Корхів-Перший
Корхів-Перший[2] (пол. Korchów Pierwszy, Корхув-Первши) — давнє українське село Корхів[3] у Польщі, у гміні Княжпіль Білґорайського повіту Люблінського воєводства. Населення — 704 особи (2011[1]). НазваНа думку мовознавиці Галини Вишневської, назва села Корхів може походити від дохристиянського імені Корх[4]. РозташуванняЗнаходиться на Закерзонні (в історичній Холмщині). Історія![]() У 1589—1932 рр. у селі була дерев'яна церква[3] (розташовувалась на місці теперішнього шкільного майданчика вище каплички, при ній був цвинтар, який частково зберігся). За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали українськомовні греко-католики, меншою мірою — польськомовні римо-католики[5]. Останній храм у 1872 р. звела греко-католицька громада. Після заборони царем у 1875 р. Холмської єпархії частина парафіян корхівської греко-католицької парафії відмовились від переходу до московської церкви і златинізувались. Після цього був відкритий новий (православний) цвинтар над річкою Золота Нитка, тепер його частину займає костел. Наступні хвилі примусової латинізації відбулись у 1905, 1918 і 1944 роках. За переписом 1921 р. в селі було 1192 жителів, у тому числі 768 православних, українцями («русинами») себе записали 417 жителів, а поляками — 775. У 1928—1932 роках польська влада зруйнувала церкву[3]. У 1944 р. поляки розгорнули терор проти українців, і після серії окремих убивств українців у 1945 р. здійснили масове вбивство 10 беззбройних жителів, які поховані у братській могилі. Терором польська влада спричинила вигнання українців з рідної землі, що описала у своїх спогадах Надія Дорожівська. У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства. НаселенняДемографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
ОсобистостіНародилися
Див. такожПримітки
ДжерелаВікісховище має мультимедійні дані за темою: Корхів-Перший
|
Portal di Ensiklopedia Dunia