Кошель Олександр Іванович

Кошель Олександр Іванович
Народження	10 лютого 1952(1952-02-10) (73 роки) Смоляж, Борзнянський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР →  Україна
Діяльність	художник, ілюстратор

Олекса́ндр Іва́нович Ко́шель (нар. 10 лютого 1952 року, с. Смоляж, УРСР, СРСР) — художник, графік.^[1]

Народився 10 лютого 1952 року у с. Смоляж Борознянського району Чернігівської області.

У 1971 році закінчив від­ділення монументально-декоративного оформлення при Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (викладачами були В. Гор­дієн­ко, Й. Ейдельман).

А у 1972 — Мінське художнє училище при Національній Академії мистецтв Білорусі^[2].

З 1973 по 1979 рік працював у бюро технічної естетики при головному архітекторі ніжинського заводу «Прогрес» виробничого об'єднання «Арсенал» (м. Ніжин Чер­нігівська область), а потім — книжковий ілюстратор у київських видавництвах «Дніпро», «Ве­селка», «Радянська школа» («Осві­­та»), «А-ба-ба-га-ла-ма-га», «Марка України».

З 1992 по 1998, а потім з 2007 — викладач Ніжинського училища культури і мистецтв. Учас­ник міських, обласних, республіканських, всеукраїнських, міжнародних художніх виставок з 1979 року. ^[1]

Основні галузі — книжкова і станкова графіка, дизайн, плакат, іконопис. У традиціях українського народного живопису відтворював світ природи, психологію дітей.

За проектами О. Кошеля вирізьблено іконостаси та написа­ні ним ікони для церков Миколаївської (м. Конотоп, 1997), Всіх святих (Ніжин), св. кня­зя Михайла і боярина Федора (Чернігів; усі — 1998).

• «Дніпро»
  • «Арабські при­слів’я та приказки» (1981), «Пер­сія» (1984), «Греція» (1985);
• «Ве­селка»
  • «Казки народів Юго­славії» (1983), «Сонячний коровай» (1985), «Турецькі народні каз­ки» (1987), «Ти, малий, скажи малому» (1987; 1990 — французькою мо­вою), «Диво калинове» (1988) і «Чари барвінкові» (1996) Д. Бі­ло­уса, «Наша мова солов’їна» (1990), «Чи я в лузі не калина бу­ла» (1991), «Запорожці» І. Нечуя-Левицького (1994)
• «Осві­­та»
  • «Кортик», «Бронзовая пти­ца», «Выстрел» (усі — 1989) А. Ри­бакова, «Дмитрий Донской» О. Бо­родіна (1990), «Українсь­кий буквар» (1999)
• «А-ба-ба-га-ла-ма-га»
  • «Мої улюблені вірші» (1994, спів­автор), «Івасик-Телесик» (1997);
• «Марка України»
  • марочні блоки «Природно-кліматичні зони України», «Сто ро­ків з виходу першої марки», «Де­сять років Спілці держав При­чор­но­мор’я», «2000 років Християнському світу», «Церква Андрія Пер­возванного»; буклети «Укра­їна від витоків», «Скарби музеїв України» (усі — 1999–2004).^[1]

1. ↑ ^{а б в} Г. В. Самойленко. Кошель Олександр Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7305-4.
2. ↑ У культурно-мистецькому житті Ніжина відбудеться по-справжньому непересічна подія. Головний сайт Ніжина, де ви знайдете всю інформацію про новини, події та історію міста (укр.). Процитовано 5 жовтня 2024.

• Г. В. Самойленко. Кошель Олександр Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7305-4.

• Олександру Кошелю — 70! // Сіверщина. — 2022.
• Олександр Кошель. Виставка майстра // Ніжин.City. — 2022.
• Гарбузова А. Химерні і суворі дитячі ілюстрації 90-х // Амнезія. — 2019.