Костел св.Казимира Королевича у Кракові (вул. Реформацька)

	Костел св.Казимира Королевича у Кракові
Названо на честь	Казимир Ягеллончик
Країна	Республіка Польща
Адміністративна одиниця	Краків
Християнський літургічний обряд	римський обряд
Архітектурний стиль	бароко
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини Польщі
Категорія людей, що тут поховані	Q113605184?
Номер у польському реєстрі культурного надбання	I/98/31 z 1931-02-25
	Костел св.Казимира Королевича у Кракові у Вікісховищі

50°03′53″ пн. ш. 19°56′10″ сх. д. / 50.06472222° пн. ш. 19.93611111° сх. д. / 50.06472222; 19.93611111

Костел святого Казимира Королевича — римо-католицький конвентуальний костел з монастирем реформатів, розташований у Кракові в Старому місті на вул. Реформацькій, 2–4.

Історія

Реформати прибули до Польщі в 1622 році, а в 1625 році оселилися в Кракові в Гарбарському передмісті. Костел був завершений в 1640 році завдяки щедрості Зузанни Амендувни, яка у своєму заповіті 1644 року також подарувала образ Мадонни, славний чудесами, що зберігся донині в бічному вівтарі. Цей перший костел реформатів згорів під час шведського потопу.

У 1658 році монахи оселилися на сьогоднішній вулиці Реформацькій у садибі, подарованій їм Станіславом Варшицьким, каштеляном краківським. У 1666 році єпископ-суфраган Микола Оборський освятив фундаментний камінь для нинішнього храму. Головним благодійником костелу і монастиря був Францішек Шембек, староста бецький і каштелян кам'янецький. Освячення нового барокового храму також у 1672 році здійснив єпископ Микола Оборський.

Архітектура

У верхній частині фасаду є три неглибокі напівкруглі ніші з бароковими барельєфами святих: князя Казимира, Антонія та Петра Алькантари. Всередині костелу є пізньобарокові вівтарі 1745–1748 років. Згідно з правилом Чину Реформатів, розп'яття завжди розміщується в головному вівтарі. Покровитель церкви св. Казимир має свій образ у бічному вівтарі (перший зліва). У наступні роки над розписами бічних вівтарів працювали: Міхал Стахович, малюючи образ «Святої Катерини Олександрійської» у 1800 році та Войцех Ельяш-Радзіковський у 1842 році, малюючи «Бачення святого Антонія» та образ «святого Петра з Алькантари». Розписи на склепінні костелу походять з 1904 року і є роботою Олександра Мрочковського.

У 1901 році до правого боку нави прибудовано каплицю. Найдавніший образ Ісуса Милосердного, що зберігся ще з першого костелу, був розміщений у вівтарі.

Дзвіночок

На стіні монастиря зберігся дзвін для вмираючих (у такі дзвони дзвонили, коли помирала близька людина), підвішений на дерев’яній конструкції, покритій дахом. Нижче розміщена табличка з чорного мармуру, що стосується фундаменту дзвону в 1750 році.

Склепи

У підвалі костелу знаходяться склепи, в яких поховані померлі з 1672 року. У склепах поховали тисячу людей - ченців і мирян. У підземеллі знаходиться близько 60 трун. Кілька трун закриті скляними кришками, встановленими в 1970-х роках. XX ст.

Хресна дорога

Ділянка на протилежному боці вулиці Реформацької, передана ордену в 1735 році, використовувалася під кладовище. Мур, що відокремлює цю ділянку від вулиці, був зведений у 1863 році. Нині тут залишилися станції Хресної дороги у вигляді капличок із глибокими нішами для розписів. Картини Страстей були написані Міхалом Стаховичем у 1814–1816 роках. Між станціями вмуровані епітафії з чорного мармуру. Серед них меморіальна дошка Мавгожати Стахович, уродженої Кобилицької (пом. 1822), дружини згаданого вище художника Міхала Стаховича.