Користувач:Білозерський Валерій Володимирович/Мала академія народних мистецтв (МАНМ)

Мала академія народних мистецтв (МАНМ) – нова форма позакласної та позашкільної роботи, яка була вперше започаткована в 1984 році в Гнідинській школі Бориспільського району Київської області з ініціативи її директора Стрілько Валентини Василівни. За велику творчу роботу по відродженню народних традицій Малій академії присвоєно ім'я видатного етнографа, фолькло­риста, письменника та громадського діяча Павла Чубинського.

Загальновизнаний на всій Україні і за її межами став чудовий почин і досвід народознавчої виховної і навчальної роботи Гнідинської школи Бориспольського р-ну Київської обл. Благородні посіви дали щедрі сходи. У розклади занять загальноосвітніх шкіл, середніх спеціальних навчальних закладів і вузів увійшли такі предмети, як історія України, народознавство, родинна етнопедагогіка, український фольклор і етнографія, краєзнавство, народні ремесла і промисли, історія української культури, українське народне мистецтво, традиційні народні свята й обряди в Україні тощо. Зусиллями науковців та вчителів розроблена й представлена на обговорення широкої громадськості низка проектів концепції національної школи України М. Г. Стельмахович, УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПЕДАГОГІКА

Головна мета МАНМ – відродження українських ремесел, традицій і звичаїв українського народу, виховання українського патріотизму молоді та формування української ідентичності.

Гнідинці взяли як­найактивнішу участь у виробленні концепції української національної школи. При «Творчій спілці вчителів України на базі Гнідинської школи створено республіканський науково-практичний центр «Українська національна школа». До Гнідинської школи у 80-х роках ХХ сторіччя за пе­дагогічним досвідом звернулись тисячі вчителів України. Педаго­гічний колектив щедро ділився своїми надбаннями, проводив для гостей педагогічні семінари, відкриті уроки, творчі дискусії та екскурсії по школі. Учителі отримували методичні рекомен­дації до системи виховної роботи, нові навчальні програми з різних предметів, головною складовою яких був наскрізний український зміст навчання, копії нових підручників для початкових класів, різну методичну літературу, розробки уроків та виховних заходів.

Проголошення незалежності України викликало справді революційні процеси в системі народної освіти. Відмовившись від радянських програм і підручників, колектив почав працювати за затвердженими педагогічною радою новими програмами. В початкових класах ввели цілий ряд нових предметів: українська пісня, сопілка (вона була в кожного учня), народні ігри, шахи, дитячий театр, уроки гарної поведінки. До всіх цих предметів вчителі склали програми, написали посібники і підручники, розробили систему уроків. Для уроків гарної поведінки спільно з письменницею Галиною Кирпою був створений підручник з етики для всіх початкових класів «Андрійкова книжка». Розробки уроків до нього написала вчителька початкових класів Кривошей Елеонора Григорівна. Уроки народних ігор проводились за підручником В.Верховинця «Весня­ночка», а доповнювались іграми, записаними у селі Гнідин. Автори підручників – письменники Галина Кирпа та Дмитро Че­редниченко – запропонували новий, цікавий підхід до виховання дитини, в основі якого народознавство, вивчення звичаїв, обрядів; релігійні, історичні мотиви.

Найбільшу допомогу школі надавала українська діаспора США. Шкільна рада Українського Конгресового Комітету на чолі з Євгеном Федоренком надсилала та передавала різними шляхами нашій школі багато різноманітної літератури з української історії, культури, а також підручники для українських шкіл діаспори. Мар’ян та Іванка Коць на власні кошти закупили сучасну техніку та комп'ютери для наших учнів. Голова Всесвітньої ради вчителів Українських шкіл діаспори Ярослав Квіт всіляко сприяв популяризації досвіду Гнідинської школи в Україні та світі. Громадянин США, українець Роман Воронка від імені Українського Конгресового Комітету вів багаторазові переговори з Міністерством освіти України про видання на кошти діаспори апробованих у Гнідині підручників для початкових класів з новим змістом освіти, а також «Букваря» та підручників з етики для 1-4 класів. Він очолював організаційний комітет у цій важливій справі.

