Користувач:Taisiia Karas/Карась Таїсія Ігорівна

Карась Таїсія Ігорівна
Карась Таїсія Ігорівна
Народження	17 вересня 1998 (26 років); Київ
Країна	Україна
Напрямок	Сценограф, Художник-постановник, Художник костюмів

Карась Таїсія Ігорівна (англ. Karas Taisiia, нар. 17 вересня 1998, м. Київ, Україна) — український сценограф, художник-постановник, художник костюмів.

Життєпис

Народилася 17 вересня 1998 року в Києві. Онука відомих митців — Валерія Карася та Марієтти Левханян.

У 2016 році вступила до Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, де навчалася на кафедрі сценографії та екранних мистецтв^[1] у майстерні Андрія Александровича-Дочевського. У 2020 році отримала ступінь бакалавра, після чого продовжила навчання в магістратурі тієї ж академії під керівництвом Сергія Маслобойщикова, яку завершила у 2021 році.

Театральну кар'єру розпочала у 2017 році з вистави «Гей-парад» Дикого театру, над якою працювала як сценографка. Відтоді співпрацює з різними театрами України, займаючись оформленням сценічного простору та розробкою костюмів. Її творчість відзначається сучасним підходом до візуального вирішення простору та увагою до деталей.

Окрім театру, активно працює у сфері кіно (ГКЧП (фільм)) та музичних відео як художниця-постановниця.

У 2018 році брала участь у Міжнародному фестивалі-школі сучасного мистецтва «Територія», а в 2019 — долучилася до лабораторії креативної графіки під кураторством Юрія Харікова(інші мови). Ці проєкти сприяли її професійному зростанню та поглибити знання у сфері сучасного мистецтва.

Театральна діяльність

Таїсія Карась — українська сценографка і художниця з костюмів. Працює у сфері сучасного театру, створює візуальні концепції вистав, поєднуючи сценічний простір і костюм як єдину художню мову.

Серед реалізованих проєктів —

Дикий Театр

«Гей-парад» (2017, автор Ігор Білиць, режисер Олексій Доричевський)[1], «Ла-ла-лайно» (2018, за п’єсою Фрідріха Дюрренматта, режисер Олексій Доричевський) і «Асексуали» (2018, за текстом Максима Курочкіна, режисер Ігор Білиць)[2], у яких працювала як сценографка і художниця з костюмів.

PostPlay

У виставі «Вистава, яка буде. Чотири персонажі у пошуках дискурсу» (2019, режисерка Дар’я Ковальська) відповідала за просторове і костюмне вирішення.^[2]

Київський академічний драматичний театр на Подолі

З Ігорем Матіївим співпрацювала над постановками «Імітація» (2020, за Іваном Франком)[3] та «Ножиці» (2022, за п’єсою Пауля Портнера)[4], розробляючи візуальну концепцію обох вистав.

Київський академічний театр на Печерську

Як сценографка брала участь у створенні «Море — Океан» (2021, за романом Алесандро Барікко, режисер Ігор Рубашкін)[5], а в проєкті «Я, війна і пластикова граната» (2023, авторка Ніна Захоженко, режисери Олександр Крижанівський і Ігор Рубашкін)[6] працювала над сценографією та костюмами.

Муніципальний театр «Березіль» Бориспільської міської ради Київської області

Для вистав «Наталка Полтавка» (2020, режисер Ігор Матіїв), «Янгол носить Givenchy» (2020, режисерка Ганна Самініна), «Кохання у стилі бароко» (2021, режисер Ігор Матіїв) і «Прибульчик» (2021, режисерка Ганна Самініна) створювала як сценічний простір, так і костюми.

Київський академічний театр юного глядача на Липках

У 2024 році працювала над виставою «Зоряний Хлопчик» за казкою Оскара Вайлда (режисерка Ольга Оноприюк)[7]. Проєкт мав формат сценічної анімації: сценічна дія поєднувалась із мальованим відеорядом, інтегрованим у простір постановки.

Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

У постановці «Біла тінь» за п’єсою Карела Чапека Bílá nemoc (2025, режисерка Ольга Семьошкіна)[8] виступила як художниця костюмів.

Участь у кіно- та відеопроєктах

У різні роки долучилася до створення низки кінематографічних і музичних відеопроєктів, переважно як художник-постановник, декораторка або асистент художника.

У 2017 році вона працювала художнико-постановником над короткометражним ігровим фільмом They Have Everything, режисер — Руслана Чумакова.

У 2021 році долучиллася як декоратор в музичному кліпі Ukie’z, режисер — Олексій Балтушев. У тому ж році була асистентом художника-постановника в кліпі Місто весни, знятому на спільну композицію гуртів «Океан Ельзи» та «Один в каное». Режисером кліпу став Віктор Придувалов, оператором — Ярослав Пілунський, художником-постановником — Андрій Фішер.

Також у 2021 році працювала художником-постановником у короткометражному фільмі ГКЧП / Golden Leggings (виробництво — Family Production), режисер — Аркадій Непиталюк, оператор — Олександр Рощин. Ця стрічка здобула низку престижних нагород:

2023 — премія «Золота дзиґа» в номінації «Найкращий короткометражний ігровий фільм»
2023 — премія «Кіноколо» в аналогічній номінації
2023 — відзнака за «Найкращий ігровий фільм» на 39-му Міжнародному фестивалі короткометражного кіно INTERFILM у Берліні.

У 2022 році вона працювала художницею-постановницею над музичним відео гурту Beissoul & Einius, режисер — Юрій Катинський.

У 2023 році долучилася до виробництва міжнародного телепроєкту HIMMEL & ERDE – Небо та Земля (ZDF Berlin) як асистентка художника-постановника. Проєкт створено з метою підтримки України в умовах сучасних викликів.

Виставки

2018 — «Театральна лабораторія сценографії», Мистецький Арсенал, Київ
2019 — «Театр без театру», Інститут проблем сучасного мистецтва України, Київ
2021 — «Дія І. Сцена І», Музей видатних діячів української культури, Київ
2021 — Виставка сценографії «Сцена 1, дія 1», Галерея сценографії, Львів^[3]
2025 — «Всеукраїнське триєнале сценографії імені Данила Лідера», Будинок Художника, Київ^[4]
2025 — «Триєнале сценографії імені Данила Лідера», Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Київ^[5]