Короткі відповіді на великі питання
«Короткі відповіді на великі питання» (англ. Brief Answers to the Big Questions) — остання науково-популярна книжка британського фізика-теоретика Стівена Гокінга (1942—2018). До завершення роботи над книжкою Гокінг не дожив, її закінчили та опублікували друзі й колеги науковця[3]. Книга розглядає деякі з найбільших таємниць Всесвіту й наголошує на важливості науки для розв'язання глобальних проблем Землі[4][5][6][7][8]. За словами видавця, книга є «добіркою найглибших, доступних і своєчасних роздумів [Гокінга] з його особистого архіву»[6][8]. Одну передмову до «Коротких відповідей» написав актор Едді Редмейн, який зіграв Стівена Гокінга у біографічній драмі «Теорія всього». Іншу — близький друг Гокінга Кіп Торн, лавреат Нобелівської премії з фізики за 2017 рік. Післямову написала донька науковця Люсі Гокінг[9]. Англійське видання вийшло в жовтні 2018 року у видавництві Hodder & Stoughton (тверда палітурка) і Bantam Books (м'яка обкладинка), українське — через рік, у 2019 році, в харківському видавництві «Вівсянка» (переклад Миколи Климчука). ЗмістЗміст
Книга присвячена чотирьом основним темам: «Чому ми тут? Чи виживемо? Чи врятує нас технологія, чи знищить? Як нам процвітати?»[8]  Книга обговорює сучасні глобальні виклики, зокрема найбільша загроза для планети — «зіткнення з астероїдом», подібне до того, що знищило динозаврів 66 мільйонів років тому («у нас немає захисту» від цього)[5][7], зміна клімату («підвищення температури океанів розтопить льодовики та спричинить вивільнення великих обсягів вуглекислого газу… [зробивши] наш клімат подібним до Венери з температурою 250oС»), загроза ядерної війни («протягом наступних 1000 років ядерна війна або екологічна катастрофа можуть „паралізувати Землю“»), ядерна енергія («це могло б дати нам чисту енергію без забруднення або глобального потепління»), розвиток штучного інтелекту («у майбутньому ШІ може набути власної волі, що суперечить нашій») і люди («генетично модифікована раса надлюдей, наприклад із кращою пам'яттю та опором до хвороб, може становити загрозу для інших»)[9][6][7][10]. Також книга розглядає «великі питання» про життя («впродовж наступних 50 років ми зрозуміємо, як виникло життя, і, можливо, відкриємо, чи існує життя десь у Всесвіті»), про час («неможливо потрапити в час до Великого вибуху, бо його не існувало… якщо концепція часу існує лише у Всесвіті, і він виник спонтанно, то й час виник разом з ним — отже, не існує жодного „до“», так само, як на Землі немає нічого південніше Південного полюса). Після обговорення неоднорідностей у реліктовому випромінюванні, виявлених супутником WMAP, книга підсумовує: «Ретельно вдивіться в карту мікрохвильового неба. Це — креслення всієї структури Всесвіту. Ми є результатом квантових флуктуацій у ранньому Всесвіті. Бог насправді грає в кості»[11]. Гокінг також розглядає можливий кінець Всесвіту — через космічний «колапс» або «розширення», і зазначає: «поки що ми всі мандрівники в часі, які разом прямують у майбутнє. Але зробімо це майбутнє таким, до якого хотілося б потрапити»[12]. Обговорена й можливість подорожей у часі («питання, чи можлива подорож у часі — це „дуже серйозне питання“, на яке сучасна наука не дає однозначної відповіді»)[13], і поняття Бога («пізнати розум Бога — це пізнати закони природи… Моє передбачення: до кінця цього століття ми пізнаємо розум Бога»[12]; далі: «якщо бажаєте, можете називати закони природи „Богом“, але це не буде особистий Бог, якому можна поставити питання… [однак] найпростіше пояснення — Бога не існує, і немає жодних надійних доказів існування життя після смерті, хоча люди й можуть продовжити жити через свій вплив та гени»)[9][6][7][10]. Щодо потреби в Бозі для спричинення Великого вибуху, Гокінг заявляє: «Закони природи самі вказують, що Всесвіт міг виникнути з нічого — як протон — без жодної допомоги та без витрат енергії. Також можливо, що Великий вибух не мав жодної причини. Жодної»[14]. На думку Гокінга, викладену