Король Михайло

д-р Король Михайло
д-р Король Михайло
Народився	15 червня/15 вересня/16 вересня 1856 ; с. Неслухів, нині Кам'янка-Бузького району
Помер	15 липня 1925; Жовква, Львівське воєводство, Польська Республіка
Громадянство	Австро-Угорщина → ЗУНР
Національність	українець
Діяльність	адвокат, політик
Alma mater	Львівський університет
Посада	посол до Галицького сейму[d] і член Палати Цислейтаніїd
Конфесія	УГКЦ
	; ; ;

д-р Михайло Король (15 червня/15 вересня/16 вересня 1856, с. Неслухів, нині Львівського району Львівської області — 15 липня 1925) — український адвокат, правник (доктор права), громадсько-політичний діяч. Протягом значного періоду свого життя мав русофільські погляди.

Життєпис

Народився, за даними Я. Ляльки, 15 вересня 1856 року в с. Неслухові^[1] (нині Львівського району Львівської області) в сім'ї священика УГКЦ, пароха Неслухова. За іншими даними, народився 15 червня або 16 вересня того ж року. Михайло — небіж (племінник) відомого москвофільського діяча Якова Ґеровського^[2].

Навчався на правничому факультеті Львівського університету (1876—1880 роки). Працював у судах. У 1882 році склав докторат у Ягайлонському університеті у Кракові. У 1883—1888 роках працював у адвокатській канцелярії Івана Добрянського у Львові.

У 1888 році відкрив власну канцелярію в Жовкві, відтоді — провідник місцевої української громади. У 1892—1902 роках — голова «Руської Ради», ініціятор будови «Народного Дому» в Жовкві, фундатор кредитової спілки.

Політична кар'єра

Після розколу москвофільської партії в 1909 році на старорусинів і новокурсників — голова «Російського клубу», опонент ідеолога «нового курсу» Володимира Дудикевича на форумі Сейму, відтак наблизився до українських націонал-демократів. У 1913—1914 роках член-гість («госпітант») Українського соймового клубу. Делегат Української Національної Ради ЗУНР, повітовий комісар Жовківського повіту ЗУНР (за діяльність у часи ЗУНР у 1919 році ув'язнений польською владою^[1]). У 1920-х роках діяч УНДП.

Посол до Галицького крайового сейму (його чотири рази обирали від IV курії округу Жовква — Куликів — Великі Мости):

6-го скликання (1889—1895 роки), спочатку входив до складу «Руського клубу», вийшов з нього у 1892 році; у 1894-1895 роках член «Клубу староруської партії».
8-го скликання (1901—1907 роки), заступник голови «Руського клубу», склав мандат 29 жовтня 1903 року, повторно обраний 14 червня 1904 року.
9-го скликання (1908—1913 роки), голова «Русского клуба» у 1909—1913 роках (після розколу москвофілів).
10-го скликання (1913—1914 роки), входив до складу «Українського соймового клубу»^[2].

Посол Райхсрату Австро-Угорщини у 1900—1911 роках.

За спогадами Костя Левицького, русофілом ніколи не був^[2].