Докорінні зміни відбулись в Гнідинській школі в системі позакласної та позашкільної роботи. Педагогічний колектив уже не робив ставку у виховній роботі на піонерську та комсомольську організації як це було в усіх школах. Ми створили першу в Україні Мала академію народних мистецтв (МАНМ) імені Павла Чубинського. Вона швидко здобула велику популярність серед учнів, вчителів та батьків, а згодом ця форма роботи стрімко поширилась по всім школах України. Мала академія мала статут, гімн, слова і музику до якого написали її члени. Кожен член МАНМ мав посвідчення і творчу книжку, куди записувалися його кращі творчі роботи. Після закінчення школи ця книжка видавалася випускникові на руки. Вступити до шкільної академії народних мистецтв міг кожен учень. Участь у МАНМ була добровільною. Почесні члени та Президент МАНМ. Раді ми були бачити в нас письменників Д.Чередниченка, Б.Тим­ошенка, Г.Білоуса, Д.Білоуса, П. Осад­чука, В.Скуратівського, І.Римарука, В. Моругу, А.Качана, О. Підсуху і багатьох інших, художників В.Перевальського, М.Косяненка, І.Приходька, М.Пере­вальську, Т.Гордову, юних художників Андрія і Максима Заїк, співаків Н. Мат­вієнко, А.Мокренка, кобзарів С.Супруна і М. Литвина. Почесним президентом МАНМ був поет Петро Осадчук.

Одна з основних відмінностей МАНМ від простої гурткової роботи полягала в тому, що до занять з дітьми залучалися дорослі: люди творчої праці, письменники й артисти, художники і народні умільці свого села, що були почесними членами МАНМ. Мала місце обов’яз­кова звітність членів відділень перед почесними членами і, навпаки, творчі звіти почесних членів перед учнями. У кожному відділенні був почесний член – майстер своєї справи. Це відомі співаки Ніна Матвієнко та Анатолій Мокренко, художник Василь Перевальський, поет Дмитро Чередниченко, журналіст-етнограф Ва­силь Скуратівський, сільська майстриня-вишиваль­ниця Параска Кудько, наш земляк майстер народної творчості Микола Касьяненко та інші талановиті люди. МАНМ складалася з багатьох відділень: хорового, художнього, фольклорно-літературного, сопілкарів, бандуристів, народної кераміки, писанкарства, народної вишивки, аплікації та плетіння соломкою, пасічників, народного танцю, нанизування бісером. Багато учнів одночасно опановували кілька видів народного мистецтва.

До гуртка народної кераміки записалися учні 6 і 7 класів. Володимир Іванович Кальненко, керівник гуртка, поступово залучив ентузіастів до роботи з глиною. До дня відкриття в школі Малої Академії Народних Мистецтв гуртківці підготували багато цікавих виробів. В музеї народної архітектури і побуту України, на святі народної творчості учасники гуртка народної кераміки зустрілися з відомим майстром з Опішні А.С.Поливайком, який усім подарував по сви­стунцеві. Хлопці спробували самі зробити такі ж. І ніби все правильно робили, але свистунці чомусь не хотіли так дзвінко співати, як у майстра. І тоді вони зрозуміли, що оволодіти таємницями народного мистецтва – не така проста справа, що тут потрібні зусилля рук і душі, і роки напруженої натхненної праці. Згодом гуртківці відвідали Центр української народної кераміки.

Діти зустрічалися з почесним членом президії МАНМ Миколою Олександровичем Касьяненком із сусіднього села Гора, який ділився секретами аплікації соломкою. У відомого майстра все виходило так легко і красиво. За кілька хвилин він робив листочок із звичайної житньої соломи, у сонячнім промені він вигравав, наче справжній, якого торкнулася осіння позолота. Дітей це наскільки захопило, що одразу і собі взялися до роботи. Та не так просто, як виявилося, працювати із соломкою, і не відразу з-під рук виходили «шедеври».

Виставки робіт юних художників експонувалася в приміщенні і просто неба, на шкільному подвір'ї. Наші вихованці були учасниками міжнародних виставок у Франції, в Словаччині, Індії, США, де отримували грамоти та різні престижні відзнаки.

