Користувач:Shoykhet/Чернетка/CH new

Чекаль Олексій Георгієвич (нар. 28 червня 1973, м. Слов'янськ) — російсько-український каліграф та мистецтвознавець^[1], дизайнер^[2], художній керівник студії графічного дизайну PanicDesign.

Працює у сфері книжкового, виставкового та плакатного дизайну, дизайну на релігійну тематику. Автор численних рекламних матеріалів, виставкових експозицій, книжкових оформлень, логотипів та проєктів з комерційної стилістики. Створює графічні стилі для Церков та Храмів, розробляє проєкти, пов'язані із написами в сакральному мистецтві та в храмовому просторі.

Проводить семінари і майстер-класи з каліграфії, дизайну та історії розвитку писемності. Учасник, куратор та організатор численних виставок у Європі, Україні та Росії^[3][4], організатор та учасник фестивалів художніх мистецтв та перформансів.

Інтереси як історика мистецтва зосереджені на ранньохристиянському мистецтві Візантії, Близького Сходу, Європи, а також пов'язані з історією шрифту та книжкових рукописних традицій.

Є автором виставкових проєктів, книжкових оформлень присвячених історії переслідувань Російської Православної Церкви після Жовтневого перевороту та культурній і духовній спадщині російського зарубіжжя XX століття. Після російського вторгнення в Україну (2022 р.) поступово відмовляється від співпраці з росіянами та концентрується на створенні дизайнерських, графічних доробок для Православної Церкви України, сил оборони та волонтерського руху.^[5][6]

Своїм найбільш важливим досягненням вважає створення художнього стилю (графічного образу та шрифтів) для Православної Церкви України (2019), зокрема знаменитого «хреста ПЦУ». Також в портфоліо дизайнера є проєкти розпису храмів для Російської Православної Церкви (2014—2016), а своїм найважчим проєктом називає розпис у храмі Великомученика Пантелеймона (Нижній Новгород, Росія). Має дизайнерські роботи для Греко-католицької й Римо-католицької Церков. Створив графічний стиль до 100 річчя Харківської державної академії дизайну і мистецтв (ХДАДМ) та оновив дизайн Вісника ХДАДМ^[7][8]. Автор шрифту «ХУДПРОМ»^[9], який застосовується на новому сайті ХДАДМ.

Аспірант (2006, 2024) ХДАДМ^[3][10]. Член асоціації дизайнерів-графіків «4БЛОК»^[11], учасник московської творчої співдружності «Артос»^[12] (2013, Росія)^[13] та член редакційної ради альманаху «Дари» (2015, Росія)^[14], учасник Гільдії Храмоздателів (2014, Росія), запрошений викладач каліграфії у Російській Академії Мистецтв у Флоренції (2017, Італія). Науковий співробітник Музею книги і друкарства України^[15], кандидат у члени-кореспонденти Національної академії мистецтв України (2024)^[16].

Після закінчення Харківського художнього училища (1989—1994), навчався на кафедрі реставрації живопису^[17][18] Харківської державної академії дизайну і мистецтв (ХДАДМ), за спеціальністю «реставрація та консервація творів мистецтв»(1994–2000). В різні роки викладав у ХДАДМ (2006–2013), короткочасних шрифтових курсах (рос.) в Британській вищій школі дизайну(інші мови) (2011–2014)^[19] (Москва, Росія), Празькій школі дизайна (рос.) (Прага, Чехія)^[20] та Російській Академії Мистецтв у Флоренції^[21][22][23] (eng. Russian Academy of Art S.R.L.ТОВ●^{[24][25][26][27]}) (з 2015).

Вивчав цифрові технології та приєднався до студії PanicDesign у 2000 році. Після подорожі у 2005 році до Сирії (разом з видатним російським художником-реставратором А. М. Овчинниковим(інші мови)) тодішній аспірант Харківської державної академії дизайну і мистецтв, який вивчав написи в реставрації іконопису, поринув у світ близькосхідної культури і навіть змінив ракурс своїх досліджень у бік ранньохристиянської палеографії. Незабаром вступив до літньої школи з вивчення семітських мов при Острозькій академії (вивчав арабську мову). Так започатковується східний напрям у його наукових і творчих пошуках.^[28]

Починаючи з 2008 року, дизайнер був учасником каліграфічних виставок, а після організації проведення фестивалів Свято кирилиці у 2006—2009 рр. — повністю занурився у світ каліграфії. Заснував школу каліграфії у Харкові (2012)^[29].

Як розповідає Чекаль, це призвело до того, що в його портфоліо дизайнера з'явився цілий спектр робіт: від оформлення виставок про сталінські репресії та історії єврейської Пасхи до проектування церков і каліграфії; від дизайну татуювань грецькими та сирійськими логотипами та історичних прикрас для конференцій в Оксфорді (Велика Британія) до дизайну ювелірних виробів в Італії та арабської каліграфії для книг про мусульманську культуру.^[30][31][32]

До кола мистецтвознавчих інтересів Олексія Чекаля входять історія Візантії та її культури, Київської Русі, античної та візантійської археології. Перші історико-культурологічні статті Чекаля з візантиністики вийшли у 2005-06 роках^[33], в співавторстві з істориком-візаєнтологом Андрієм Домановським.^[3] Вже пізніше, Чекаль зазначає, що важливо не тільки вивчати, але й застосовувати знання на практиці: історія Візантії допомогла йому під час робіт для церков.

На початок 21 ст. у межах Харківського національного університету імені В. В. Каразіна (кафедри історії стародавнього світу та середніх віків) і, ширше, у Харкові сформувалась самостійна регіональна наукова візантиністична школа та осередок, об'єднаний різнобічними вертикальними та горизонтальними зв'язками різного типу. У співпраці з Харківською та Богодухівською митрополією УПЦ МП щорічно з 2012 р. публікується часопис «Нартекс. Byzantina Ukrainensia». Вагомою є робота організованого кафедрою історії стародавнього світу та середніх віків під керівництвом С. Б. Сорочана та Харківською духовною семінарією (настоятель архімандрит о. Володимир (В. В. Швець), на базі Свято-Пантелеїмонівського храму м. Харкова (Харківська єпархія УПЦ Московського Патріархату), елліно-візантійського лекторія «Візантійська мозаїка». У лекторії щомісяця проводяться науково-популярні лекції з проблем візантійської історії та культури, християнського богослов'я. Результатом роботи лекторія є видання збірок публічних лекцій «Византийская мозаика».^[34][35][36]

В межах цих проєктів, Чекаль прийняв участь в перекладі «Оксфордское руководство по византинистике» та читав лекції у 2012-16рр.(рос.).^[37]

У щорічні збірки лекторію «Візантійська мозаїка»^[38][39] увійшли наступні лекції Чекаля:

• Іконографія та агіографія святого Іллі Хомського (III ст.); Мозаїчні технології та матеріали в елліністичному та ранньохристиянському мистецтві на Близькому Сході [2012]
• Ікона Божої Матері «Одигітрія» XIII ст. з Пізанського кафедрального собору або сліди Візантії у північній Італії; Моравська драма та місія солунських братів у контексті пластичних та каліграфічних особливостей допетровської кирилиці; Візантійська палеографія з погляду каліграфа [2013]
• Релігійний світ Пальміри чи ікона до ікони у сирійській пустелі; Сакральне та похоронне мистецтво Пальміри та Дура-Європос у контексті епіграфічних написів [2014]
• Іконографія Євангелістів Софії Київської та каліграфічна культура Візантії (рос.) [2016], pdf, відео ч.1, ч.2 [1]

Див.також:

• Сайт «Василевс. Українська візантиністика» — провідний візантинознавчий ресурс в Україні, який поєднує дослідників з Харкова, Києва, Львова, Одеси, Чернівців, Севастополя, Сімферополя та інших наукових центрів країни.[2] — Переглянуто: 5 серпня 2024
• «Ucrainica Mediaevalia» — міждисциплінарне рецензоване наукове видання (з інтернет-версією), присвячене широкому колу питань історії, культури, літератури та філософії середньовічної й ранньомодерної доби. Видавцями є Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського та Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.[3] — Переглянуто: 15 березня 2025
• Збірка наукових праць Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, присвячена дослідженню проблем історії Візантії та країн Візантійського впливу [4] — Переглянуто: 15 березня 2025
• Збільшення ролі візантійської спадщини в ідейному обґрунтуванні зовнішньої політики Росії в період після 2000-хх розглядає А.Домановський в статті «Візантійські видива російського імперського реваншизму» [стаття][5] — Переглянуто: 15 березня 2025
  

Коли Олексій вирішив не працювати в офісі й звільнився від студійних зобов'язань, у нього поступово сформувався світогляд, близький до світогляду українського філософа Григорія Сковороди про ідею довгого шляху, в якому: «Світ намагався зловити мене, але не спіймав».^[40] Олексій Чекаль називає себе каліграфом-мандрівником^[41][5]. А своїм найважчим проєктом називає розпис у храмі Великомученика Пантелеймона (Нижній Новгород, Росія), коли без ескізу він написав понад 10 тисяч слів за 10 днів. Саме тоді він здобув досвід аскетичної праці^[6].

