Коростовець Іван Якович
Іван Якович Коростовець (1862–1933) — український та російський дипломат. Посол Російської імперії в Пекіні. Уповноважений Української Держави для переговорів з представниками Антанти в Ясах (1918). БіографіяНародився в 1862 році на Чернігівщині. З дворян Полтавської губернії. Випускник Імператорського Олександрівського ліцею. У 1905 році брав участь в переговорах при укладенні Портсмутського миру з Японією. Багато років на дипломатичній службі в країнах Сходу. У 1890—1894 роках — другий секретар місії в Пекіні. З 1894 р. — секретар місії в Ріо-де-Жанейро, З 1896 р. — в Лісабоні. У 1899 р. — чиновник з дипломатичної частини при головному начальнику Квантунської області. У квітні 1902 — генеральний консул в Буширі. З червня 1905 р. — діловод в Азіатському департаменті МЗС імперії. У 1909—1912 роках — посланник в імперії Цин.[2]  У 1912 році за дорученням прем'єр-міністра Сергія Вітте очолив російську дипломатичну місію в Ургі (нині столиця Монголії м. Улан-Батор). 21 жовтня (3 листопада) 1912 року підписав в Урзі російсько-монгольську угоду, що визнавало автономію Зовнішньої Монголії і давало російським підданим в Монголії ряд привілеїв. Цей акт означав визнання незалежного монгольської держави. Цей договір, який зіграв вирішальну роль у процесі утворення Монголії, був одним з великих дипломатичних успіхів імператорської Росії перед Першою світовою війною.[3] Даному епізоду російської історії присвячений документальний фільм режисера Валерія Балаяна «Урга 1912. Спогади про непрошедших»(2007)[4]. У 1913 В. М. Крупенський підтвердив основи угоди 1912 року в договорі з Китаєм, а А. Я. Міллер домігся їх остаточного закріплення в Кяхтінскому потрійному російсько-китайсько-монгольському акті 1915. У серпні 1913 року Коростовець був звільнений, згідно з проханням, від займаної посади з залишенням у відомстві МЗС. Це сталося в результаті скандалу, що виник внаслідок роману одруженого Коростовця з молодою дівчиною Ангеліної Пірі (дочкою французького начальника пошт в Пекіні). Коростовцю, вдалося врегулювати проблему і йому дозволили продовжити дипломатичну кар'єру в МЗС. У жовтні 1913 року Коростовець був призначений посланником в Персію і займав цей пост до 1915 року. У липні 1915 — червні 1917 — член Ради Міністерства закордонних справ імперії. На українській дипломатичній службіЗа Української Держави — уповноважений для переговорів з представниками Антанти в Яссах; Передбачалося відрядити його з дипломатичними місіями до Англії та США. ЕміграціяПісля приходу до влади в Києві Директорії УНР, емігрував до Фінляндії. Жив в еміграції в Берліні. Навесні 1921 року здійснив ділову поїздку в Пекін, де в пекінській друкарні були надруковані його мемуари «Росія на Далекому Сході», які відносяться до боксерського повстання в імперії Цин.[5] Автор праць
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