Гнідинська шкільна академія мала під собою солідне підґрунтя. Наприклад, членами академії стали наші учасники літературної студії «Соняшник», лауреати премії імені О. Копиленка, якою керувала вчителька етики та українознавства Ніна Григорівна Кудько. В студії діти вчилися образно мислити, захоплено писали про природу рідного села, про соснові бори навколо, про Дніпрові заплави. Твори юних літстудійців часто друкувалися в газетах і журналах. В Австралії вийшла збірочка віршів «Свою Україну любіть», яку допоміг видати давній друг гнідинських дітей, письменник Пилип Вакуленко.

У складі хору «Родина» співали ентузіасти, які натхненно утвер­джували в житті українські народні звичаї та обряди. Щонеділі батьки, діти, бабусі і дідусі приходили до школи на репетицію і співали українські народні пісні. Щоб зберегти скарб народу – пісню, кожен член академії записував почуті від односельців самобутні фольклорні твори. Старовинні українські народні пісні неповторно звучали у виконанні юних учасників хорового відділення академії народних мистецтв, одягнених у вишивані сорочки, корсетки, спідниці, стрічки й віночки, що лежали у бабусиних скринях. Тому слова Т.Г.Шевченка «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине» і стали девізом їх роботи. Дитяча група хору «Родина» малої академії народних мистецтв взяла участь в концерті фольклорних колективів в Будинку композиторів України та Київському палаці «Україна».

Ансамбль сопілкарів, бандуристів були учасниками мистецьких вечорів у Будинку художника. В їхньому виконанні звучали пісні «Щедрик», «Тихо над річкою», «Ой не шуми, луже». Діти брали участь у Другому Міжнародному фольклорному фестивалі, який проходив у Києві. Фольклорно-літературне відділення. Гнідинці побували на V Республікансько­му дитячому фольклорному фестивалі, де відтворили і показали глядачам обряд проводів в армію, записаний в селі, також були учасниками фестивалю Української пісні «Червона Рута», який проходив в Запоріжжі.

Вихованці Малої академії народних мистецтв демон­стрували свою творчість на вечорі, присвяченому гру­зинському поетові Іллі Чавчавадзе, який відбувся в залі Київської обласної філармонії. В урочисто­стях з нагоди 125 – річчя від дня народження литовського письменника Майроніса, які проходили в Ки­ївському державному університеті імені Т.Г.Шевченка. Щиро вітали діти Ніну Матвієнко – почесного члена Академії з врученням їй Шевченківської премії та багатьох інших гостей, що часто приїздили до школи. Гуртківці відділень МАНМ - лауреати виставки «Юні майстри декоративно-прикладного мистецтва» (ВДНГ). Ігри, відроджені школярами, були показані на вшануванні 150-річчя Павла Чубинського та на фольклорному святі дитячих ігор та забав у Державному музеї народної архітектури та побуту УРСР в селі Пирогово, що під Києвом. Стали традиційними річні творчі звіти юних академіків. Закінчувало навчальний рік кожне відділення своєрідно і цікаво. Хористи брали участь у республі­канському святі народних ігор і забав, члени відділення народної кераміки надовго запам'ятали поїздку в с. Опішню Полтавської області на республіканське свято гончарства. Юні художники зустрілися у м. Друскінінкай (Литва) зі своїми давніми друзями - членами художньої студії. Бандуристи запросили до себе в гості талановитого кобзаря Павла Степановича Супруна, пасічники виїжджали в місця високого медозбору. Кульмінаційним акордом в роботі академії завжди було свято рідної мови, що проходило в кінці навчального року. Свято родинної пісні, день народних ігор, зустрічі з письменниками, творчі звіти відділень академії перед почесними членами, відкриття шкільного етнографічного музею «Берегиня» - ось далеко не повний перелік цікавих справ юних академіків. Завершувався навчальний рік у кожного відділення своєрідно. Протягом року школярі їздили в фольклорні експедиції по району, області, Україні і збирали багатющий фольклорний та етнографічний матеріал. Дні Лесі Українки, Тараса Шевченка і Григорія Сковороди, Андрія Малишка, Миколи Лукаша і Олеся Гончара, Іллі Чавчавадзе і Майроні­са, Павла Чубинського і Василя Симоненка. Участь у добродійному концерті в Палаці культури «Україна» та ювілейному вечорі Платона Майбороди, в радян­сько-американському поході миру — ось далеко не повний перелік духовного життя МАНМ. Навесні члени Малої Академії Народних Мистецтв і почесні члени підводили підсумки роботи МАНМ за рік, обговорювали плани на майбутнє. Так було з року в рік. Мала академія народних мистецтв відроджувала давні народні традиції та звичаї, відкривала для дітей багатющий український світ, захоплювала творчих дітей. Це була цікава, нова, перспективна форма роботи або, сказати точніше, - вища форма позакласної та позашкільної роботи.