	Я подорожую по різних країнах і знаходжу друзів, проекти і замовлення. Одного разу я навіть написав у графі свого робочого місця «Мандрівний каліграф». Мені подобається стан руху. Це перестало бути рутиною і перетворилося на постійне творче застілля, яке мені цікаво і не обтяжує. Оригінальний текст (англ.) I travel to different countries and find friends, projects, and orders. I even wrote “Traveling Calligrapher” in the column of my workplace once. I like the state of motion. It stopped being routine and turned into a constant creative feast, which is interesting to me and does not weigh me down.
— Gracen-Farrell, Marina (June 2022). Oleksiy Chekal, the Multilingual Calligraphic Artist of Ukraine, [Iнтерв'ю, en.][6]

У 2008—2023 рр. Олексій Чекаль був учасником художніх та каліграфічних подій, куратором та дизайнером численних виставкових робіт по збереженню культурної та духовної спадщини російського Зарубіжжя та розвитку сучасного сакрального мистецтва в Росії. Це так звані «російські виставки» в Ріміні (Італія) фонду «Християнська Росія», виставки про гоніння на Російську православну церкву (проходили в Росії та Європі) , проєкти Московської співдружності християнських художників «Артос», архітектурні проєкти Гільдії Храмоздателів (м. Москва), та пов'язані видавничі роботи.

Проєкти в галузі богослов'я образу, іконопочитання та богослов'я комунікації

• Следующим этапом в развитии школы стала встреча с художником — реставратором Всероссийского художественного научно-реставрационного центра им. академика И. Э. Грабаря Адольфом Овчинниковым. Под его руководством в 1989 году в Ватикане, прошла выставка Школы, по течению обстоятельств, посредником в этой работе выступил также протоиерей Александр Мень. https://ru.wikipedia.org/wiki/Школа_Сериате https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Pavel._Seriate.jpg ----

Международная научная конференция «Лев Толстой и его время. Актуальность вопроса: чем люди живы», организованная фондом «Христианская Россия», прошла 20–22 ноября 2014 года в Италии: ^[42]

Вестник русского христианского движения: Журнал / Отв. ред. Н.А.Струве. — Париж: №204. II–2015 Издательство: Русский путь Год выпуска 2015 ISBN: ISSN 0767-7294

У 2013 р. Олексій Чекаль став учасником Московської співдружності християнських художників «Артос», котра проводить фестивалі і виставки сучасного християнського мистецтва. У центрі уваги співдружності — розвиток сучасного церковного мистецтва (як літургійного, так і позалітургійного), а також дослідження в галузі богослов'я образу, іконопочитання та богослов'я комунікації.

Дизайнером була зроблена більша частина оформлень для численних виставок, плакатів, книг та часописів товариства та його партнерів у 2013–2020 рр.^{[4][43][44][45]}

Московське товариство християнських художників «Артос» засноване в 2013 році для просування сучасного християнського мистецтва та культури^[12].

В серпні 2013, в подорожі на Сицилії, група християнських митців, до котрої входив і Чекаль, запланувала проведення у Москві Різдвяної виставки-фестивалю сучасної християнської культури. Як результат, на початку грудня фестиваль було відкрито його першим заходом — виставкою Олексія Чекаля у культурному центрі «Покровські ворота». На цій виставці було представлено сім рядків із IV еклоги Віргілія. У ті ж дні Олексій провів майстер-клас із «сакрального дизайну».

22 грудня 2013, у музеї архітектури імені О. В. Щусєва (Москва, Росія), розпочалась головна подія фестивалю — виставка сучасного мистецтва «Дари», присвячена Різдву Христову. У різних техніках — від традиційного іконопису до інсталяцій із синтетичних матеріалів — сучасні художники осмислювали християнські цінності. Логотип та дизайн виставки розробив Чекаль.^[46][47]

Співорганізатори та куратори фестивалю «Дари–2013/14» ухвалили рішення (замість каталогу виставки) видавати новий альманах про сучасну християнську культуру, який називатиметься так само — «Дари».

До Редакційної ради альманаху увійшли: Сергій Чапнін(інші мови), мистецтвознавиця Ірина Язикова(інші мови) , прот. Олексій Умінський, художник Сергій Некрасов (Росія), філософ-богослов Олександр Філоненко, каліграф Олексій Чекаль (Харків, Україна) та Адріано Дель'Аста(інші мови) (італ. Adriano Dell'Asta — філософ, професор російської літератури і доцент Католицького Університету Брешія, Мілан, Італія, Директор Італійського інституту культури при Італійському посольстві в Москві^[48][49]).

Сергій Чапнін, відповідальний редактор «Журналу Московської Патріархії», газети «Церковний вісник» та часопису «Храмоздатель»^[50] став Головним редактором альманаху, а випускаючим редактором — Ірина Язикова, мистецтвознавиця, завідувач кафедри християнської культури Біблійно-богословського інституту св. апостола Андрія(інші мови) (м. Москва), викладає в духовних семінаріях Росії. Партнерами альманаху стали: (рос.) Гильдия Храмоздателей та часопис «Храмоздатель», портал «Православие и мир»(інші мови).

Дизайн обкладинок часопису для усіх випусків протягом 2015–2020рр. зробив Олексій Чекаль. Для останнього, шостого випуску у вересні 2020р.^[51], дизайнер обрав фрагмент роботи «У стен Лавры» (рос.) українського художника Юрія Химича, котра відсилає до одного із центральних матеріалів номера — есе Бориса Сорокіна «Побачити Росію без радянських шат». «Цією публікацією ми хочемо привернути увагу до незаслужено забутого художника»,— відзначив Сергій Чапнін на презентації випуску.^[52]

26 лютого 2020р. відбулася презентація альманах «Дари» у Києві , яку провів головний редактор видання Сергій Чапнін. Організатори зустрічі Національна спілка іконописців України та Міжприходський молодіжний центр.[7]

Загалом, на думку рецензента Viktor Barashkov (дослідження 2020р.), видання «Дари» було малопопулярне, навіть серед фахівців-дослідників — з причин невисокого тиражу і обмеженого кола місць поширення . Також, альманах не був включений до жодної системи цитування (бібліографічних баз: РІНЦ, ВАК, Scopus та ін.), на сайті не представлені вимоги до оформлення статей, правила їх рецензування та відбору.^[53]

Значна частина плакатів виставок, котрі проводила співдружність «Артос» з 2013 року^[13], зроблена Чекалем^[44]:

• «Семь строк из IV эклоги Виргилия». Каллиграфия Алексея Чекаля  (Москва, 2013);
• «Дары». Выставка современного христианского искусства (Москва, 2013—2014);
• «Современные иконописцы России» (Москва, 2015—2016);

• «Светолитие» (Александровская слобода, (Владимирська область, Росія), 2015);
• «Нежная кисть»  (Москва-Пермь, 2016—2017);
• выставочный проект «Святые неразделенной Церкви» (Москва, 2017 (предпоказ); Минск, 2017—2018; Новый Валаам, 2019—2020). — Сентябрь  — ноябрь 2017 — разработка выставочного дизайна, формирование экспозиции, подготовка каталога. ^[54][4][55] Меморандум по итогам выставки «Святые неразделенной Церкви»^[56]

Головний фотопроект співдружності «Артос» 2015 року - це серія з 12 портретів священників РПЦ та їх котів, що отримала назву «Поп + кіт» і видана як настінний календар.^[4][57]

Видавництво Правмир є проєктом одноіменного порталу «Православ'я та світ» (рос.«Православие и мир», www.pravmir.ru) — провідного російського мультимедійного порталу про православ'я та життя суспільства. Незалежне ЗМІ, що існує на власні кошти співробітників редакції, пожертвування читачів сайту та членів опікунської ради. Головою опікунської ради порталу є В.Р. Медінський (міністр культури РФ), а діяльність порталу особисто відзначалась патріархом Московським Кирило.^[58]

19 січня 2015 р. — перші чотири книги нового московського видавництва «Правмир» побачили світ^[59]. Їх складено на основі опублікованих на порталі «Правмир» текстів різних авторів, об'єднаних спільною темою про найголовніше  — життя і смерть, людину і Бога, щастя та випробування. Найкращі матеріали інтернет-порталу, відібрані за 10 років, тепер можна читати офлайн у вигляді авторських та тематичних збірок. Ці перші книги видавництва мають єдине концептуальне оформлення, їх легко впізнати за яскравими обкладинками^[60], які виконав у єдиному оригінальному стилі дизайнер та каліграф Олексій Чекаль. Офіційна презентація видавництва відбулась у Москві 05.02.2015 р.^[61][4]

Гільдія Храмоздателів – це російська професійна асоціація, що об'єднує фахівців та майстрів у галузі сакрального мистецтва: архітекторів, художників, мистецтвознавців та духовенство, які беруть участь у будівництві та прикрасі храмів.

У 2014—2016 рр., приєднавшись до колективу «Гільдії храмоздателів», Олексій Чекаль зробив декілька шрифтових проєктів для церков у співпраці з Андрієм Анісімовим(інші мови) — заслуженим архітектором Росії, відомим церковним архітектором, головою Гільдії Храмоздателів та засновником «Товариства реставраторів. Майстерні Андрія Анісімова» (м. Москва, Росія). Також Чекаль, спільно з Анісімовим, розробив логотип Гільдії Храмоздателів у 2014 році.^[30][6]

Керівник авторського колективу та автор проекту: Андрій Анісімов^[62][63], внутрішнє оздоблення храму — каліграфія Олексій Чекаль^[64].^[65]

Замовник: «Нижегородська Єпархія(інші мови)(РПЦ)». Автор, керівник авторського колективу: Анісімов А. А. Шрифтові композиції: Олексій Чекаль.^[65]

Храмовий комплекс складається з двох храмів, побудованих у стилях кінця XIX–початку ХХ ст^[66]. Перший з них, Соборний храм великомученика і цілителя Пантелеїмона, зведено у неороссійському стилі з елементами псковсько-новгородської архітектури у формі базиліки. Чекаль розробив проєкт шрифту для різьблення по каменю (для периметру храму) та виконав шрифтові роботи на стінах у нефі (написав тексти тропарів і кондаків навколо ікони св. Сергія Радонезького) та написав літургійні молитви у вівтарі храму^[4]. Написи Олексія Чекаля одразу привертають увагу на тлі білих стіни у поєднанні з деревом та каменем оздоблення інтер'єру храму. На думку авторів, це демонструє аскетизм церков перших століть християнства^[67]. Написи з приблизно 5000 літер були зроблені Чекалем без ескізів, нашвидкоруч, за 10 днів липня 2015 р.^[68].

