Корчинський Мирослав Титович

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2021)

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (лютий 2021)

Корчинський Мирослав Титович
Фото із басовою сопілкою, ініційованою М.Корчинським, розробленою за його участі і підтримки (1990 року)
Основна інформація
Дата народження	1 липня 1941(1941-07-01)
Місце народження	Крушельниця, Сколівський район, Дрогобицька область, Українська РСР, СРСР
Дата смерті	7 жовтня 2021(2021-10-07)[1] (80 років)
Громадянство	Україна
Професії	педагог, композитор
Освіта	Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Членство	Національна спілка композиторів України
Нагороди

Мирослав Титович Корч́инський (1 липня 1941(19410701), с. Крушельниця, Сколівський район Львівська область — 7 жовтня 2021, м. Львів^[2]) — композитор, педагог, сопілкар, баяніст. Заслужений діяч мистецтв України (2011), засновник Львівської школи професійного сопілкового виконавства, професор Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка (2010).

Мирослав Титович Корчинський народився 1 липня 1941 року в с. Крушельниця Сколівського району Львівської області. У 1965 році здобув першу освіту у Львівській консерваторії по класу баяна (викладач Анатолій Онуфрієнко), а у 1969 р. закінчив клас композиції Мирослава Скорика та Станіслава Людкевича.

З 1968 року викладає у Львівській консерваторії на кафедрах народних інструментів, теорії і композиції, оркестрового диригування. За сумісництвом у 1959—1960 рр. працював баяністом ансамблю пісні і танцю «Верховина» (м. Дрогобич, Львівська обл.), викладав у Львівському культурно-освітньому училищі (1965—1968 рр.). З 1973 року — член Національної спілки композиторів України, з 1983 року — член правління Львівської організації Спілки композиторів України, у 1995—2001 рр. — голова Львівського обласного відділення Національної всеукраїнської музичної спілки.

Лауреат Республіканського конкурсу на кращу пісню (1987, перша премія).

Мирослав Корчинський ініціював перетворення традиційної сопілки у академічний і артистичний інструмент — українську хроматичну поздовжню флейту (патент на винахід належить Дмитрові Демінчуку). Композитор виборов право на академізацію цього інструмента по всій освітній вертикалі: від музичної школи до музичних закладів найвищого рівня^{[3][відсутнє в джерелі]}. Українська хроматична поздовжня флейта (обігова назва — сопілка) стала останнім з ряду традиційних інструментів, які увійшли у вищі навчальні музичні заклади України. У порівнянні ж із іншими українськими національними інструментами (бандурою, цимбалами), класи яких відкривалися від початку XX століття один за одним у різних містах, центр професійної сопілкової освіти, що передає європейські виконавські стандарти, був закладений і розвинений на базі власне авторської виконавської школи Мирослава Корчинського у Львові.

У 1971 р. Мирослав Корчинський ініціював створення експериментального класу сопілки на базі кафедри народних інструментів Львівської консерваторії ім. М. Лисенка, який проіснував до 1976 року. У 1980 році у Львівській ДМШ № 2 відкрився спеціальний клас сопілки^[4]. А у 1990 р. на кафедрі народних інструментів Львівської консерваторії ім. М. Лисенка було знову відновлено спеціальний клас сопілки (сопранової, альтової, тенорової) та фрілки.

Мирослав Корчинський став організатором першого в системі музичної освіти оркестру українських народних інструментів (1970), засновником першого в Україні професійного ансамблю сопілкарів «Дудаліс» (1980), тепер ансамбль Львівської національної філармонії ім. М. Скорика «Virtuoso quartett Dudalis».

Мирослав Корчинський є також ініціатором розробки сопілки-баса (1990 р.); творцем нової композиторської техніки — вертикально-поліфонічного двоголосся, втіленої у його Етюд-каноні і Етюді-вокалізі; автором творів у манері реставративної композиції, представлених, зокрема, твором «Партесна сюїта» на основі прикладів з трактату «Граматика музикальна» Миколи Дилецького, ірмолой «Всяко диханіє да хвалить Господа» (для квінтету сопілок).