Літопис МАНМ - це її історія, дорога для всіх учнів, учителів, батьків. Творився літопис щоденно, події записувалися до найменших дрібниць. Особливе місце в ньому займали сторінки про вивчення історії і побуту рідного краю, витоків нашої духовності.

Твори відомих художників, які експонувалися у нас, допомагали ознайомлювати учнів з різними жанрами живопису, графіки, навчали бачити, відчувати прекрасне і, нарешті, просто читати картини серцем. На відкриття кожної виставки обов'язково приїздив автор, зустрічі з дітьми проходили тепло й щиро, закінчувалися практичними заняттями. Виставки по черзі відвідували усі класи. Виставки майстрів нікого не залишали байдужими, вони обговорювалися, про них писалися дитячі твори, писала республіканська преса. Казковий дивосвіт картин народної художниці з Черкас Тамари Гордової, графіка Василя Перевальського на теми народних пісень, кольорова ліногравюра Олександра Івахненка з Шевченкіани, картини із соломки, виконані народним майстром-земляком Миколою Касьяненком, барвисті казкові роботи народних майстрів Івана Приходька й Галини Каленченко, портрети й натюрморти молодої київської художниці та писанкарки Мирослави Пере­вальської, виставка киян, братів Андрія та Максима Заїк (одному 6, другому 9 років), світ сучасників ху­дожника-вчителя Володимира Кальненка, неповторні роботи школярів японського міста Кіото і литовського міста Друскінінкай, глибина філософської думки полотен Івана Марчука (їх експонувалося близько шістде­сяти), книжкова графіка Олександра Мікловди, ліризм і трагічність картин Любові Панченко, оригінальність творів Людмили Задорожної - усі вони одна за одною відкривалися, закривалися, обговорювалися і починали нове життя у людських душах, спогадах і думках.