• В березні 2015 р. у Центральному Будинку Архітектора(інші мови) (м. Москва, Росія) відбулася щорічна церемонія нагородження архітекторів за творчий внесок у створення якісної російської архітектури. Символічну «Золоту кельму» (рос., «Золотой мастерок»), Диплом та спеціальний випуск журналу «Будівельний експерт» отримали церковні архітектори — авторський колектив «Товариство реставраторів. Майстерні Андрія Анісімова». Кращими церковними об'єктами, побудованими на території Росії в 2015 році, експерти часопису визнали «Каплицю в ім'я Сергія і Германа Валаамських і всіх святих на Валаамі, що просіяли» та «Храм великомученика і цілителя Пантелеїмона з каплицею в ім'я Святого Праведного Іоанна Кронштадського» у Нижньому Новгороді^[69][70][71].

• В лютому 2016 р. розповідь про проектування та будівництво Свято-Пантелеїмонівського храму у Нижньому Новгороді було центральна темою п'ятого номеру альманаху про церковне мистецтво та архітектуру «Храмоздатель» (спеціалізований додаток до «Журналу Московської Патріархії»). На думку редакції альманаху, це найвдаліший реалізований проект 2015 року.

	У храмі сміливо та гармонійно скомпоновані традиційні елементи православної архітектури. При цьому будівля не виглядає анахронічною, але є прикладом справді сучасного звучання стародавніх архітектурних форм. Базилікальна форма храму створює простір, у якому парафіяни почуваються учасниками літургії. Цьому значною мірою сприяє і оздоблення храму, вирішене художньо бездоганно та багато в чому оригінальне. Наприклад, поруч із іконами на стінах храму розміщені каліграфічні тексти (Символ віри, молитви) відомого дизайнера-каліграфа Олексія Чекаля. Тексти не лише прикрашають храмовий інтер'єр, а й нагадують про те, що святі отці порівнювали храм із книгою, розгорнутою у просторі. Оригінальний текст (рос.) В храме смело и гармонично скомпонованы традиционные элементы православного зодчества. При этом здание не выглядит анахроничным, но является примером подлинно современного звучания древних архитектурных форм. Базиликальная форма храма создает пространство, в котором прихожане чувствуют себя участниками литургии. Этому в немалой степени способствует и убранство храма, решенное художественно безупречно и во многом оригинально. Например, рядом с иконами на стенах храма помещены каллиграфические тексты (Символ веры, молитвы) известного дизайнера-каллиграфа Алексея Чекаля. Тексты не только украшают храмовый интерьер, но и напоминают о том, что святые отцы сравнивал храм с книгой, развернутой в пространстве.
— Ірина Язикова, Оглядова стаття п'ятого номеру альманаху «Храмоздатель», 03-02-2016, Церковний Вісник МП[8]

Розпис відбувався у червні 2016 р.^[72][73][74]

Зі слів Чекаля, він познайомився з єпископом Обухівським Іоною на конференції 2015 року на Сицилії. Ознайомившись з наданим єпископом РПЦвУ проєктом «відновлення Десятинної церкви» у Києві (незаконно встановлена мала архітектурна форма (МАФ)), Чекаль одразу включився в процес — написав текстову композицію на стінах чернечого корпусу Десятинного храму^[4]:

• молитва над келією настоятеля Десятинного монастиря^[75]
• каліграфія над каміном у Десятинному монастирі^[76]

Передісторія спорудження «храму-кіоску» в буферній зоні пам'яток ЮНЕСКО, де заборонене нове будівництво, почалася в 2006 році. Тоді на цьому місці було проведено богослужіння. Цій події передувало благословення митрополита Володимира архімандритові з російським громадянством Гедеону відслужити Пасхальне богослужіння на цьому місці. Для цього був встановлений храм-намет (скінія). Протести української громадськості проти зведення каплиці/церкви/монастиря почалися, ще коли біля музею історії церковники встановили намет у 2005 році. З того часу активісти неодноразово подавали до суду позови щодо незаконності встановлення спочатку намету, а потім і будівництва каплиці. Зрештою МАФ було знесено 17 травня 2024 року.^[77]

Фестиваль шрифту та каліграфії «Свято кирилицi» проходив на базі ХДАДМ щорічно 23–25 травня напередодні Дня Слов'янської писемності. Організатори фестивалю — Володимир Лесняк, професор кафедри «Графічний дизайн» ХДАДМ, член-кореспондент НАМУ, член Національної спілки художників України і Олексій Чекаль, арт-директор дизайн-студії «Panic Design» (на той час — викладач кафедри «Графіка» ХДАДМ) віддавали належне засновникам кириличного алфавіту — святим Кирилу і Мефодію.^[78][79]

Ідея фестивалю — популяризація кириличної каліграфії та шрифтового дизайну, головний результат проєкту втілювався у можливості безпосереднього професійного спілкування в неформальній творчій обстановці, об'єднанні досвіду фахівців і енергії студентів, але головною рисою було зосередження фокусу уваги одночасно на традиціях і на сучасних трендах. Кілька років фестиваль «Свято кирилицi» проводився на високому рівні, з залученням відомих дизайнерів шрифту, які виступали з творчими семінарами, майстер-класами, презентаціями своїх творчих робіт та наукових видань. Серед робіт майстрів на виставці завжди була можливість побачити роботи студентів ХДАДМ.^[80][81] З 2010 р. фестиваль «Свято Кирилиці» у такому форматі більше не проводився.^[82][83]

У травні 2014 р. кафедра графічного дизайну ХДАДМ провела в стінах академії внутрішню виставку, присвячену просвітителям Кирилу та Мефодію, де студенти 1 і 2 курсів продемонстрували свої роботи з каліграфії та рисованого шрифту.

У травні 2022 р. на базі Львівської національної академії мистецтв (ЛНАМ) відбулося Свято Кирилиці у Львові. 24 травня на площі перед академію відбувся каліграфічний перформенс Олексія Чекаля і Наталі Ком'яхової. Відвідувачі мали нагоду попрацювати над шрифтовою роботою разом із майстрами української каліграфії та кожен бажаючий долучився до процесу творення. Також, на згадку про творців слов'янської писемності святих Кирила та Мефодія, каліграфи написали у вікнах галереї стародавню Глаголицю та Кирилицю. А 28 травня у галереї «Пори року ЛНАМ» відбулося відкриття виставки «Літери та сенси» Олексія Чекаля.

17–21 вересня 2008 р. роботи за усі 3 роки проведення виставки «Свято Кирилиці» були представлені на міжнародній типографічній конференції АТурІ(інші мови)–2008 у Санкт-Петербурзі (Росія). Роботи зі «Свята кирилиці» відкривали загальну експозицію.^[84] У ці ж дні відбувалась I Міжнародна виставка каліграфії(інші мови), де приймав участь Чекаль.^[85][86][87]

2023, липень  — Виставковий проект «Україна соборна. Юрій Химич»^[88]

В 2013—2023 роках Олексій Чекаль був автором численних виставкових проєктів та книжкових оформлень, присвячених історії переслідувань Російської Православної Церкви після Жовтневого перевороту, культурній та духовній спадщині російського зарубіжжя XX століття. Серед них великі виставкові експозиції для християнського форуму «Meeting Rimini» (Італія) 2013, 2015 та 2019 років, пересувні виставки(інші мови) в Європі та Росії на їх основі, та видавничі проєкти.

Ці проєкти, об'єднані ідеями філософської та християнської антропології, здійснювались у співпраці з італійським Фондом «Християнська Росія(інші мови)» (м. Серіате, Італія), українським філософом Олександром Філоненко^[89], богословськими та культурологічними закладами Європи та Росії.

«Зустріч за дружбу серед народів» (Italian: Meeting per l'amicizia fra i popoli), більш відома як «Зустріч у Ріміні(інші мови)» (Italian: Meeting di Rimini, eng: Meeting Rimini) — це найбільший католицький фестиваль мирян, створений членами католицького руху «Сопричастя та визволення(інші мови)»[9] (italian: Comunione e Liberazione , часто скорочено до CL). Відбувається щороку, починаючи з 1980 року, протягом тижня в другій половині серпня в м. Ріміні, Італія.^[90] Тижневий фестиваль включає бесіди, дебати, майстер-класи, виставки, спортивні, музичні та літературні заходи та інші сесії. Під час заходу задіяно приблизно 3000 волонтерів, переважно студентів університетів, які опікуються організацією, оформленням стендів і виставок, прийомом публіки. Кожного року Зустріч присвячена темі, яка вибрана так, щоб надихнути на відкриті роздуми та діалог. Це важлива подія у внутрішній політиці Італії, яка залучає високопоставлених запрошених доповідачів і отримує помітне висвітлення в італійській пресі.

Вже багато років «Meeting Rimini» не обходиться без російських тем і російських героїв. У 2005—2011 роках ними ставали письменники Достоєвський та Солженіцин, свящ. Павло Флоренський^[92], піаністка Марія Юдіна, поет Борис Пастернак^[93].

