Котьоночкін В'ячеслав Михайлович

Котьоночкін В'ячеслав Михайлович
Ім'я при народженні	Вячеслав Михайлович Котёночкин
Дата народження	20 червня 1927(1927-06-20)[1]
Місце народження	Москва, СРСР
Дата смерті	20 листопада 2000(2000-11-20)[1] (73 роки)
Місце смерті	Москва, Росія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Професія	аніматор, кінорежисер, кінопродюсер, режисер, художник
Нагороди
IMDb	ID 0467875

В'ячеслав Михайлович Котьоночкін (нар. 20 червня 1927, Москва — пом. 20 листопада 2000, там же) — радянський режисер-мультиплікатор, художник і художник-мультиплікатор. Постановник мультфільмів «Кошеня з вулиці Лизюкова», «Попався, який кусався!», «Баня», «Жаба-мандрівниця», «Дивна птиця», «Ну, постривай!», «Стара платівка». Народний артист РРФСР (1987). Лауреат Державної премії СРСР (1988).

Народився 20 червня 1927 року в Москві. Був хрещений відразу після народження. У роки німецько-радянської війни (з 1942 року) навчався в артилерійській спецшколі. Був направлений до протитанкового артилерійського училища в Пензі, яке закінчив у 1945 році.

Захоплення малюванням — і, за його власним визнанням, «легковажне прізвище» — привели Котьоночкіна на студію «Союзмультфільм». У 1947 році закінчив курси мультиплікаторів при кіностудії «Союзмультфільм» і почав працювати на студії спочатку художником-мультиплікатором, а потім художником-постановником. З 1962 року — режисер.

Брав участь у створенні понад 80 картин. Захоплювався ритмічними, «швидкими» епізодами. Як режисер часто знімав сюжети для кіножурналу «Фітіль», робив мультиплікаційні вставки для художніх фільмів «Подорож у квітень» і «Все для вас».

Велику популярність у глядачів здобув мультфільм «Жаба-мандрівниця» (1965), проте слава прийшла до Котьоночкіна після створення мультфільму «Ну, постривай!» (1969)^[2]. Пригоди Вовка і Зайця користувалися величезною любов'ю глядачів, і за численними проханнями і дорослих, і дітей творці серіалу не раз знімали нові серії.

У 1988 році В'ячеслав Котьоночкін був удостоєний Державної премії СРСР. У 1999 році вийшла його книга спогадів «Ну, Котьоночкін, постривай!».

Помер на 74-му році життя 20 листопада 2000 року в Москві, де й народився. Похований у родинній могилі на Ваганьковському кладовищі (ділянка № 23).

Батько - Михайло Михайлович Котьоночкін-молодший (1900-1941), бухгалтер, корінний москвич, помер від туберкульозу незадовго до Великої Вітчизняної війни.

Мати - Євгенія Андріївна Котьоночкіна, до шлюбу Ширшова (1906-1962), домогосподарка, родом із міста Кімри (нині Тверська область Російської Федерації).

Дід по батьковій лінії - Михайло Михайлович Котьоночкін-старший (1859-1911). Далекий предок, за його спогадами, носив прізвище Кошкін, володів рестораном та кондитерською фабрикою в Москві й подарував життя двом близнюкам, яких пізніше прозвали кошенятами, звідки згодом і пішло рідкісне прізвище Котьоночкін.

Дід по материній лінії - Андрій Іванович Ширшов, із селян Тверської губернії. Був одружений з Марією Василівною Комісаровою, із заможної родини з родовим маєтком у Кімрах, яке довелося покинути після Жовтневої революції. Її мати, Любов Іванівна Комісарова, займалася вихованням В'ячеслава та його молодшої сестри Лідії.

Сестра - Лідія Котьоночкіна (у шлюбі Копилова) (1932-1980).

• Дружина — Тамара Петрівна Вишнєва, балерина.
• Син — Олексій Котьоночкін (нар. 1958), режисер-мультиплікатор.
  • Дочка — Наталія.
    • Онучка — Катерина Котьоночкіна, співачка.

• Почесне звання «Заслужений діяч мистецтв РРФСР» (31 грудня 1976 року) — за заслуги в галузі радянського кіномистецтва^[3]
• Дитячий міжнародний «Орден Усмішки» (Польська Народна Республіка, 1985 рік)
• Почесне звання «Народний артист РРФСР» (3 серпня 1987 року) — за заслуги в розвитку радянського кіномистецтва^[4]
• Державна премія СРСР (1988 рік) — за серіал мультиплікаційних фільмів «Ну, постривай!» виробництва студії «Союзмультфільм» (Премія за твори літератури та мистецтва для дітей)
• Орден Дружби (2 травня 1996 року) — за заслуги перед державою, багаторічну плідну діяльність у галузі культури і мистецтва

• 1964 — «Сліди на асфальті» (Срібна медаль IV МКФ у Будапешті, Угорщина, 1967);
• 1971 — «Ну, постривай! (випуск 4)» (Срібний приз на XXVIII МКФ спортивних фільмів в Кортіна-д'ампеццо, Італія, 1972).

• «На лісовій стежці» (1975)
• «Стара платівка» (1982)

• «Ми такі майстри» (1963)
• «Жаба-мандрівниця» (1965)
• «Дивна пташка» (1969)

• «Сюрприз» («Фитиль № 145») (1974)

Актор

• 1973 — Повернення немає — поромник

• Котёночкин В. М. Ну, Котёночкин, погоди! — М.: Алгоритм, 1999. — 269 с. — ISBN 5-88878-026-X.
• Сергей Капков. Энциклопедия отечественной мультипликации. — М. : Алгоритм, 2006. — 816 с. — 3000 прим. — ISBN 5-9265-0319-4. с. 353—355.
• КИНО: Энциклопедический словарь, М. Советская энциклопедия, 1987, с. 213.

• «Союзмультфільм»

Зовнішні зображення
	Надгробок на Ваганьковському кладовищі

• Одне з останніх інтерв'ю В'ячеслава Котьоночкіна (рос.)
• Є. Мигунов. Про Славу Котьоночкіна [Архівовано 6 січня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
• Котьоночкін В'ячеслав Михайлович на сайті «Аніматор.ру» (рос.)
• Vyacheslav Kotyonochkin (1927–2000) на сайті IMDb (англ.)