Обіймав посади помічника начальника ВПС РСЧА по кадрам (начальника Управління кадрів ВПС), командувача ВПС Орловського військового округу (до 15 травня 1941 року). Був звільнений з посади за недоліки бойової підготовки ВПС округу[3].
Під час Великої Вітчизняної війни з 1941 по 1945 рік — начальник кафедри оперативно-тактичної підготовки Військово-повітряної академії, заступник начальника Ленінградської військово-інженерної академії імені О. Ф. Можайського.
29 грудня 1956 року вийшов у відставку в званні генерал-майора авіації. Проживав у Ленінграді (нині Санкт-Петербург, Росія).
↑Постановление ЦК ВКП(б) и СНК Союза ССР «О командующем военно-воздушными силами Орловского военного округа», утверждено постановлением Политбюро ЦК ВКП(б) от 10 мая 1941 года № П32/94. (рос.)
↑В автобіографії депутата ВР УРСР, складеній не пізніше 28.06.1945 року, згадано два ордена Леніна, три ордена Червоного Прапора та медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 68, 70.
Джерела
Котов Павло Олександрович : облікова картка й автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 68–70.
Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 54.
Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
Павло Олександрович Котов // Червоне Полісся : газета. — Житомир, 1938. — № 137 (4001). — 17 червня. — С. 3.