Більшість «російських виставок»^[42][94] організовано за ініціативи Фонду «Християнська Росія(інші мови)» (italian: Russia Cristiana)^[95][96][97] (м. Серіате, Італія) та його засновника Романо Скальфі(інші мови)(12/10/1923 — 25/12/2016)^[98]. У своєму духовному заповіті Падре Романо закликав любити Росію, незважаючи ні на що^[99][100].

Олексія Чекаля та Романо Скальфі поєднувало багаторічне спілкування, дизайнер з сім'єю гостював на віллі Амбівері, резиденції Фонду «Християнська Росія(інші мови)» в Сериате. Після смерті засновника Фонду у 2016-му році, Чекаль зробив дизайн шрифтів надгробку^[91] на надгробку о. Романо.

----

18–24 серпня 2013 року в м. Ріміні (Італія), в рамках щорічного католицького фестивалю «Зустріч у Ріміні(інші мови)», відбулася виставка «Світло у темряві світить. Свідоцтво Російської Православної Церкви у роки радянських гонінь» (italian: «LA LUCE SPLENDE NELLE TENEBRE» la testimonianza della chiesa ortodossa russa negli anni della persecuzione sovietica), організована у співпраці між московським Православним Свято-Тихоновським гуманітарним університетом(інші мови) (ПСТГУ, м. Москва, Росія) та католицьким Фондом «Зустріч у Ріміні(інші мови)»^[101].

Пропозиція по концептуальному плану виставки 2013 року «LA LUCE SPLENDE NELLE TENEBRE [Світло в темряві світить]» була оголошена на презентації 11 березня 2013 року в ПСТГУ (м. Москва, Росія). Було вирішено, що виставка в Італії буде покладатися на досвід виставки «Подолання. Російська церква та радянська влада», котру у Москві, наприкінці 2012 року — на початку 2013 року, відвідало понад 7000 людей. Член оргкомітету виставки Олександр Філоненко, доцент кафедри теорії культури та філософії науки філософського факультету Харківського національного університету ім. В. М. Каразіна, надав концептуальні пропозиції щодо загального плану виставки ПСТГУ на майбутньому «Мітингу в Ріміні»^[102].

Олексій Чекаль підготував архітектурно-просторове рішення та дизайн виставки:

1000 кв. метрів виставкового простору було поділено на 8 залів, що розповідають про історичну Голгофу народу. Зали занурені у темряву і точково освітлені лише стенди, присвячені моторошним подіям ХХ століття. У кожному залі був величезний білий напис на підлозі, що говорить про тему зали. Слова було підібрано так, щоб їх можна було топтати: терор, гоніння, ГУЛАГ тощо. Для зображення написів було використано шрифт ZionTrain^[103] авторства українського дизайнера Андрія Шевченко.

• Перший зал присвячений початку більшовицьких гонінь, знищенню Російської Імперії, долі Імператора Миколи II та членів його сім'ї.
• У другому відвідувачі знайомилися з обставинами Помісного Собору 1918 року та життям святого патріарха Тихона.
• Третій та четвертий зали присвячені «торжеству» войовничого секуляризму 20 — 30-х рр., знищенню храмів, а також соловецьким в'язням.
• П'ятий та шостий зали описують найкривавіший період гонінь 1936—1937 рр.., виникнення ГУЛАГу та розстріли на Бутівському полігоні, а також життя церковних громад в умовах терору.
• Сьомий зал присвячений періоду від знакової зустрічі Сталіна з церковними ієрархами 1943 до кінця хрущовських гонінь.
• Восьмий зал присвячений святкуванню 1000-річчя Хрещення Русі та початку відродження церковного життя в Росії. Ця частина виставки символізувала воцерковлений світ із прозорою каплицею посередині та вівтарем. До світлого 8-гранника примикали стіни з фотографіями та життєписами новомучеників(інші мови), і перебуваючи поряд з ними можна було заглянути у вікна, в які було видно світло та вівтар каплиці.

Зі слів Чекаля^[104], він намагався передати ідею світла і живої Церкви, через організацію простору та вікна — вузький шлях до Царства Божого, яким пройшли мученики та сповідники. А тема виставки для нього стала дуже важливою:

	Це спроба прожити трагедію та випробування, які лягли на плечі наших співвітчизників та побачити міру падіння людини та міру її піднесення. Вдивляючись в обличчя вбивць і гонителів, вкотре переконуєшся, що пошуком ворога та ненавистю, нічого доброго створити не можна ні в державі, ні в людському суспільстві під яким би гаслом це не відбувалося. Оригінальний текст (рос.) Это попытка прожить трагедию и испытания, которые легли на плечи наших соотечественников и увидеть меру падения человека и меру его вознесения. Вглядываясь в лица убийц и гонителей, в который раз убеждаешься, что поиском врага и ненавистью, ничего хорошего создать нельзя ни в государстве, ни в человеческом обществе под каким бы лозунгом это не происходило.
— Олексій Чекаль, «Дизайнер виставки про гоніння на Церкву: головне – ідея світла та вузького шляху до Царства Божого» [Iнтерв'ю, рос.], НЕСКУЧНЫЙ САД (Москва), 26 березня 2016 р.[10]

Координацію та підготовку текстів екскурсій допомогли зробити історикиня ПСТГУ Лідія Олексіївна Головкова, доктор церковної історії протоієрей РПЦ Олександр Мазирін(інші мови), український філософ Олександр Філоненко (див. відео виступу на форумі), протоієрей РПЦ Георгій Орєханов(інші мови)^[105][106]. Загальну координація здійснювали також Франческо Браскі, Павло Ермілов, Тізіана Гуальтьєрі (italian: Tiziana Gualtieri), Олена Маццола, Лев Семенов. Волонтерську допомогу надавали студенти ПСТГУ, Католицького університету Мілану (Università Cattolica di Milano) та Харківського державного університету.

На думку представника замовника, проректора ПСТГУ з міжнародної роботи протоієрея РПЦ Георгія Орєханова(інші мови), саме на цій виставці вперше блискуче розкрився талант Олексія Чекаля, співпраця якого з Лідією Олексіївною Головковою принесла плідні результати. За тиждень виставку відвідали близько 15 тисяч осіб, у середньому по 2 тисячі осіб на день. Екскурсії проводили дві бригади студентів-волонтерів з ранку до пізнього вечора. Таким чином, на день — кілька десятків екскурсій, а у кожній екскурсійній групі — до 40 осіб. Студенти та викладачі практично працювали в безперервному режимі.^[107]

Постери, які були представлені на виставці, крім італійської, готувались і російською мовою для подальшого використання.

Див.також:

• Фотоальбом: La luce splende nelle tenebre. facebook.com. Meeting Rimini. 22 серпня 2013 р. Архів оригіналу за 4 листопада 2024.
• Чекаль, Олексій (26 березня 2016). Портфоліо виставки «LA LUCE SPLENDE NELLE TENEBRE». behance.net (англ.). Архів оригіналу за 17 листопада 2024.
• Портфоліо виставки «LA LUCE SPLENDE NELLE TENEBRE». panic.com.ua. Архів оригіналу за 16 вересня 2014.

У серпні 2015 року на міжнародному католицькому культурному фестивалі Rimini Meeting була представлена виставка, присвячена історії єпископа Російської православної церкви Митрополита Антонія Сурозького «Життя для мене — Христос» (італ.: «Metropolita Antonij Di Suroz. Per me vivere è Cristo»; рос.: «Жизнь для меня Христос»).

Дизайн експозиції, в якій поєднуються чорний (колір труднощів та випробувань повсякденності) та блакитний (сяйво Духа) кольору, розробив та здійснив Олексій Чекаль. Автор концепції виставки, український філософ Олександр Філоненко написав книгу-каталог (італійською), куди включив багато розгорнутих цитат з текстів єпископа^[108].

Основна ідея виставки полягала в тому, щоб представити історію митрополита Антонія як історію поворотних зустрічей в його житті, і запропонувати глядачеві подивитися через цю призму на історію кожної людини.

Куратори виставки: Олександр Філоненко (Україна) — філософ, доцент ХНУ ім. Каразіна; Костянтин Сігов (Україна) — філософ, директор видавництва «Дух і Літера»; Дмитро Строцев (Білорусія) — поет, засновник видавництва «Виноград»; Франческо Браскі (Італія) — директор Фонду «Християнська Росія»; Адріано Дель'Аста(інші мови) (Італія) — професор Католицького Університету Св. Серця; Джованна Параввічіні (Італія) — аташе з питань культури Апостольської Нунціатури у Москві.

Партнери проекту: Фонд Митрополита Антонія Сурозького (Лондон); Фонд «Духовна спадщина Митрополита Антонія Сурозького» (Москва); Фонд «Християнська Росія» (Бергамо, Італія).

Джованна Параввічіні (Італія) вважає «справжнім дивом» той факт, що «у такий конфліктний час, як сьогодні, виставка об'єднала людей із різних країн, міст та конфесій». До цього треба додати, що підготовкою експозиції займалися не лише «дорослі», а й групи студентів із Москви, Харкова, Києва, Мінська, Мілану та міст Італії. Також Чекаль розробив типографіку з елементами каліграфії та каталог до цієї виставки італійською мовою.^[109]

Виставка мала продовження. Її переклали російською мовою, спростили дизайн і на легких стендах стали возити парафіями, бібліотеками, виставковими залами. Вона побувала в різних міст України, Росії, Білорусі, в Москві та Петербурзі була показана по два рази, доїхала до Караганди, а в італійській та англійській версіях до Барі та Лондона з Оксфордом.^[110]

Див.також:

• Портфоліо виставки «Життя для мене — Христос». panic.com.ua. Архів оригіналу за 1 листопада 2016. Процитовано 4 Dec 2023.
  

