaro, Yannick (2017). Liste commentée des Scarabaeoidea (Coleoptera) de Suisse. Alpine Entomology. 1: 57—90. doi:10.3897/alpento.1.21179. ISSN2535-0889.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.)
↑Gavrilovic, B.; Curcic, S.B. (2010). Diversity of species of the family Scarabaeidae (Coleoptera) in Serbia. Archives of Biological Sciences. 62 (3): 755—765. doi:10.2298/ABS1003755G. ISSN0354-4664.(англ.)
↑Aguiló, J. El Rhizotrogus aestivus Parásito del Olivo // Boletin de Agricultura Tecnica y Economica. — 1920. — Т. 12, вип. 141. — С. 680-682.(ісп.)(англ.)