Давні дружні зв'язки єднали Малу академію з Київським музеєм Т. Г. Шевченка. Кожен учень повинен був обов’яз­ково його відвідати. Шевченкові свята в школі проходили з участю працівників музею. У ці дні ми приймали гостей - лауреатів Шевченківської премії. 3 нетерпінням чекали діти дня, коли вручаються найвищі нагороди - Шевченківські премії. Вони щорічно калиною і барвінком вітали нових лауреатів, багато з яких були друзями, наставниками, помічниками юних гнідинців. Творча багаторічна дружба зв'язували дитячий ча­сопис «Барвінок» і школу. Фольклорно-літературне відділення МАНМ лауреат премії ім. Олександра Копиленка. Як тільки в селі зацвітав барвінок, до нас завжди приїздили дитячі письменники, автори журналу. І так рік у рік. У дні святкування 60-річчя «Барвінка» до Гнідина з’їхалися дитячі письменники з багатьох сусідніх республік. Друзями школярів стали музеї просто неба у м. Переяславі-Хмельницькому і c. Пирогово, музей книги та друкарства України та багато інших цікавих закладів Києва. Спільні турботи об'єднували нас і робили дітей кращими, чистішими, щедрішими душею. ­ Збагатилися діти від спілкування з литовськими, польськими, словацькими, болгарськими, китайськими, американськими побратимами. Діти вивчали польські і литовські пісні, цікавилися мистецтвом Китаю і Словач­чини, готувалися до зустрічі з своїми канадськими друзями. Близькою стала нам білоруська мова, бо читали журнал «Весёлка», який регулярно одержували з Мінська. А відомий білоруський письменник Василь Вітка, почесний член МАНМ, допомагав нам глибше вивчити її, ознайомитися з творчістю білоруських письменників. У дні святкування ювілею Т. Г. Шевченка гнідинці міцно подружилися з казахськими дітьми з далекого Кос-А­ралу. Але найбільше друзів і однодумців мали діти в Україні. Це філіали Гнідинської МАНМ у Кіровській, Гірській, Любарецькій середніх школах Бориспільсько­го району, Стецівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – Мала академія народних мистецтв (МАНМ) Звени­городського району Черкаської області, такі ж академії в селах Зібранівка, Підвисоке, Русів на Івано-Франків­щині. 3 двадцятьма Малими Академіями Народних Мис­тецтв було налагоджено творчу співдружність, Багаторічна дружба зав'язалась у гнідинців з пись­менниками, поетами, музикознавцями, художниками, співаками. Все це благотворно впливало на формування світогляду і життєвих переконань дітей. 3рід­нився з Академією Дмитро Чередниченко. Те, що робили ми, стало вагомою, невід’ємною частиною його письменницького життя. Він жив школою, її болями і радощами, подавав нам неоціненну практичну допомогу. Вся сім’я художника Василя Перевальського намагалася зробити максимум можливого для розвитку творчих обдарувань наших дітей. Із сусіднього села Гора часто приїздив майстер народної творчості Микола Касьяненко. Художник Василь Вечерський організував при МАНМ нове відділення - графіки. Та найголовніше те, що з дітьми працювали жителі села, прекрасні, щирі, мудрі, талановиті бабусі й дідусі, батьки та матері, старші брати і сестри, які зберегли в собі скарби тисячоліть і тепер передавали їх дітям, відкладали свої справи й приходили до своєї молодої зміни. Це так було необхідно, щоб діти перейняли досвід рукомес­ництва, фольклорного мистецтв, народних традицій. Лише за таких умов вони ставали частиною україн­ського народу.