«Мати Марія: ходіння по водах»

«Ходить по водам»: выставка о матери Марии в Римини

(портфоліо) https://web.archive.org/web/20241125183936/https://www.behance.net/gallery/85583377/Exhibition-design-dedicated-to-St-Maria-Skobtsova

Графічний дизайн і дизайн простору для виставки в Італії (Зустріч у Ріміні) (Rimini Meeting)

Усі численні цитати, фотографії та малюнки на виставці були об'єднані в єдине послання завдяки дизайну Олексія Чекала. Олексій також оформив виставку 2015 року про митрополита Антонія Сурозького, але між цими двома роботами є очевидний контраст. Виставка п'ятирічної давності була оформлена в блакитних та білих тонах, це була історія про складний, але рівний та прямий шлях у житті. Але у Мати Марії було інше життя та зовсім інше чернецтво. Нова виставка була побудована із зигзагів та поворотів, у ній переважали яскраві червоні та чорні кольори, написи були написані різким індустріальним шрифтом. При переході з однієї зали в іншу з'явилися обличчя сучасників Матері Марії – інших «вогняних» християн ХХ століття. Серед них німецький мученик Дітріх Бонхеффер та три постаті радикальної жіночої святості, визнані та невизнані: Сімона Вайль, Едіт Штайн та Дороті Дей. Спочатку планувалося, що їхні фотографії та цитати просто надрукують, але через технічні проблеми художнику та його команді довелося знайти рішення в останній момент. Тоді Лариса Чайка, дружина Олексія Чекала, звернулася до італійських студентів-волонтерів, і вони просто відтворили фарбою портрети, намальовані Ларисою для каталогу, а Олексій написав цитати від руки каліграфією.^[110]

Марії (Скобцової)

2019 Цього серпня в Італії в місті Ріміні на сороковому юбілейному фестивалі Rimini Meeting пройшла виставка про життя преподобномучениці матері Марії (Скобцової) під назвою - «Ходити по водах». Цей фестиваль, який зазвичай називають просто «Мітинг», організує католицький рух. ження мирян Comunione e Liberazione («Спілкування та звільнення- ня»), що виникло в післявоєнні роки навколо міланського священика Луїджі Джуссані (1922–2005). Одним з джерел його натхнення став бердяївський ідеал поєднання особистісного і соборного почав, і з самого початку це дві- ня цікавилося досвідом східного християнства. З 1980-х років отець Романо Скальфі (1923–2016), засновник центру «Християнська Росія», став влаштовувати на Мітингу виставки про Православну церкву, розповідаючи італійцям про її ікони, літургію, святих. Кілька років тому фестіваль запропонував самим православним розповісти про те, що для них дорого, і з того часу російські, українські та біло- російські гості Мітингу встигли показати виставки про Достоєваском (2012), новомучениках та сповідниках ХХ століття (2013), митрополита Антонія Сурозького (2015).

Саме під час ра- боти над цими виставками склалося те, що назвали «літучиєю громадою» (рос. «летучая община»), — компанія друзів з Італії, Росії, України та Білорусі, католиків та православних. Цього року по ініціативи харківського філософа Олександра Філоненка вона приготувала для Мітингу розповідь про святу матір Ма- ції, про яку поки що мало знають в Італії.

Для пересувних виставок, додатково до італійських, Чекаль підготував експозиції російською та англійською мовами. Покази мобільних варіантів (лише фотостенди, без артефактів), підготовлених Чекалем, відбулися в Італії, Росії та Великій Британії.

Виставка «LA LUCE SPLENDE NELLE TENEBRE» [«Світло в темряві світить]» була рекомендована італійською єпископською конференцією для проведення в європейських містах.^[111]

• В 2014—2019 роках, за інформацією Італійської асоціації культурних центрів, відбулося 9 пересувних виставок «LA LUCE SPLENDE NELLE TENEBRE» в наступних муніципалітетах Італії — Мілан (Католицький університет Святого Серця — 2014, 2016), Севезо та Чернуско-суль-Навільйо (2015), Варезе та Лекко (2016), Крема та Болонья (2017), Лонато-дель-Гарда (2019).^[112]
• В Росії пересувні виставки «Світло в темряві світить» демонструвались в локаціях:
  • Знам'янський кафедральний собор(інші мови) РПЦ м. Кемерова (2014, березень)^[113]

Коли закінчився Мітинг у Ріміні (2015), було вирішено відправити виставку в подорож різними містами: у мобільному, зменшеному за масштабом варіанті вона побувала у Мінську, Гомелі, Гродно, Караганді та інших містах Росії і Білорусі.^[114]

• 2017 (січень) у Культурному центрі «Покровські ворота» (м. Москва, Росія). На відкритті експозиції в Москві виступив автор тексту, розміщеного на стендах з фотографіями, і каталогу виставки професор з Харкова, академік Амвросіанської Академії (іт.: Academia Ambrosiana) (м.Мілан, Італія), філософ та богослов Олександр Філоненко, який спілкувався з митрополитом Антонієм у Лондоні. Він провів докладну екскурсію експозицією, візуальне рішення якої належить каліграфу з Харкова Олексію Чекалю.

• 2017 (квітень) Гостомель, Білорусь^[114][115]

• 2018 (листопад) Виставка про митрополита Антонія Сурожського в Лондоні^[116] та Оксфорді^[117] (Велика Британія)

• 2023 (жовтень) — виставка у Москві у рамках ювілейного «Року митрополита Антонія». Відбулася у Православному Свято-Тихонівському університеті (ПСТГУ, Москва, Росія) стала початком фестивалю «Місце зустрічі», який відбувся 12–15 жовтня у Москві як продовження Міжнародного фестивалю дружби між народами «Мітинг Ріміні» (Meeting Rimini). Виставка відбулася за ініціативою Фонду «Духовна спадщина митрополита Антонія Сурозького» (м. Москва, Росія) до 20-річчя від дня його смерті. Співорганізатором став Культурний центр «Покровська брама» (м. Москва, Росія) (рос.: «Покровские ворота»). Президент Фонду Єгор Агафонов розповів про те, як був створений цей Фонд (він став «дочірнім» по відношенню до лондонського однойменного Фонду, який виник ще за життя митрополита Антонія для збирання та видання його проповідей та бесід. Агафонов повідомив, що як конференція, так і виставка у ПСТГУ — це лише частина заходів у рамках ювілейного «Року митрополита Антонія». Експозиція, за словами Агафонова, «генетично пов'язана з ПСТГУ». Він пояснив, що йдеться про давню співпрацю та дружбу цього православного вишу та «Мітинг Ріміні» (Meeting Rimini), де щороку проводилися, серед багатьох інших, «російські» виставки. Одну з них, присвячену новомученикам та сповідникам російським, готували співробітники та студенти ПСТГУ разом із італійськими друзями. Агафонов згадав, що ця виставка «стала одкровенням для європейської публіки», після чого виникла ідея створити для Ріміні експозицію, присвячену митрополиту Антонію. Тоді над цією виставкою працювали разом християни різних конфесій із Москви, Києва, Харкова, Мілана, Бергамо, Мінська: у процесі було створено «прекрасний загальний простір, який зараз розірвано».^[118] Олексій Чекаль плідно співпрацював з Фондом «Духовна спадщина митрополита Антонія Сурозького». Наприклад, крім оформлення виставок, Чекаль оформлював книги видавництва Фонду — «Порятунок світу» (2018)^[119] та «Духовне життя» (2021)^[120].

Мобільні виставки в Росії проводилися Будинком російського зарубіжжя імені Олександра Солженіцина(інші мови) (рос. Дом русского зарубежья, ДРЗ) (м. Москва, Росія) за підтримки Департамента культури м. Москви.

Куратори: провідний науковий співробітник ДРЗ, кандидат філософських наук Н.В. Ліквінцева та доктор філософських наук, доцент Харківського національного університету О.С. Філоненко. Дизайнер – О.Г. Чекаль.^[121]

• 2021 (жовтень) виставка з 25 стендів авторства Олексія Чекаля у культурному центрі «Боголюбський» (м. Твер, Росія). На відкритті, куратор виставки, провідна наукова співробітниця Будинку російського зарубіжжя Наталія Володимирівна Ліквінцева розповіла історію створення виставки, подякувала другому куратору О.С. Філоненку, доценту Харківського університету, і дизайнеру виставки Олексію Чекалю, завдяки таланту якого виставка набула неповторного запам'ятовування.^[122]
• 2022 (квітень) виставка у храмі Феодорівської ікони Божої Матері на згадку про 300-річчя Дому Романових (Феодорівський собор) Санкт-Петербурзької єпархії Російської православної церкви (Росія).^[123][124]

Влітку 2020 р. Олексій Чекаль закінчив дизайнерське оформлення російського перекладу книги Авріл Пайман «Митрополит Антоній Сурозький. Життя». За два роки, 27 квітня 2022 р. у Культурному центрі «Покровська брама» (рос.«Покровские ворота», Москва) відбулася презентація першого друку біографії митрополита (Аврил Пайман - Митрополит Антоний Сурожский. Жизнь М.: Медленные книги, 2022. — 528 с. ISBN 978-5-98063-049-2 ISBN 978-5-9906759-9-5) ^[125][126]

• У 2008 (Санкт-Петербург) та 2009 (Москва) роках Чекаль представляв свої роботи з каліграфії на I, II Міжнародній виставці каліграфії(інші мови)^{[85][86][127][128][129][130]}. Твори зберігаються у Музеї світової каліграфії (Москва)(інші мови)^[131].

