Користувач:Yakudza/Норвезько-українська практична транскрипція

Транскрипція власних імен з норвезької мови на українську часто викликає труднощі. Пов'язано це насамперед із існуванням двох форм сучасної норвезької мови: букмол і нюношк. Перекладачеві при різночитанні рекомендується використовувати форми та написання букмолу, хоча при написанні багатьох географічних назв використовується нюношк.

Написання суфіксованого артикля

Інша складність практичної транскрипції норвезьких назв українською мовою – наявність суфіксованого артикля. В однині він має форми -en або -n для чоловічого роду, -et або -t для середнього роду, -a для жіночого роду. У множині - -ene або -a .

Згідно З. Д. Голубєвою, суфіксований артикль рекомендується зберігати в наступних випадках^[1] :

якщо географічною назвою є просте (не складне) слово;
якщо географічна назва є складним словом, другий компонент якого - слово у формі множини;
якщо географічне назва є складне слово, другий компонент якого не номенклатурним терміном, а будь-яким іншим загальним ім'ям.

У той же час суфіксований артикль відкидається, якщо назва складне слово, другим компонентом якого виступає номенклатурний термін, незалежно від цього, зберігає він своє реальне значення чи втратив його^[1].

Приклади номенклатурних термінів: hav (море, іноді океан), vik (затока), øy (острів), elv (річка), by (місто), bygd (селище), gård (двір) тощо.

Здебільшого суфіксований артикль зберігають, якщо він незмінно присутній у джерелі^[1].

Крім суфіксованого визначеного артикля, у норвезькій мові є вільний визначений артикль: den в однині загального і чоловічого роду, de — у множині, det — у середньому роді. Є також вільний невизначений артикль: en (загальний та чоловічий рід), ei (жіночий рід), et (середній рід). Ці артиклі передаються тільки в тому випадку, якщо ім'я або назва без них не може вживатися, у інших випадках артикль не передається^[1].

Інша складність полягає у наявності варіативності в українському правописі 2019 року^[2] при передачі іншомовних фонем h^[3] та g^[4].

Таблиця

Закінчення -s родового відмінка не передається (Ibsens → Ібсен).


