Короленко Софія Володимирівна
Короленко Софія Володимирівна (28.10.1886, м. Нижній Новгород, Російська імперія — 16.07.1957, Полтава) — російська літературознавиця. Засновниця та перша директорка Літературно-меморіального музею В.Г.Короленка (1928—1957) у місті Полтава.[2] БіографіяСофія Володимирівна Короленко народилася 29 жовтня 1886 року в Нижньому Новгороді. Старша дочка В. Г. Короленка. Навчання розпочала у Петербурзі, а у 1904 році закінчила Маріїнську жіночу гімназію у Полтаві.[3] Трудове життя розпочала вчителюванням у селі Демки на Пирятинщині. У 1915 продовжила навчання на історико-філософському відділі Вищих жіночих (Бестужевських) курсів у Петербурзі. Починаючи з 1905 року стала активно допомагати батьку в його літературній роботі.[4] У роки першої російської революції Короленко поділяє з батьком його громадську діяльність. З 1913 року брала активну участь у підготовці до друку повного зібрання творів батька у 27-ми томах, яке вийшло у Петербурзі (1914). Її обов'язком було ведення кореспонденції та листування з видавництвом, переписування та вичитування батькових творів. У 1918 — 1925 роках Софія Короленко активно працювала в Полтавській Раді захисту дітей, а також у «Лізі порятунку дітей», благодійній організації демократичної інтелігенції, яку заснував восени 1918 у Полтаві В. Г. Короленко[5]. 1921 очолила редакційну комісію з видання літературної спадщини В. Г. Короленка, була авторкою, редакторкою та упорядницею приміток усіх основних видань його творів.[4] Після смерті батька Софія Короленко присвятила себе дослідженню та популяризації його спадщини. 1928 року разом з молодшою сестрою Наталією Ляхович (до шлюбу Короленко)[6] у будинку, де жив батько, організувала виставку з нагоди 75-річчя від дня його народження.[7] На основі її матеріалів у 1940 році Софія Короленко створила та очолила музей Володимира Короленка в Полтаві.[8] Під час Другої світової війни Софія Короленко вивезла в тил у місто Свердловськ (нині Єкатеринбург, РФ) й зберегла найцінніші експонати з родинного архіву та фонди музею[9]. У Полтаві прожила майже 57 років. Її пам'ятають у місті не лише як доньку письменника та дослідницю на ниві короленкознавства, а й за її милосердя та чуйність до людей[3]. Творчий доробокОстанні роки життя Софія Короленко присвятила роботі над десятитомним ювілейним виданням творів В. Г. Короленка (1953—1956). Вона є авторкою першого путівника по музею В. Г. Короленка (1953) та двох книг про батька, виданих посмертно (1966, 1968). Мемуарна книга «Десять лет в провинции» (1966) охоплює період життя В. Г. Короленка в Нижньому Новгороді (1885—1896). Для біографів письменника вона має велике значення. В роботі над книгою Софія Володимирівна використала листи батька, його твори та документи з архіву. У 1968 році вийшла друга книга «Книга про батька». У ній продовжується розповідь про батька на посаді редактора журналу «Русское богатство», про його переїзд до Полтави та останній період його життя (1915 — 1921). У книзі наводяться уривки з неопублікованих творів і листів В. Короленка, що надає їй у багатьох випадках значення першоджерела. Джерела
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
