Костел францисканців (Перемишль)
Костел святої Марії Магдалини та монастир францисканців — культова споруда і монастир ордену францисканців в м. Перемишль (нині Підкарпатського воєводства, Польща). Розташований в історичній частині міста неподалік греко-католицького Собору святого Івана Хрестителя[1]. ІсторіяБлизько 1235 року до Перемишля прибули два францисканці (мінорити), вислані папою Григорієм IX для поширення латинського католицизму на Русі. Їх прийняв місцевий коваль Андрій Серен, що згодом став римо-католиком, а перед смертю записав ченцям свій дім і сад. Після захоплення Галичини польсько-угорськими феодалами на цьому місці 1375 року за сприяння першого римо-католицького єпископа Перемишля Еріха з Візену побудували[2] дерев'яний[3] костел і монастир Марії Магдалини для францисканців[2]. Цей костел згорів, за припущеннями, 1410 року. Про новий костел є згадка за 15 липня 1474 року[3]. 1754 року гвардіан Григорій Островський (пол. Grzegorz Ostrowski), розпочав будівництво нового костелу францисканців у Перемишлі, яке було пов'язане з приготуваннями до коронації ікони Матері Божої Непорочної, що перебувала у власності монастиря францисканців, а її планували встановити у головному вівтарі.[4] 26 травня 1754 року посвятили наріжний камінь нової будівлі.[3] У будівельній документації за березень 1761 року занотовано, що львівський «сницар» Петро Полейовський (львівський різьбяр і архітектор, правдоподібно, учень Бернарда Меретина і Йогана Пінзеля[5]) уклав контракт на виготовлення великого вівтаря для костелу, в якому має бути три вівтарі вартістю 7000 злотих, отримав 1000 злотих завдатку[4]. 1776 року виконали дах та сигнатурку. 19 липня 1778 року єпископ Юзеф Тадеуш Керський (пол. Józef Tadeusz Kierski) посвятив костел[3]. Львівський скульптор Себастьян Фесінгер у 1759–1760 роках виконав статуї святих Антонія та Егідія перед фасадом костелу[6]. Львівський майстер Станіслав Строїнський разом із помічником Томасом Ґертнером виконали декорацію інтер'єрів костелу[7]. Опис
Головний вівтар (автор проєкту Петро Полейовський) архітектурний, мальований на зелено, з позолотою (також позолочені його колони та рокайлеві елементи).[8] Має багатопланову структуру центральної частини, яка на плані є відкритим еліпсом.[9]). Елементом, який інтегрує структуру головного вівтаря, є вгнуто-випукла стіна, яка разом з цоколем творить тло для колон і фігур. Головний вівтар має шість різьблених статуй: у середній частині — святих Петра і Павла, збоку від них — святого Франциска з Асижу та блаженного Дунса Скота, скраю — персоніфікації Віри і Надії, висунуті вперед[10]. Фігура святого Петра повторює уклад статуї святого Йосифа в головному вівтарі костелу в Городенці.[11] Вівтар бічної нави мальований на зелено, з позолотою. Мистецька проблематикаПетро Полейовський — автор проекту головного вівтаря в костелі, який є одним з найбільш ефектних досягнень в галузі «малої архітектури» в Галичині. Багатопланова структура центральної частини вівтаря схожа на головний вівтар Городенківського костелу — новаторської роботи в середовищі серед митців Львова й околиць.[12] Проповідальниця в костелі належить до групи, яка постала як результат діяльності львівської школи в другій половині XVIII ст. і є формами схожою на проповідальницю в Городенківському костелі, яку проєктував Бернард Меретин, а виконав майстер Пінзель.[13] Галерея
Примітки
Джерела
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Костел францисканців (Перемишль)
|
Portal di Ensiklopedia Dunia