• ……
• ??? Международная триеннале плаката «4-й Блок» (EDIT!!) Московська міжнародна бієнале графічного дизайну «Золотая пчела» (Москва) https://www.goldenbee.org/ru/schedule.shtml/ Користувач:Shoykhet/Чернетка/едіторська
• ……
• «Рутенія», фестиваль каліграфії та типографії 12.11.2010 Лекція Олексія Чекаля «Монограми в сфрагістиці та нумізматиці чи таємничий світ молівдовула» http://bukvoid.com.ua/events/ukraine/2010/11/12/071102.html
• …..

• «Українські літери», виставка каліграфії та шрифтового дизайну до Дня української писемності та мови (10–23 листопада 2015, Київ). У виставці взяли участь більше 20 каліграфів. В експозиції представлено каліграфічні роботи класиків та молодих майстрів, серед них — Василь Чебаник, Віталій Мітченко, Вероніка Чебаник, Олексій Чекаль, Кирило Ткачов, Вікторія та Віталіна Лопухіни, Олександр та Наталя Ком'яхови, Олена Мишанська, Дада Александрова. Проходила в Галереї мистецтв ім. О. Замостян Національного університету Києво-Могилянська академія та студентському коворкінгу «Білий Простір». Також відвідувачі ознайомилися зі шрифтовими роботами українських дизайнерів літер — Геннадія Заречнюка, Андрія Шевченка, Дмитра Растворцева, Дмитра Яринича, Андрія Константинова. Співорганізатором виставки виступила Школа каліграфії «Арт і Я»^[132][133].
• «Простір літер», міжнародний фестиваль каліграфії та дизайну у Луцьку^[134] — 2016, 2019^[135], 2023^[136]
• «Символи слов'янського листа та слов'янської культури» — виставка в Казанський кафедральний собор (Санкт-Петербург, Росія). Виставка присвячена дню пам'яті творців слов'янської абетки братів Кирила та Мефодія. На виставкових стендах фрагментарно розповідається про творців і про витоки слов'янської писемності, про її вплив на російську культуру, представлені ілюстрації, що знайомлять з процесом становлення писемності та книжності на Росії. 2017 (травень)^[137].
• «Живий шрифт», виставка каліграфії в рамках фестивалю «Книжковий Арсенал» (м. Київ) — 2017^[138], 2018 (30.05-03.06)

«Літери-Сенси» (галерея «Пори року». Львів. Вірменська № 23. 28 травня 2022^[139]

«ШРИФТОВА ГРАФІКА», «ТИПОГРАФІКА» — ШРИФТОВІ РОБОТИ ОЛЕКСІЯ ЧЕКАЛЯ НА ВИСТАВЦІ В НАЦІОНАЛЬНОМУ МУЗЕЇ У ЛЬВОВІ ІМЕНІ АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО^[140]

• 2014 (грудень) — «Літери і Звуки», виставка робіт, Харків, Художня галерея^[141].

• «Літери і Сенси» (2022/23 грудень/cічень). На виставці представлені шрифтові композиції автора, виконані в різних стилях та писемних традиціях — плакати із українським скорописом, латинським, арабським, кириличним письмом.^[41]

• «Погляд за обрій: книжковий та сакральний дизайн Олексія Чекаля» (2023 грудень). Представлені обкладинки чи цілісне книжкове оформлення Чекаля для видань різних видавництв (Дух і Літера, Видавець Олександр Савчук, Società Editrice Fiorentina(інші мови) (Італія), Georgias press, Родовід та інші)^[142].

Олексій Чекаль, Наталя Ком'яхова. Каліграфічний перформенс, вівторок, 24. 05. 2022, 24 травня о 14:00 на площі перед Академією відбудеться каліграфічний перформенс Олексія Чекаля І Наталі Ком'яхової приурочений до дня слов'янської писемності. https://lnam.edu.ua/uk/event/oleksij-chekal-natalja-komjaxova-kaligrafichnij-performens.html

(EDIT!!)

27.08.2015

У серпні 2015 року у трьох маленьких містечках Італії, безпосередньо пов'язаних з ім'ям Данте — Пратовеккіо, Поппі та Стіа відбувалась

виставка на честь 750-річчя від дня народження Данте

плакатна виставка «Данте. Знову побачити зірки», яка вперше була представлена ​​на ІХ Трієналі екологічного плакату «4й БЛОК» у Харкові.

«Passaggio Dall' Inferno» (, що належить до колекції Міжнародної трієнале екоплакату «4 БЛОК») тема якого була конкурсною номінацією «Золотої бджоли 12»

Перехід до пекла (італ: Passaggio Dall' Inferno), в Пратовеккіо виставка на честь 750-річчя від дня народження Данте

Перформанс каліграфа відбувся 27 серпня 2015 р. у м. Пратовеккьо (Італія) в рамках міжнародного дизайнерського фестивалю «Passaggio Dall' Inferno»

Перформанс відбувався в рамках

Протягом години на білій стрічці, розстеленій на площі перед монастирем, розгортав буквена драма — з одного боку з'являлися смертні гріхи, згадані Данте в «Аду», а з іншого — чесноти, що згадуються в «Раю». Після закінчення стрічка перетворилася на образ лабіринту нашого життя, в якому щодня доводиться робити вибір між тим та іншим^[4][143]

Це ініціатива, спрямована на вшанування Божественної комедії (італ. la Divina Commedia) через роботи десятків художників із 20 країн світу.

Червоною ниткою та джерелом ідеї є плакати, які брали участь у міжнародній виставці, що проходила з 15 по 30 квітня 2015 року в Харкові, Україна. У конкурсі, присвяченому цього року Данте Аліг'єрі, взяли участь 1112 авторів із 3500 постерами та був організований асоціацією графічних дизайнерів та графічних дизайнерів «4-й блок»

Виставка плакатів «Passagio all'Inferno» (належить до колекції Міжнародної трієнале екоплакату «4 БЛОК»).

27.08.2015 Pratovecchio, каліграфичний перформанс О.Ч IL LABIRINTO DI DANTE, в рамках Міжнародної виставки плакатів АБО

международный дизайнерский фестиваль «Passaggio Dall' Inferno», тема которого стала конкурсной номинацией «Золотой пчелы 12» https://www.notion.so/infovarta/12fd7fb5fd9a81d78b8dc17a76e04fac?pvs=4#146d7fb5fd9a80a5bf6eeb600e1ea136

Конкурсна номінація^[144] ЗОЛОТА БДЖІЛА 12. Московська міжнародна бієнале графічного дизайну (2016)

Passaggio all'Inferno, a Pratovecchio la mostra in onore dei 750 dalla nascita di Dante^[145] https://archive.is/4svaR

У четвер, 27 серпня, у Пратовеккьо відбулося урочисте відкриття виставки «Passaggio all'inferno». Це ініціатива, спрямована на вшанування Божественної комедії через роботи десятків художників із 20 країн світу. Червоною ниткою та джерелом ідеї є плакати, які брали участь у міжнародній виставці, що проходила з 15 по 30 квітня 2015 року в Харкові, Україна. У конкурсі, присвяченому цього року Верховному Поету, взяли участь 1112 авторів із 3500 постерами та був організований асоціацією графічних дизайнерів та графічних дизайнерів «4-й блок», названої на честь реактора № 4, який став причиною Чорнобильської катастрофи 26 квітня 1986 року; паралель між Дантовим пеклом і пеклом ядерної катастрофи.

На відкритті виставки Casentino, що відбулася в Parco delle Rimembranze в Пратовеккіо, були присутні Ніколо Калері, мер Пратовеккьо Стіа, Лука Альтеріні, президент Consorzio Casentino Sviluppo & Turismo, Федеріка Монданеллі, радник муніципалітету Поппі з питань туризму, Андрій Амлінський, директор, промоутер виставки, Олег Векленко, художник і графік, творець і президент Міжнародної трієнале екологічного маніфесту «4-й блок», Сергій Сєров, куратор виставки та президент Міжнародної бієнале графічного дизайну в Москві «Золота бджола», Ріккардо Старнотті — президент Асоціації друзів Данте в Казентіно та Олексій Чекаль

^[146]Урочисте відкриття міжнародної виставки плакатів «PASSAGIO DALL'INFERNO» відбулося на центральній площі старого міста Пратовеккіо. Проходи існують. Плакати розмістили в прорізах аркад, що обіймають місто. Колись вони захищали великого творця Данте від сонця, а тепер прихищають його зображення та портрети в роботах видатних графіків з усього світу. На церемонії з'явився Ніколо Калері, мер комуни Пратовеккіо/Стія. У його щирій промові йшлося про відомого земляка та особисту прихильність до графіки. Власне, захід є першою частиною відкриття Центру Данте, який незабаром стане музеєм. Вся колекція плакатів є подарунком музею і ще довго радуватиме око городян і численних туристів. Лука Альтеріні, президент туристичного консорціуму, розповів про культурну подію, яка має відродити туризм і в Казентіно. Андрій Амлінський, який представляє творчий тандем організаторів виставки, чия дружина Ліна була головною рушійною силою всієї справи, зазначив, що багато століть тому Данте ділився зі світом своїм талантом, а тепер світ славить Данте в міжнародному плані дизайну. Під блакитним тосканським небом мелодійна та ніжна українська мова у голосі президента Міжнародної трієнале екологічного плакату та графіки «4-й блок» академіка Олега Векленка звучала м'яко та дивовижно знайомо тосканському вуху не лише через сам звук, а й через свою фундаментальність. Професор Векленко вказав на зв'язок між «Пекло» Данте та сучасним пеклом на землі, яким стала Чорнобильська катастрофа. Професор Сергій Сєров, президент відомої бієнале «Золота бджола», високо оцінив щедру тосканську землю, батьківщину всесвітньо відомих геніїв, які досі надихають людей на творчість, і звернув увагу на творчість Алекса Чекаля. Тут же, на площі, виступав видатний український каліграф, складаючи лабіринт гріхів і чеснот, викреслених античним курсивом із книги великого тосканця. Під час вистави актор у костюмі Данте читав «Божественну комедію», а безсмертні слова, що злетіли з його вуст, падали на біле полотно, заповнюючись художником, оживали в афішах, що оточували площу.

