Костел і монастир кармелітів босих (Перемишль)
Парафіяльний костел Святої Терези при монастирі ордену отців кармелітів босих (пол. Kościół pw. św. Teresy i klasztor Karmelitów bosych w Przemyślu) — пам'ятка сакральної архітектури XVII-XX століть у місті Перемишль Підкарпатського воєводства Польщі. Між 1784–1946 роками функціонував як кафедральний Собо́р Свято́го Іва́на Хрести́теля греко-католицької Перемиської єпархії ІсторіяЗаснування Вірогідно, до 1398 р. на цьому місці знаходилася православна церква невідомої назви[3]. Після зникнення храму, яке, очевидно, було пов'язане із, підтримуваною польською державою, експансією римо-католицької церкви, територію храму передано ордену кармелітів, котрі почали будову своєї споруди. Фундатором нового храму став подільський воєвода Мартин Красицький (1574—1633).[4] У XVIII столітті було виготовлено статуї для вівтарів у костелі. Зразком для них були статуї в Костелі Успіння Діви Марії в Бучачі.[5] Греко-католицький період24 квітня 1784 р. надвірним декретом імператор Йосип ІІ призначив на соборну церкву Івана Хрестителя колишній храм ордену отців кармелітів босих, а приміщення вивільненого римо-католицькими ченцями монастиря на резиденцію єпископа і катедрального духовенства. 28 червня 1784 р. комплекс колишнього монастиря кармелітів босих був офіційно переданий греко-католикам.[4]  Архипресвітер отець Андрій Якубинський 5 липня 1785 р. провів перше Богослужіння в українсько-візантійському обряді. Невдовзі появилася необхідність побудови дзвіниці, яку збудували з дерева того ж року. Однак у 1829 р. буря її сильно пошкодила, а в 1834 р. вона остаточно розвалилася. У 1837—1841 рр. збудували нову муровану дзвіницю і наприкінці квітня 1841 р. повісили на ній дзвони зі старої вежі. У ці ж роки змінено на сучасний вхід до церкви (раніше були 76 дерев'яних незручних сходин).[4] 1880 р. приступили до повної обнови церкви. Керував роботами крилошанин о. Антін Юзичинський. Реставрацію почали від даху, було вирішено замість маленької бані спорудити велику. План і кошторис на неї зробив будівничий Іван Лапинський (22.03.1880 р.). Наступного 1881 р. о. А. Юзичинський запросив з Відня архітектора Карла Кеніга (König) з метою оглядин кафедральної церкви і розробки проекту її обнови. Проф. Кеніг розробив проект, вибрав фірми і митців. 4 статуї при вході до церкви виконав львівський скульптор Юліан Марковський.[4][6]. Найважчі часи настали для українців у Перемишлі після приходу більшовиків у 1944. З 1945 р. уряд комуністичної Польщі проводить брутальне вигнання з прабатьківських земель українців з Посяння й Лемківщини до СРСР. 26 червня 1946 р. з єпископського палацу силою викрадено єпископа Йосафата Коциловського і передано в руки НКВД.[4] Другий римо-католицький період Після того, як Перемиські єпископи Й.Коциловський і Г.Лакота були арештовані комуністичною владою, приміщення було зайняте монахами кармелітами виселеними із Львова[7], які поступово стали ліквідовувати сліди східного обряду. При вході демонтували статуї святих українського народу, а також св. Василія Великого, св. Івана Золотоустого, свв. Кирила і Методія. Зняли та спалили[7] іконостас, стягнули ікони й ліквідували усі українські таблиці, серед них пропам’ятну – з нагоди 100-ліття від дня народження українського поета о. Маркіяна Шашкевича. В 1970-их демонтували золоту митру на каплиці св. Миколая. З кінця 50-их років деякі греко-католицькі священики домагалися повернення катедри, але їхні зусилля були безуспішні.[8] Архітектура, оздоблення Храм збудували в 1630 році за кресленнями італійського архітектора Галєаццо Апіані. Храм романської структури, збудований з твердого матеріалу у вигляді хреста.[4] Польський дослідник Ян К. Островський припускав, що автором більшості предметів декору костелу міг бути «приятель Пінзеля» — правдоподібно, його близький співробітник, твори якого схожі на різьблені статуї з церкви Покрови, костелів Вознесіння Пресвятої Діви Марії в Наварії, Бучачі, бернардинців у Дуклі.[9] Також на його думку, правдоподібно, автором різьблених статуй міг бути й Антон Штиль.[10] Давні реліквії
УсипальницяГалерея
Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