Наукова творчість Мирослава Корчинського присвячена висвітленню історії української поздовжньої флейти, а також її осмислення, як нового елемента культури в якості академізованого інструмента. Композитору належать перші фундаментальні методичні праці, присвячені хроматичній поздовжній флейті (десятиотвірній хроматичній сопілці).

Серед учнів: Роман Дверій, Божена Корчинська, Р. Кубович, Б. Гаранджа, С. Максимів.

У творчому доробку — камерна, інструментальна та вокальна музика:

• вокальні та хорові твори з оркестром — «Весняне рондо малюків» (1967, сл. Володимира Ладижця), «Журба Дідони» (1970, сл. Івана Котляревського), «Ми ступаєм до бою нового» (1981, сл. Івана Франка; 2-а ред. — 2002), ораторія «Мандрівка по Львову» (1977, за Марією Хоросницькою);
• для скрипки і фортепіано — «Пісня-поема» (1965; 2-а ред. — 1983), Сонатина (1969);
• для фортепіано — «Вальс», «Присвята» (обидва — 1966), Фуга на тему Жуля Массне (1967);
• для баяна — парафраз «Сусідка» (1965; 2-а ред. — 1992);
• для бандури з троїстою музикою — «Концертна імпровізація в народних ладах» (1980);
• для сопілки та сопілкових ансамблів — «Вівчарський триптих» (зі скрипкою і педальним барабаном), «Дві народні мелодії» (сопілка з бандурою; обидва — 1976), «Сюїта на українські теми пам'яті Якова Орлова» (1982, для квартету сопілок з дзвіночками), «Партесна сюїта [Архівовано 6 лютого 2021 у Wayback Machine.]» для сопілкового квінтету на основі прикладів трактату «Граматика музикальна» Миколи Дилецького, Парафраз на хорову тему Євгена Козака «Коломийка», «Казка про ненькову сопілку і батіжок» (для альтової сопілки соло), ірмолой «Всяко диханіє да хвалить Господа» (2010, для квінтету сопілок), 11 методичних етюдів для сопілки (2008)
• солоспіви на слова Олександра Олеся: «Жита», «В дитинстві ще давно колись»; Володимира Лучука: «Втік зелений олівець»;
• інструментальні та вокальні обробки народних пісень.

• М. Корчинський. 11 методичних етюдів для сопілки. — Львів : Сполом, 2009. — 79 с.
• Академічне сопілкарство – предмет мистецтва і науки // Студії мистецтвознавчі. — 2009. — № 4(28). — С. 48-53. Архівовано з джерела 22 березня 2022. Процитовано 30 січня 2021.
• Технічна майстерність сопілкаря як складова технології виконавства // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. — 2012-2013. — Вип. 26-27. — С. 163-166.
• Спроба історичного вивчення сопілки // Наукові збірки ЛДМУ ім. М. Лисенка. — 2006. — Вип. 11. — С. 154—157.

• Пиц Б. Р. Корчинський Мирослав Титович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — 767 с. — ISBN 978-966-02-7304-7.
• Б. Фільц. Корчинський Мирослав Титович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 556-557.
• Корчинська-Яскевич, Божена Мирославівна (2017). Витоки і становлення професійної сопілкової культури в просторі українського інструменталізму (PDF) (Дипломна робота). Львівська національна музична академія імені М. Лисенка. Архів оригіналу (PDF) за 10 січня 2020. Процитовано 01.02.2021.

• Кафедра народних інструментів. Львівська національна музична академія ім. М.Лисенка. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
• Роман Стельмащук (16 листопада 2013). Корчинський Мирослав Титович. Сопілка у творах композиторів. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
• Korchynsky, Myroslav — biography, creativity, sheet music [Архівовано 24 листопада 2021 у Wayback Machine.]