Літера/літеросполучення	Примітка	Передача	Приклади
a		а	Amundsen → Амундсен
aa	(застаріле написання, у наш час å)	о	Istgaard → Істгор
au		еу	Aursand → Еурсанн, Rauma → Реума
b		б
c	перед e, i, y, æ, ø	с	Cederblad → Седерблад
c	в інших позиціях	к	Conrad → Конрад
ch	переважно	ш
ch	у деяких іменах та прізвищах	к	Christian → Крістіан
d		д	Dedekam → Дедекам
d	після голосних і r (якщо читається, див. rd нижче)	не передається
e	після i	є	Liene → Лієне
e	в усіх інших випадках	е	Eskeland → Ескелан, Nesbyen Несбюен, Hareid Харейд/Гарейд
ei		ей	Eid → Ейд, Nordfjordeid → Нурфіордейд, Leirvik → Лейрвік, Beiarn → Бейарн (Беярн?)
f		ф
g	переважно	г
	перед ударними i, y, ei і в деяких словах після e і між ø і n	й	Egner → Ейнер, Gibostad → Їбостад, Geiteryggen → Ейтерюгген, Evjegjerdet → Ев'єєрет
	у суфіксах -ig, -lig та перед j на початку слова	не передається	Gjærder → Єрдер, Gjøvik → Євік, Gjesvær → Єсвер
h		х/г	Hans → Ханс/Ганс
h		не передається	Hjort → Йорт, Hvarnes → Варнес, Holtedahlfonna → Холтедалфонна/Голтедалфонна
i	як складова голосна	і	Ingstad → Інгстад
i	між голосною і приголосною	й	Eikeland → Ейкелан
ie		іє/'є залежно від вимови	Skien → Шієн, Lierne → Лієрне, Aulie → Еульє, а також Meieribyen → Меєрібюен; виняток: Lie → Лі, Grieg → Гріг
j		й
ja	на початку слова і після голосної	я	Jan → Ян
	після приголосних б, п, в, м, ф, р, к, г, х, ш, щ	'я
	після приголосних д, т, з, с, ц, л, н	ья	Fitjar → Фітьяр
je, jæ	на початку слова і після голосної	є	Jenssen → Єнссен, Jevnaker → Євнакер
je, jæ	після приголосної	'є/ьє	Bjerke → Б'єрке
ji		ї	Jierta → Їерта
jo	після приголосної, якщо вимовляється [jo]	ьо/йо	Fridtjof → Фрітьйоф
	після приголосної, якщо вимовляється [ju]	ью/'ю	Storjord → Стур'юр
	в інших позиціях, якщо вимовляється [jo]	йо	Johnsen → Йонсен
	в інших позиціях, якщо вимовляється [ju]	ю	Jonas → Юнас
	у корені -fjord → фіорд	і (???)	Yrke fjord → Ірке-фіорд,
ju	на початку слова і після голосної	ю	Juster → Юстер
ju	після приголосної	ью/'ю	Evju → Ев'ю
jy	на початку слова і після голосної	йю (ю)	Jyskevik → Юскевік
jy	в інших позиціях	ью/'ю
jø	на початку слова і після голосної	є	Jøvik → Євік
jø	в інших позиціях	ьє/'є	Bjørlykke → Б'єрлюкке
k		к	Koht → Кут
k	перед ударними i, y, e, oy (зазвичай на початку слова або складу)	х	Kielland → Х'єлланн, Kyrksæterøra → Хюрксетерера, Kirkenær → Хіркенер, Koyvingen → Хейвінген виняток: Kirkenes → Кіркенес
kj		х'	Kjær → Х'єр, Sørkjosen → Серх'юсен
l	перед голосною; після а, про (перед приголосною і наприкінці слова)	л	Bjørlykke → Б'єрлюкке, Sogndalsfjøra → Согндалсф'єра, Meldal → Мелдал
	перед приголосною та наприкінці слова в інших випадках (у тому числі після і, е/є, ю, у, ь); також на кінці частини складової назви	ль	Elster → Ельстер, Trysil → Трюсіль, Fjell → Ф'єлль, Gol → Гуль, Trysilelva → Трюсільельв
	на початку слова перед j	не передається	Ljan → Ян, Ljøterud → Єтеруд, але: Seljord → Сельюр
ld	залежно від вимови	л(ь)д	Volda → Волда, Molde → Молде, Halden → Халден/Галден
ld	залежно від вимови	лл(ь)	Olderdalen → Оллердален, Tjeldsund → Х'єлльсунн, Tjeldstø → Х'єлльсте, Sørfold → Серфолл
m		м
n		н
nd		нн	Inderøy → Іннерей, Nordland → Нурланн, Sandane → Саннане (< Санн-ане)
	на межі між частинами складного слова	нд	Sogndal → Сондал
	у деяких винятках	нд	Stranda → Странда, Trøndelag → Тренделаг, Sunndal → Сунндал
ndn		нн	Sandnessjøen → Саннесшеен
o	якщо вимовляється [o]	о	Lindendcrona → Лінденкрона, Moss → Мосс, Oppland → Оппланн
o	якщо вимовляється [u]	у	Troms → Трумс, Lommedalen → Луммедален, Sortland → Суртланн, Jostedal → Юстедал, Otta → Утта, Nordfold → Нурфолл
p		п
qu, qv		кв	Berquist/Berqvist → Берквіст
r		р
rd	зазвичай наприкінці слів і складів	р	Ålgård → Ольгор, Oppegård → Оппегор, Nordli → Нурлі, Nordreisa → Нуррейса, Seljord → Сельюр, Stord → Стур, Gjerdrum → Єррум
	зазвичай у середині основи; на межі між частинами складного слова	рд	Førde → Ферде, Hordaland → Хордаланн, Fjerdingby → Ф'єрдінгбю, Bardu → Барду, Gardermoen → Гардермуен, Øygarden → Ейгарден; Vardø → Вардо
	у корені -fjord → фіорд (окремо і складних словах)	рд	Batnfjordsøra → Батнфіордсера; крім Sogn og Fjordane → Согн-ог-Ф'юране
rs		ш, у геоназвах — рс	Norsk → Ношк; Ørsta → Ерста
s		с
sch		ск	Schou → Скоу
sj, skj		ш	Skjervøy → Шервей, Lesja → Леша, Mosjøen → Мушеен, але Karasjok → Карасйок ( межа основ, фінське слово)
sjon		шун	Nasjonen → Нашунен
sk	перед ударними ei, i, y і іноді перед øy, e	ш	Skien → Шієн, Askim → Ашим, Skedsmo (< Skeids-mo) → Шедсму, Skei → Шей; але на межі основ: Askøy → Аскей
sk	в інших позиціях	ск	Skouen → Скоуен
t		т
tj		х'	Tjølling → Хйоллінг, Tjeldstø → Х'єльсте
tj	на межі основ складного слова	ть/тй	Fitjar → Фітьяр
u		у	Skouen → Скоуен
v, w		в
x		кс
y	на початку слова	і	Yrke fjord → Ірке-фіорд, Ydstebøhavn → Ідстебехавн/Ідстебегавн
		й	Røykenvik → Рейкенвік, Valderøya → Вальдерея
	в інших позиціях	ю	Nyby → Нюбю
z		с
æ		е	Ænes → Енес, Lærdal → Лердал
ø		е	Ørje → Ер'є, Sørum → Серум
å		o	Istgård → Істгорд