(EDIT!!)

Società Editrice Fiorentina(інші мови) (Італія)

2010, червень — «Каліграфічний логотип» (рос.), майстер-клас (Київ)^[147]

2013, травень — «Витоки кирилиці: візантійський унціал та слов'янський устав» [лекція культурно-мистецького проекту «Кирилівські читання» у рамках Книжкового Арсеналу]

2015 — зимовий інтенсив (рос.) у Празькій школі дизайну^[148] (Прага, Чехія).

Миры Меркатора или картографическая каллиграфия^[149] Мінськ https://typographyby.wordpress.com/portfolio/oleksiy-chekal-in-minsk/

2015 (30 березня — 03 квітня) — семінар (рос.) «Базiс каліграфічного мислення. Історія і філософія письма. Теорія та практика» у Російській Академії Мистецтв у Флоренції (Італія)^[23].

2017 (17 квітень) — Олексій Чекаль про літери^[150], лекція студії каліграфії «Арт і Я» (Київ)[11].

Итальянская средневековая эпиграфика^[151][152] Мінськ

Каллиграфия для этикетки вина^[153][152] Мінськ

2018 (20 — 21квітня) — участь у конференції з типографії «KIRJAK 2018» в Естонії (Таллінн).

• лекція «Каліграфічні арабески від середньовіччя до футуризму»^[154],
• майстер-клас «Італійська епіграфіка, або навіщо сучасному дизайнеру середньовічні типи?» (Знайомство з монументальною протоготикою за італійськими написами та створення логотипу для проекту музею)^[155].

2019 (26 травня) — майстер-клас Олексія Чекаля «Грецька каліграфія»^[156], студія каліграфії «Арт і Я» (Київ)

2020 (20 — 31 січня) — семінар «Каліграфія та графічний дизайн» у Florence Classical Arts Academy (Russian Academy of Art in Florence)^[157].

2024 (22 листопада) — доповідь «ІКОНОГРАФІЯ ЄВАНГЕЛІСТІВ В СОФІЇ КИЇВСЬКИЙ ТА КАЛІГРАФІЧНА КУЛЬТУРА ВІЗАНТІЇ», Міжнародна наукова конференція «30 РОКІВ КАФЕДРІ РЕСТАВРАЦІЇ ТА ЕКСПЕРТИЗИ ТВОРІВ МИСТЕЦТВА»: Харківська державна академія дизайну і мистецтв^[158]

2012 (21.11) — Москва | СЕРЕБРО НАБОРА 2012 | Росчерки: история, классификация, правила построения, применение (рос.) на YouTube

2020 (30/07) «Устриці Джонатана Свіфта та золотий жук Бальтазара або повернення до тактильного, душевного та дивного в дизайні» на сайті Vimeo

2020 (27.08) — Естетика сакрального між традицією і несмаком (рос.) на YouTube

2022 (27.05) — Лекція про виникнення кириличної писемності (укр.) на YouTube

2022 (17.09) — Мистецтво каліграфії (рос.) на YouTube

2023 (16.12) — Діалоги PRO. Гість: Олексій Чекаль. Тема: «Символи життя у війні» (укр.) на YouTube

2024 (03.05) — Шрифтове мислення Якова Гніздовського (укр.) на YouTube

Олексій Чекаль надихається життєвим прикладом українського філософа Григорія Сковороди — вивчає та пише статті про почерк мандрівного філософа, який бере його за основу для своїх чисельних робіт. Часто вдягає одяг зі стилізованим написом^[159] відомого афоризму Сковороди — «Світ ловив мене, але не впіймав…»^[160] та цитує інші вислови філософа.

	Художники можуть порозумітися швидше, ніж теологи, тому що мова краси є більш зрозумілою для всіх. Я це називаю «кардіодизайном» в контексті «філософії серця» Сковороди.
— Олексій Чекаль, Естетика графічного спротиву та шрифт на службі національної й релігійної ідентичності, [інтерв'ю] 14 червня 2024[160]

З 30 вересня по 4 жовтня 2015 р. в Монреале (Сицилія) проходила конференція «XXI Лабораторія церковних мистецтв», організована асоціацією «Іль Бальо» (L'associazione «Il Baglio», Палермо) та співдружністю «Артос» (Росія), у якій брали участь художники, архітектори, дизайнери, вітражисти, фотографи, мистецтвознавці. Об'єднану делегацію з Росії та України очолював єпископ Обухівський Іона (архієрей УПЦ МП, голова Синодального відділу у справах молоді).

Учасників конференції вітали голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату митрополит Волоколамський Іларіон (листом), архієпископ Монреале Мікеле Пеннізі(інші мови), голова асоціації «Іль Бальо» Калоджеро Дзупардо, мер Монреале П'єро Капіцці, генконсул Росії на Сицилії Михайло Коломбет, секретар співдружності «Артос» Сергій Чапнін. Олексій Чекаль зробив доповідь про роботу з різномовними шрифтами та про дизайнерське оформлення книг.

У завершальний день роботи форуму єпископ Іона та черниця Олена (Кругляк) представили проект відновлення Десятинної церкви у Києві. Учасники Лабораторії прийняли спільну заяву про підтримку цього проекту.

У заяві XXI Лабораторії церковних мистецтв йдеться: «Ми підтримуємо представлений комплексний проект музеєфікації археологічних залишків Десятинного храму та відродження на цьому святому місці літургійного життя. Вважаємо, що підхід авторів проекту до вирішення складних проблем, що постають перед ними, відповідає всім сучасним критеріям, є не тільки науково обґрунтованим, а й надихаючим. Ми вдячні авторам представленого проекту за їхню творчу сміливість, поєднану з глибоким професійним опрацюванням. Ми закликаємо провести широке міжнародне обговорення цього проекту, щоб допомогти його ініціаторам втілити свої задуми у життя на найвищому рівні. Ми віримо, що наша спільна робота над відновленням спільної спадщини Християнської Європи допоможе принести мир на землі, які сьогодні страждають від поділів і конфліктів».^[161][162]

На виставці у Національному художньому музеї^[163] Республіки Білорусь, було представлено 120 творів (ікон), написаних у 2016—2017 роках. Учасниками виставки стали майстри та молоді художники з 15 країн. Всі вони надихалися спільним творчим завданням: написати ікони святих, що просіяли в країнах сучасної Західної Європи в перше тисячоліття після виникнення християнства — до поділу Церков Східного та Західного християнства. Підписанти Меморандуму вважають, що вшанування цих святих стало посвідченням того, що Росія з її вірою та культурою є невід'ємною частиною християнської європейської цивілізації. Виставковий проєкт «Святі нерозділеної Церкви» започаткований співдружністтю «Артос» (м. Москва, Росія)^[13] та мав на меті розвиток культурного обміну між християнськими громадами європейських країн та Росії^[164].^[56]

У Києві 20-23 серпня 2018 р. зібралися учасники «Мережі Відкритого Православ'я» (Україна) на Круглий стіл^[165] «Якою бути Православній Церкві України» та сформували спільну Заяву^[166]. Серед її головних тез — підтримка надання Томосу про автокефалію Православної Церкви України, заклик до об'єднавчого Соборного процесу та пропозиція мирного співіснування, співпраці і співслужіння (замість розриву відносин і війни юрисдикцій).^[167]

	С духовной точки зрения искусство не может быть нейтральным, в любом случае оно несет в себе ту или иную духовность или мировоззрение.
— Чекаль А.Г., Шрифт в иконе и иконичный текст, [текст], Харьков, 2003

На питання в інтерв'ю на Радіо «ВЕРА» (Росія) 29.06.2016 про «складнощі представлення тут українських культурних заходів, у зв'язку з такою непростою обстановкою (війною?)», Чекаль зауважив:^[30]

	— Я так розумію, що люди просто стали значно меншими їздити один до одного. Оригінальний текст (рос.) — Я так понимаю, что люди просто стали значительно меньше ездить друг к другу.
— інтерв'ю для Радіо «Вера» (Росія), «Каллиграфия в церковном искусстве». Светлый вечер с Алексеем Чекалем (29.06.2016)[12]

Співпрацю з росіянами в період до 2022 року Олексій Чекаль пояснив в інтерв'ю для Релігійно-інформаційної служби України (травень 2022) та у своїй статті (2025 р.) в часописі «Церква і Суспільство» Інституту Церкви і суспільства Київської православної богословської академії:

	Я теж мав певні ілюзії колись з приводу російської культури та історії. Але в дитинстві ми з батьками часто бували в гостях у в'язня сталінських таборів Петра Буїнцева, який просидів з українськими політв'язнями 25 років. Його розповіді про морок червоної диктатури назавжди дав мені щеплення від російської брехні.
— Олексій Чекаль, Бог існує там, де того хоче. Напевно, донедавна був у підвалах Азовсталі, [інтерв'ю], 26.05.2022, РІСУ - Релігійно-інформаційна служба України, веб-архів статті[13]

	Неофітські помилки співпраці в юності з церковними організаціями екзотеричного московитсько-лицемірського штибу стали гарною підмогою для того, щоб не ходити більше в той бік і усвідомити в чому різниця та, як рухатися в середині українсько-грецькій традиції.
— Олексій Чекаль, Український сакральний дизайн: пошук візуальної ідентичності ПЦУ через теоестетику, шрифти та мультикультурні впливи, [стаття] часопис «Церква і Суспільство» № 1(9) 2025[14][15]