• Кальченко, Г. РУКУ ДРУЖБИ ПОДАЮТЬ / Г. Кальченко // газета «Трудова слава» – 12. 04. 1986.
• ШИРОКО ПРО НАРОДОЗНАВСТВО // газета «Радянська освіта»  – 1986.
• Стельмахович, М. ВИХОВУЮТЬ РЕЛІКВІЇ УРОКИ НАРОДОЗНАВСТВА / В. Стрілько // газета «Радянська освіта» – 1987.
• Єсик, Н. У ПАЛІТРІ ЩАСЛИВОГО ДИТИНСТВА / Н. Єсик // газета «Трудова слава» – 03.05.1986.
• Поклад, Н. АКАДЕМІЯ КРАСИ Й ЛЮБОВІ / Н. Поклад // газета «Літературна Україна» – 12.11.1987.
• Зиль, А. ПРИСВЯЧЕНО СКОВОРОДІ / А. Зиль // газета «Трудова слава» – №18 (8421) – 02.02.1988.
• Скуратівський, В. З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, АКАДЕМІЄ! / В. Скуратівський // газета «Трудова слава» – 19.02.1988.
• Скуратівський, В. ПОСАДІТЬ КАЛИНУ / В. Скуратівський // газета «Молодь України» – 05.05.1988.
• Кирпа, Г. ЗЕМЛЮ В ВІНОЧОК ВБЕРЕМ / Г. Кирпа // журнал «Україна». – 1988. – С.1
• Байсарова,Т. БЕРЕГИНЯ, ОСТАВАЙСЯ С НАМИ / Т. Байсарова / /газета «Юний ленінець» – 07. 1988.
• У Гнідинській восьмирічній школі Бориспіль­ського району Київської області створено Малу Академію Народних Мистецтв // газета «Сільські вісті» – №198 – 28.08.1988.
• Руденко, Ю. АКАДЕМІЯ НАРОДОЗНАВСТВА / Ю. Руденко //газета «Педагогічні кадри», Київського державного педагогічного інституту ім. Горького – 03 .10.1988.
• Руденко, Ю. АКАДЕМІЯ НАРОДОЗНАВСТВА Адреса передового досвіду / Ю. Руденко // газета «Педагогічні кадри» – 12.10.1988.
• РОДЕ НАШ КРАСНИЙ // газета «Вісті з України». – 11.1988.
• Чередниченко, Д. ДО ЧИСТИХ ДЖЕРЕЛ / Д. Чередніченко //газета «Літературна Україна». – №26 – 1988.
• Батрак, Т. РОДЕ НАШ КРАСНИЙ. Добродійний вечір українського фонду культури / Т. Батрак // газета «Вісті з України» – №48 – 11.1988.
• Краснодемський, В. РОДЕ НАШ КРАСНИЙ / В. Краснодемський // газета «Радянська освіта» – 16.11.1988.
• Беник, В. СВЯТО МАЙСТРІВ СЕЛА /В. Беник // газета «Трудова слава» – 17.11.1988.
• Бурбан, В. ПЕДАГОГІКА ДУХОВНОСТІ / В.Бурбан // журнал «Соціалістична культура» 11.1988.
• Руденко, Ю. ПЕДАГОГІКА НАРОДОЗНАВСТВА / Ю. Руденко// газета «Світло Ілліча» – 17.12.1988.
• Маричевський, М. ЗАГРАЙТЕ, ВЧИТЕЛЮ, НА СОПІЛЦІ… / М. Маричевський // журнал «Соціалістична культура» – №14 – 1988.
• Маричевський, М. ПЕДАГОГІКА НАРОДОЗНАВСТВА / М. Маричевський / /журнал «Школа і життя» – 17. 12. 1988.
• Руденко, Ю. РІД НАШ, ГОРДІСТЬ НАША / Ю. Руденко // газета «Молодь України» – 12.1988.
• Стрілько, В. НАРОДНА ПЕДАГОГІКА — БАЛЬЗАМ, ЯКИЙ ТРЕБА ПРИКЛАДАТИ ДО РАН НАШОЇ ДУХОВНОСТІ / В. Стрілько // газета «Радянська освіта» – 03.03.1989.
• ІВАНЕНКОВА, В. СВЯТО У СПІВОЧІЙ ДОЛИНІ / В. Іваненкова // Газета «Трудова слава» – 17. 05. 1989.
• Дмитренко, Р. А НА ТІМ РУШНИЧКОВІ. Народознавство / Р.Дмитренко / / газета «Радянська освіта». – 11.07.1989. – С.1
• Стрілько, В. ЗАСМІЯЛИСЬ ЗА МОРЯМИ... / В. Стрілько // журнал Шкільної Ради при УККА «Рідна школа» (США), 1989.
• Стрілько, В. ЯК НАМ «ДОПОМАГАЛИ» / В. Стрілько // газета «Вечірній Київ» –1988.
• Руденко, Ю. ПЕДАГОГІКА НАРОДОЗНАВСТВА / Ю. Руденко // газета «Молода гвардія» – 07.02.1989.
• Яновська, Л. ДОБРИДЕНЬ АКАДЕМІЄ! / Л.Яновська / / газета «Зірка». – 1989.
• Чередниченко, Д. СВІТЛИЦЕ МОЯ РІДНА /Д. Чередніченко // журнал «Україна» – 1989. – С.1