в книзі, освіта й наука «перебувають у небезпеці, як ніколи раніше», і він закликав молодь: «Підіймайте очі до зірок, а не дивіться під ноги… Намагайтесь зрозуміти, що ви бачите, і замислюйтесь, чому існує Всесвіт… Важливо — не здаватися. Дайте волю уяві. Формуйте майбутнє»[4][10]. ВідгукиФізик Марсело Глейзер[en], рецензуючи книгу для National Public Radio, пише, що цю книгу «повинен прочитати кожен мислячий читач, що переймається майбутнім людства». Рецензент наголошує на оптимізмі Гокінга і його вірі в здатність науки розв'язати найгостріші проблеми людства, такі як майбутнє нашої планети, колонізація інших планет і зростання штучного інтелекту, дозволивши зрештою людству поширитись Галактикою, сіючи життя всюди на своєму шляху, вибудувавши позитивні взаємини з розумними машинами й разом з ними змінивши долю світу й нашого виду[15]. На думку Тіма Редфорда[en] в The Guardian, книга Гокінга є «легко зрозумілою, захопливою, актуальною та — де це важливо — дотепною». Редфорд пише: «Ті, хто виступає за якісну освіту для всіх, належне фінансування Національної служби охорони здоров'я і серйозні інвестиції в науку, відкриють для себе Гокінга як однодумця»[16]. Оглядачка Абігейл Гіггінс пише у Vox, що в цій книзі Гокінг «веселий і оптимістичний, навіть коли попереджає, що штучний інтелект, імовірно, перевершить нас, що багатії неодмінно перетворяться на надлюдський вид, а планета стрімко прямує до повної непридатності для життя… [ця] книга — це, зрештою, вердикт щодо майбутнього людства. З першого погляду здається, що ми приречені. Але якщо заглибитися, то тут є й інше — віра в те, що людська мудрість і винахідливість урятують нас від самознищення, навіть якщо ми, здається, самі його наближаємо»[17]. За словами наукового журналіста Матіна Дуррані, редактора «Physics World»[en]: «Гокінг висвітлює всі головні ідеї, яких можна очікувати від його книги. Загальна теорія відносності. Великий вибух. Космологічна інфляція. Формування й еволюція галактик. Гравітаційні хвилі… Ця книга залишиться своєрідним маніфестом Гокінга. Оптимістична, натхненна й візіонерська, вона показує науку — і наукове розуміння — як ключові для майбутнього людства»[3]. За словами Джона Горгана[en] в «The Wall Street Journal», Гокінг у своїй книзі надає перевагу теорії струн як можливому поясненню «теорії всього» (яку, на його думку, буде відкрито «до кінця цього століття»), а також, спираючись на квантову механіку, розглядає порожній простір як заповнений віртуальними частинками, що «з'являються та зникають», припускаючи, що весь наш Всесвіт виник як одна з таких частинок. Крім того, він стверджує, що наш космос — це лише мізерна бульбашка в нескінченному океані, або «мультивсесвіті». У цьому контексті Горган посилається на занепокоєння німецької фізикині Сабіни Госсенфельдер, викладене в її книзі 2018 року «Загублені в математиці: Як краса збиває фізику з дороги» (англ. Lost in Math: How Beauty Leads Physics Astray), де вона зазначає, що «фізики, які працюють над теоріями струн і мультивсесвіту, насправді не займаються фізикою», і цитує її слова: «Я вже не впевнена, що те, чим ми тут займаємося, у фундаментальній фізиці — це наука»[18]. Водночас Ефрат Лівні[en], пишучи для Quartz, посилається на переконання Гокінга, що для пояснення виникнення Всесвіту під час Великого вибуху цілком достатньо законів природи — без необхідності в акті творіння Богом[12][19]. Джон Крістіан у відгуку для «Futurism» (опубліковано на «Science Alert»), зазначає, що Гокінг у своїй книзі робить кілька передбачень, зокрема щодо редагування генів, штучного інтелекту та релігії, з якими деякі експерти можуть не погоджуватись[20]. Рецензент Заян Гведім у дописі для «EdgyLabs» пише: «Ця книга — не кульмінація всіх праць великого вченого і не містить особливо нових відкриттів. Однак вона наголошує на важливості нашого майбутнього, „великих питань“ і зростаючій необхідності дбати про нашу планету»[21]. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