«Багатомовний художник-каліграф України Олексій Чекаль, інтерв'ю Марини Ґрейсен-Фаррелл» (en.) [Марина Ґрейсен-Фаррелл, Олексій Чекаль | червень 2022 | MultiLingual Media]^[40]

1. «Збереження культури: як працює шрифт — дизайнер і каліграф Олексій Чекаль» ["Накипіло з Філіппом Диканем" | 16 січ. 2025 | Радіо «Накипіло»].^[168]
2. «Естетика графічного спротиву та шрифт на службі національної й релігійної ідентичності» [Ольга Мар'ян, Олексій Чекаль | 14.06.2024 | РІСУ — Релігійно-інформаційна служба України].^[169]
3. «Бог існує там, де того хоче. Напевно, донедавна був у підвалах Азовсталі» [Надія Тисячна, Олексій Чекаль | 26.05.2022 | РІСУ — Релігійно-інформаційна служба України].^[5]
4. «Про дизайн та дизайнерів» [Інтерв'ю для фестивалю HADED 2021 |13 вересня 2021 | CASES].^[31]
5. «Автор логотипу ПЦУ Чекаль про проєкт для правнучки Мони Лізи, „хіпі“ в каліграфії і про те, що не так з гривнею» [Ярослава Трегубова, Олексій Чекаль | 23 лютого 2020 | Радіо Свобода].^[6]
6. «Алексей Чекаль рассказывает о своей школе каллиграфии» [інтерв'ю для журналу Clash | 12 вересня 2012 | Каліграфічний хаб].^[29]

1. «Каллиграфия в церковном искусстве. Светлый вечер с Алексеем Чекалем» (рос.) [Артем Левченко, Алексей Чекаль | 29.06.2016 р.]^[30]
2. «Каллиграфия в Церкви, или О битве со смыслами, управлении словами и восхвалении имени Божьего» (рос.) [Максим Злотников, Алексей Чекаль | 22.01.2016 р.]^[4]
3. «Дизайнер выставки о гонениях на Церковь: главное — идея света и узкого пути в Царствие Божие» (рос.) [ Алексей Чекаль | 02.09.2013 р.]^[170]

Своїм найбільш важливим досягненням вважає створення художнього стилю (графічного образу та шрифтів) для Православної Церкви України (2019), зокрема знаменитого «хреста ПЦУ», який став фактично символом об'єднаної української Церкви.

Логотип для української православної церкви характеризується комплексністю й виваженістю деталей. Побудова шрифту на основі графіті з Софії Київської демонструє глибокий зв'язок із культурною спадщиною та історією. Багатошаровий підхід О. Чекаля до графічного дизайну виявляється в кожному аспекті проєкту, включаючи барокові елементи, грецьке монументальне письмо та в'язь. Важливим аспектом проєкту є не лише технічна майстерність, але й глибокий змістовний аналіз. Образ Софії Оранти як символу заступництва Божої Матері за Україну вдало вплітається в структуру квітучого хреста, вирізняючись не лише естетично, але й духовно. Автор використовує рівнокінцевий хрест з чотирма короткими зарубками по краях, що не лише є геральдичною фігурою, але й символізує торжество християнства над язичництвом. Майстер поєднує історичні графеми, подібні до уставу, додаючи їм більше плавності та заокругленості, використовує круги як додаткові декоративні елементи літер «О» та «Є». Також виділяється використання елементів українського скоропису, зокрема в нижніх перетинках літери «Д» та продовженні літери «Б». Автор прагнув створити не просто графічний продукт, але «книгу-сад», що стає своєрідним прототипом райського саду. Він вдало поєднав елементи із візантійської та української традицій, намагаючись підкреслити українські риси та відмежувати графічний дизайн України від російського, щоб створити естетичну єдність із змістом. Цей проєкт вирізняється не лише технічною та художньою вправністю, але й глибоким розумінням культурних і релігійних аспектів, зумовлюючи його значущість у відтворенні та утриманні української ідентичності.

• Чекаль А. Г. Шрифт в иконе и иконичный текст [электронный ресурс]. Харьков, 2003. -18с.
• Чекаль А. Г. Иконографическая программа иконы "Торжество Православия" и восстановление иконопочитания императрицей Феодорой и патриархом Мефодием в 843 г. / А. Г. Чекаль // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — 2005. — № 3. — С. 205-215. — Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/publ/REF-0000038749 ^[33]
• Домановський, Андрій; Чекаль, Олексій. Влада віри Візантії у Нью-Йорку // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник / За редакції Володимира Кравченка. — Випуск 8: Спеціальне видання: Порубіжжя. — Харків; Київ : Критика, 2006. — Т. Випуск 8:. — С. 248-269.^[3]
• Чекаль А. Г. Эпиграфика в сакральном и погребальном искусстве Пальмиры и Дура-Европос / А. Г. Чекаль // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — 2008. — № 9. — С. 56-68. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/had_2008_9_6.[16]
  • «Сходознавчі студії» / «Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв» ["Journal of Eastern Studies" / «The Bulletin of the Kharkiv State Academy of Design and Arts»] / ed. by E. Kotlyar, S. Rybalko, O. Koval. Kharkiv: Center for Eastern Studies of KSADA, 2/12 (2009). 260 р. pdf
• Литовченко А. Н., Фомин М. В., Чекаль А. Г. Происхождение раннехристианской художественной традиции в византийском Херсоне //Кондаковские чтения III. Человек и эпоха:нтичность—Византия—Древняя Русь. — Белгород, 2010. — С. 121—133.
• Литовченко А. Н. Сирийские мотивы в раннехристианском искусстве Херсонеса–Херсона / А. Н. Литовченко, М. В. Фомин, А. Г. Чекаль // Сугдейский сборник. — Вып. V. — Киев — Судак, 2012. — С. 121—133
• Концепція сучасної мистецько-дизайнерської освіти України в умовах євроінтеграції // Збірник матеріалів Міжнародної науково-методичної конференції професорсько-викладацького складу і молодих учених в рамках VІІI Міжнародного форуму «Дизайн-освіта 2015», м. Харків, 15-16 жовтня 2015 року / За загал. ред. Даниленка В. Я. — Харків: ХДАДМ, 2015. — 220 с.^[83]
• Каталог кириличних шрифтів «Живий шрифт». — К.: Школа каліграфії «Арт і Я», 2018. — 64 с.^[171]

• Чекаль О. Г. Поетика українського шрифту та графічний образ Худпрому: 100 років пошуку // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — 2021. — № 2. — С. 254—262.^[9]
• Чекаль О. Г. Каліграфічна спадщина Сковороди на роздоріжжі між європейським, грецьким та слов'янським скорописом XVIII століття. Григорій Сковорода і ми українці: диво першого кроку і сила ініціативи: колективна монографія / за заг. ред. Ю. Бойчука, М. Култаєвої. Харків: Харків. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди, 2023. С. 266—285.  — Режим доступу: https://www.academia.edu/109158326/Колода_В_В_Археологічні_матеріали_у_вивченні_багатовимірної_спадщини_Г_С_Сковороди 10.34142/978-966-998-596-5.2023.MG.265-283
• Culture and art in modern scientific discourse: monograph / V. Sheyko, N. Kushnarenko and others. – Kharkiv: PC TECHNOLOGY CENTER, 2023. – 218 p.^[28]
• ЧЕКАЛЬ Олексій. УКРАЇНСЬКИЙ САКРАЛЬНИЙ ДИЗАЙН: ПОШУК ВІЗУАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПЦУ ЧЕРЕЗ ТЕОЕСТЕТИКУ, ШРИФТИ ТА МУЛЬТИКУЛЬТУРНІ ВПЛИВИ // ІНСТИТУТ ЦЕРКВИ І СУСПІЛЬСТВА КИЇВСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ БОГОСЛОВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ. — 2025. — Вип. 1(9). — С. 85.

Сторінка студії графічного дизайну PanicDesign. panic.com.ua (англ.). жовтень 2000 - грудень 2023. Архів оригіналу за 18 жовтня 2000. agency P A N I C D E S I G N started in 1997. scope: P A N I C D E S I G N: advertisments creation, graphic design, web design, photography, 3d modeling. Kharkov, Ukraine [Агентство P A N I C D E S I G N засновано в 1997 році. Сфера діяльності: P A N I C D E S I G N: створення реклами, графічний дизайн, веб-дизайн, фотографія, 3d моделювання. м. Харків, Україна] [Архівовано 2023-12-04 у Wayback Machine.]

•  група PanicDesign у соцмережі «Facebook»

• behance.net/PaLaMa
• dribbble.com/oleksiychekal

•  oleksiy_chekal  у соцмережі «Instagram»
•  oleksiy.chekal у соцмережі «Facebook»

• Олексій Чекаль, інформація про учасника Міжнародної виставки каліграфії (Санкт-Петербург '2008, Москва '2009) (рос.) та у Сучасному музеї каліграфії (Москва)(рос).  — Переглянуто: 5 серпня 2024.

Довідка:Кольори

Довідка:Як редагувати статтю

Вікіпедія:Стиль#Структура статті

Шаблон:Див. також Seealso, Див. також

//<div style="background-color:#F0FFFF> ////</div>

	ТЕКСТ укр.
— Олексій Чекаль, "LA LUCE SPLENDE NELLE TENEBRE" [стаття на сайті самореклами та онлайн-портфоліо Behance.net], 26 березня 2016 р., веб-архів статті[17]

</div