Див. також

Довідка:Шведсько-українська практична транскрипція

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Гиляревский, Старостин, 1985.
↑ Український правопис (PDF) (українською) . Українська національна комісія з питань правопису. 2019. Архів (PDF) оригіналу за 17 вересня 2019.
↑ § 122.4. Звук [h] передаємо переважно буквою г: гандбóл, гербáрій, гíнді, гіпóтеза, горизóнт, гóспіс, гóспіталь, гóмус; Гáрвард, Гéльсінкі, Гіндустáн; Ганнібáл, Гéйне, Горáцій; Люфтгáнза. За традицією в окремих словах, запозичених з європейських та деяких східних мов, [h] і фонетично близькі до нього звуки передаємо буквою х: брахмáн, джихáд, моджахéд, ханóм, харакíрі, хіджáб, хóбі, хокéй, хол, хóлдинг, шахíд; Аллáх, Ахмéд, Мухáммед, Сухрóб, Хакíм, Хаммурáпі та ін
↑ § 122. 1. Звук [g] та близькі до нього звуки, що позначаються на письмі буквою g, звичайно передаємо буквою г: авангáрд, агітáція, агрéсор, блóгер, гвáрдія, генерáл, гламóр, грáфік, грог, ембáрго, лінгвíстика, маркéтинг, мігрáція, негатúвний, сéрфінг, синагóга; Гвінéя, Гольфстрúм, Гренлáндія, Грóзія, Люксембóрг, Чикáго; Вахтáнг, Гайнетдíн, Гарсíя, Геóрг, Гéте, Гурамішвíлі, Ердогáн, Магомéт; «Фольксвáген». 3. У прізвищах та іменах людей можна передавати звук [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергíлій, Гарсíя, Гéгель, Геóрг, Гéте, Грегуáр, Гуллівéр) і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґíлій, Ґарсíя, Гéґель, Ґеóрґ, Ґéте, Ґреґуáр, Ґуллівéр і т. ін.).

Література

Український правопис (PDF) (українською) . Українська національна комісія з питань правопису. 2019. Архів (PDF) оригіналу за 17 вересня 2019.
Інструкція з передачі українською мовою географічних назв і термінів Норвеґії (укр.). Процитовано 23 лютого 2023.
Ермолович, Д. И. Имена собственные на стыке языков и культур. Заимствование и передача имён собственных с точки зрения лингвистики и теории перевода. С приложением правил практической транскрипции имён с 23 иностранных языков, в том числе, слоговых соответствий для китайского и японского языков. — М.: «Р.Валент», 2001. — С. 159—161. — ISBN 5-93439-046-5.
Гиляревский, Р. С., Старостин, Б. А. Иностранные имена и названия в русском тексте. — М.: Высшая школа, 1985. — С. 177—184.
Инструкция по русской передаче географических названий Норвегии / Сост. В. С. Широкова; Ред. В. П. Берков. — М., 1974. — 54 с. — 500 экз.
Голубева, З. Д. Передача суффигированного артикля в норвежских и шведских названиях // Сборник «Топономастика и транскрипция». — М., 1964. — С. 192.
Голубева, З. Д. Некоторые замечания по поводу русской транскрипции норвежских собственных имён // Скандинавский сборник. — 1959. — № 4. — С. 216—218.