• Тимошенко, В. ОДИН ДЕНЬ У ГНІДИНІ СТАВ СПРАВЖНІМ УРОКОМ УКРАЇНОЗНАВСТВА / В. Тимошенко // газета «Світло Ілліча» – 20.05.1989.
• Скуратівський, В. НАША ШКОЛО, ДОБРОТИ КОЛИСКО... /В. Скуратівський // журнал «Українська мова та література в школі» – 1989 – №6 (388).
• ЗВУЧИТЬ ГОЛОС БАНДУРИ // газета «Зірка» – 15.12.1989.
• Стрілько, В. ЧОМУ У ШКОЛИ ЗАПЛАКАНІ ОЧІ? / В. Стрілько // газета «Вечірній Київ» – 1989.
• Стрілько, В. ЗОЛОТОЇ НИТКИ НЕ ГУБІТЬ / В. Стрілько // газета «Слово» – 06.1990 – № 11.
• Стрілько, В. СВІТОВИЙ ФОРУМ І МИ. РОЗДУМИ З ПРИВОДУ ПОЇЗДКИ ДО США / В. Стрілько // газета «Жива вода» – випуск 2–3 – 10–11.1991.
• Печера, С. В ОСНОВІ – НАРОДОЗНАВСТВО. Перші підручники незалежної України / С.Печера / / газета «Свобода» (США) – 20.12.1991 – С.1
• Стрілько, В. ЩОБ ЖИТЬ, НІ В КОГО ПРАВДИ НЕ ПИТАЮСЬ... / В. Стрілько // газета «Вечірній Київ» – 1989.
• Захарченко, Л. ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД НАС / Л. Захарченко // газета «Трудова слава» – 24.10.1989.
• Розумовська, С. НА ВСЕ ЖИТТЯ ЗАПАМ'ЯТАЛИ / С. Розумовська // газета «Трудова слава» – 04.1989.
• Дмитренко, Р. І НА ТІМ РУШНИЧКОВІ… / Р.Дмитренко // газета «Радянська освіта» – 11. 07. 1989.
• Маринченко, Н. СВЯТО НАРОДНОГО ЗВИЧАЮ / Н. Маринченко // газета «Трудова слава» – 26.05.1989.
• МАЛЮНКИ НАРОДНОГО ВБРАННЯ // газета «Радянська освіта» – 11. 07.1989.
• Стрілько, В. ТУТ Є ЧОМУ ПОВЧИТИСЯ. Роздуми з приводу поїздки до США / В. Стрілько // газета «Трудова слава» – №20-27 – 30.06.199.
• Василенко, В. ВІСТІ З МАЛОЇ АКАДЕМІЇ / В.Василенко // газета «Трудова слава» – 30.05.1990.
• Стрілько, В. У НАС І У НИХ. Роздуми з приводу поїздки до США /В. Стрілько // газета «Трудова слава» – 13.11.1991.
• Кузьмович, О. УКРАЇНСЬКІ ЧИТАНКИ ДЛЯ ШКІЛ ВИХОДЯТЬ ЗА ДОПОМОГИ ДІЯСПОРИ. / О.Кузьмович / / газета «Свобода» (США) – 13.03.1992 – С.1–4
• УРОК ПРО УКРАЇНУ // газета «Радянська освіта» – 21.05.1992.
• ШКОЛА – В НОВИХ УМОВАХ // газета «Радянська освіта» – 26.08.1992.
• Збірник творчості Гнідинської школи. СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ.
• Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка в Аделаїді, Південна Австралія – 1991.
• Валентина Стрілько. СТАТИ НАРОДОМ — Дніпро: Баланс–Клуб, 2019.
• О. Верес. ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ. Літня читанка для початкової школи. Д. С. Чередниченко, Г. М. Кирпа. — К. : Освіта, 1992.
• О. Верес ЛАСТІВКА. Читанка для другого класу. Д. С. Чередниченко, Г. М. Кирпа. — К. : Освіта, 1992.
• О. Верес. БІЛА ХАТА. Читанка для третього класу. Д. С. Чередниченко, Г. М. Кирпа. — К. : Освіта, 1992.
• О. Верес. ПИСАНКА. Читанка для четвертого класу. Д. С. Чередниченко, Г. М. Кирпа. — К. : Освіта, 1992.
• Галина Кирпа. АНДРІЙКОВА КНИЖКА. Уроки гарної поведінки для 1–го класу — К.: Освіта, 1992.
• Галина Кирпа. АНДРІЙКОВА КНИЖКА. Уроки гарної поведінки для 2–го класу — К.: Освіта, 1992.
• Галина Кирпа. АНДРІЙКОВА КНИЖКА. Уроки гарної поведінки для 3–го класу — К.: Освіта, 1992.
• Галина Кирпа. АНДРІЙКОВА КНИЖКА. Уроки гарної поведінки для 4–го класу — К.: Освіта, 1992.
• Андрій Зиль. БОРИСПІЛЬСЬКА ГОЛГОФА: 30 кривавих літ (1920-1950) — К.: Баланс–Клуб, 2020.